1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що острів той зветься Меліта.
When we had escaped, then they learned that the island was called Malta.
2 Т убільці ж нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь, ішов бо дощ і був холод, і прийняли нас усіх.
The natives showed us uncommon kindness; for they kindled a fire, and received us all, because of the present rain, and because of the cold.
3 Я к Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь, змія вискочила через жар, і почепилась на руку йому...
But when Paul had gathered a bundle of sticks and laid them on the fire, a viper came out because of the heat, and fastened on his hand.
4 Я к тубільці ж угледіли, що змія почепилась на руку йому, зачали говорити один одному: Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, Помста жити не дозволила!
When the natives saw the creature hanging from his hand, they said to one another, “No doubt this man is a murderer, whom, though he has escaped from the sea, yet Justice has not allowed to live.”
5 В ін струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав!
However he shook off the creature into the fire, and wasn’t harmed.
6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде мертвий умить. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог...
But they expected that he would have swollen or fallen down dead suddenly, but when they watched for a long time and saw nothing bad happen to him, they changed their minds, and said that he was a god.
7 Н авкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив.
Now in the neighborhood of that place were lands belonging to the chief man of the island, named Publius, who received us, and courteously entertained us for three days.
8 І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його.
The father of Publius lay sick of fever and dysentery. Paul entered in to him, prayed, and laying his hands on him, healed him.
9 Я кже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись.
Then when this was done, the rest also who had diseases in the island came, and were cured.
10 В они нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба.
They also honored us with many honors, and when we sailed, they put on board the things that we needed.
11 А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував.
After three months, we set sail in a ship of Alexandria which had wintered in the island, whose sign was “The Twin Brothers.”
12 І , як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні.
Touching at Syracuse, we stayed there three days.
13 А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Реґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі,
From there we circled around and arrived at Rhegium. After one day, a south wind sprang up, and on the second day we came to Puteoli,
14 д е знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму.
where we found brothers, and were entreated to stay with them for seven days. So we came to Rome.
15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав.
From there the brothers, when they heard of us, came to meet us as far as The Market of Appius and The Three Taverns. When Paul saw them, he thanked God, and took courage.
16 А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив.
When we entered into Rome, the centurion delivered the prisoners to the captain of the guard, but Paul was allowed to stay by himself with the soldier who guarded him.
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян.
After three days Paul called together those who were the leaders of the Jews. When they had come together, he said to them, “I, brothers, though I had done nothing against the people, or the customs of our fathers, still was delivered prisoner from Jerusalem into the hands of the Romans,
18 В они мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було.
who, when they had examined me, desired to set me free, because there was no cause of death in me.
19 Т а юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити.
But when the Jews spoke against it, I was constrained to appeal to Caesar, not that I had anything about which to accuse my nation.
20 Т ож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами...
For this cause therefore I asked to see you and to speak with you. For because of the hope of Israel I am bound with this chain.”
21 А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.
They said to him, “We neither received letters from Judea concerning you, nor did any of the brothers come here and report or speak any evil of you.
22 А ле прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються.
But we desire to hear from you what you think. For, as concerning this sect, it is known to us that everywhere it is spoken against.”
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками.
When they had appointed him a day, many people came to him at his lodging. He explained to them, testifying about God’s Kingdom, and persuading them concerning Jesus, both from the law of Moses and from the prophets, from morning until evening.
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.
Some believed the things which were spoken, and some disbelieved.
25 В они між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,
When they didn’t agree among themselves, they departed after Paul had spoken one word, “The Holy Spirit spoke rightly through Isaiah, the prophet, to our fathers,
26 п ромовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите!
saying, ‘Go to this people, and say, in hearing, you will hear, but will in no way understand. In seeing, you will see, but will in no way perceive.
27 З атовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!
For this people’s heart has grown callous. Their ears are dull of hearing. Their eyes they have closed. Lest they should see with their eyes, hear with their ears, understand with their heart, and would turn again, and I would heal them.’
28 Т ож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони!
“Be it known therefore to you, that the salvation of God is sent to the nations. They will also listen.”
29 Я к промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.
When he had said these words, the Jews departed, having a great dispute among themselves.
30 І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього,
Paul stayed two whole years in his own rented house, and received all who were coming to him,
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!
preaching God’s Kingdom, and teaching the things concerning the Lord Jesus Christ with all boldness, without hindrance.