1 Т ими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:

In those days, when there was a very great multitude, and they had nothing to eat, Jesus called his disciples to himself, and said to them,

2 Ж аль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.

“I have compassion on the multitude, because they have stayed with me now three days, and have nothing to eat.

3 А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.

If I send them away fasting to their home, they will faint on the way, for some of them have come a long way.”

4 І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

His disciples answered him, “From where could one satisfy these people with bread here in a deserted place?”

5 А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.

He asked them, “How many loaves do you have?” They said, “Seven.”

6 Т оді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.

He commanded the multitude to sit down on the ground, and he took the seven loaves. Having given thanks, he broke them, and gave them to his disciples to serve, and they served the multitude.

7 І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

They had a few small fish. Having blessed them, he said to serve these also.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...

They ate, and were filled. They took up seven baskets of broken pieces that were left over.

9 А їдців було тисяч з чотири!

Those who had eaten were about four thousand. Then he sent them away.

10 І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.

Immediately he entered into the boat with his disciples, and came into the region of Dalmanutha.

11 І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

The Pharisees came out and began to question him, seeking from him a sign from heaven, and testing him.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!

He sighed deeply in his spirit, and said, “Why does this generation seek a sign? Most certainly I tell you, no sign will be given to this generation.”

13 І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.

He left them, and again entering into the boat, departed to the other side.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.

They forgot to take bread; and they didn’t have more than one loaf in the boat with them.

15 А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

He warned them, saying, “Take heed: beware of the yeast of the Pharisees and the yeast of Herod.”

16 В они ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

They reasoned with one another, saying, “It’s because we have no bread.”

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?

Jesus, perceiving it, said to them, “Why do you reason that it’s because you have no bread? Don’t you perceive yet, neither understand? Is your heart still hardened?

18 М авши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,

Having eyes, don’t you see? Having ears, don’t you hear? Don’t you remember?

19 к оли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

When I broke the five loaves among the five thousand, how many baskets full of broken pieces did you take up?” They told him, “Twelve.”

20 А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.

“When the seven loaves fed the four thousand, how many baskets full of broken pieces did you take up?” They told him, “Seven.”

21 І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

He asked them, “Don’t you understand, yet?”

22 І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.

He came to Bethsaida. They brought a blind man to him, and begged him to touch him.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

He took hold of the blind man by the hand, and brought him out of the village. When he had spit on his eyes, and laid his hands on him, he asked him if he saw anything.

24 І , зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...

He looked up, and said, “I see men; for I see them like trees walking.”

25 П отім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!

Then again he laid his hands on his eyes. He looked intently, and was restored, and saw everyone clearly.

26 І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

He sent him away to his house, saying, “Don’t enter into the village, nor tell anyone in the village.”

27 П отому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

Jesus went out, with his disciples, into the villages of Caesarea Philippi. On the way he asked his disciples, “Who do men say that I am?”

28 В они ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.

They told him, “John the Baptizer, and others say Elijah, but others: one of the prophets.”

29 І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!

He said to them, “But who do you say that I am?” Peter answered, “You are the Christ.”

30 І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!

He commanded them that they should tell no one about him.

31 І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.

He began to teach them that the Son of Man must suffer many things, and be rejected by the elders, the chief priests, and the scribes, and be killed, and after three days rise again.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.

He spoke to them openly. Peter took him, and began to rebuke him.

33 А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!

But he, turning around, and seeing his disciples, rebuked Peter, and said, “Get behind me, Satan! For you have in mind not the things of God, but the things of men.”

34 І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!

He called the multitude to himself with his disciples, and said to them, “Whoever wants to come after me, let him deny himself, and take up his cross, and follow me.

35 Б о хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

For whoever wants to save his life will lose it; and whoever will lose his life for my sake and the sake of the Good News will save it.

36 Я ка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?

For what does it profit a man, to gain the whole world, and forfeit his life?

37 А бо що назамін дасть людина за душу свою?

For what will a man give in exchange for his life?

38 Б о хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.

For whoever will be ashamed of me and of my words in this adulterous and sinful generation, the Son of Man also will be ashamed of him, when he comes in his Father’s glory, with the holy angels.”