1 А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.

After he had finished speaking in the hearing of the people, he entered into Capernaum.

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

A certain centurion’s servant, who was dear to him, was sick and at the point of death.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.

When he heard about Jesus, he sent to him elders of the Jews, asking him to come and save his servant.

4 В они ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

When they came to Jesus, they begged him earnestly, saying, “He is worthy for you to do this for him,

5 Б о він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

for he loves our nation, and he built our synagogue for us.”

6 І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.

Jesus went with them. When he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying to him, “Lord, don’t trouble yourself, for I am not worthy for you to come under my roof.

7 Т ому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.

Therefore I didn’t even think myself worthy to come to you; but say the word, and my servant will be healed.

8 Б о й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.

For I also am a man placed under authority, having under myself soldiers. I tell this one, ‘Go!’ and he goes; and to another, ‘Come!’ and he comes; and to my servant, ‘Do this,’ and he does it.”

9 П очувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

When Jesus heard these things, he marveled at him, and turned and said to the multitude who followed him, “I tell you, I have not found such great faith, no, not in Israel.”

10 А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

Those who were sent, returning to the house, found that the servant who had been sick was well.

11 І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.

Soon afterwards, he went to a city called Nain. Many of his disciples, along with a great multitude, went with him.

12 І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.

Now when he came near to the gate of the city, behold, one who was dead was carried out, the only son of his mother, and she was a widow. Many people of the city were with her.

13 Я к Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

When the Lord saw her, he had compassion on her, and said to her, “Don’t cry.”

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

He came near and touched the coffin, and the bearers stood still. He said, “Young man, I tell you, arise!”

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

He who was dead sat up, and began to speak. And he gave him to his mother.

16 А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!

Fear took hold of all, and they glorified God, saying, “A great prophet has arisen among us!” and, “God has visited his people!”

17 І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.

This report went out concerning him in the whole of Judea, and in all the surrounding region.

18 П ро все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

The disciples of John told him about all these things.

19 і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

John, calling to himself two of his disciples, sent them to Jesus, saying, “Are you the one who is coming, or should we look for another?”

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

When the men had come to him, they said, “John the Baptizer has sent us to you, saying, ‘Are you he who comes, or should we look for another?’”

21 А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.

In that hour he cured many of diseases and plagues and evil spirits; and to many who were blind he gave sight.

22 І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.

Jesus answered them, “Go and tell John the things which you have seen and heard: that the blind receive their sight, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised up, and the poor have good news preached to them.

23 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

Blessed is he who finds no occasion for stumbling in me.”

24 А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

When John’s messengers had departed, he began to tell the multitudes about John, “What did you go out into the wilderness to see? A reed shaken by the wind?

25 Т а на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.

But what did you go out to see? A man clothed in soft clothing? Behold, those who are gorgeously dressed, and live delicately, are in kings’ courts.

26 Н а що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.

But what did you go out to see? A prophet? Yes, I tell you, and much more than a prophet.

27 Ц е той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

This is he of whom it is written, ‘Behold, I send my messenger before your face, who will prepare your way before you.’

28 К ажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.

“For I tell you, among those who are born of women there is not a greater prophet than John the Baptizer, yet he who is least in God’s Kingdom is greater than he.”

29 І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.

When all the people and the tax collectors heard this, they declared God to be just, having been baptized with John’s baptism.

30 А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

But the Pharisees and the lawyers rejected the counsel of God, not being baptized by him themselves.

31 І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?

“To what then will I liken the people of this generation? What are they like?

32 П одібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

They are like children who sit in the marketplace, and call to one another, saying, ‘We piped to you, and you didn’t dance. We mourned, and you didn’t weep.’

33 Б о прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.

For John the Baptizer came neither eating bread nor drinking wine, and you say, ‘He has a demon.’

34 П рийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.

The Son of Man has come eating and drinking, and you say, ‘Behold, a gluttonous man, and a drunkard; a friend of tax collectors and sinners!’

35 І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.

Wisdom is justified by all her children.”

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

One of the Pharisees invited him to eat with him. He entered into the Pharisee’s house, and sat at the table.

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,

Behold, a woman in the city who was a sinner, when she knew that he was reclining in the Pharisee’s house, she brought an alabaster jar of ointment.

38 і , припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...

Standing behind at his feet weeping, she began to wet his feet with her tears, and she wiped them with the hair of her head, kissed his feet, and anointed them with the ointment.

39 П обачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!

Now when the Pharisee who had invited him saw it, he said to himself, “This man, if he were a prophet, would have perceived who and what kind of woman this is who touches him, that she is a sinner.”

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.

Jesus answered him, “Simon, I have something to tell you.” He said, “Teacher, say on.”

41 І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

“A certain lender had two debtors. The one owed five hundred denarii, and the other fifty.

42 Я к вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

When they couldn’t pay, he forgave them both. Which of them therefore will love him most?”

43 В ідповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.

Simon answered, “He, I suppose, to whom he forgave the most.” He said to him, “You have judged correctly.”

44 І , обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.

Turning to the woman, he said to Simon, “Do you see this woman? I entered into your house, and you gave me no water for my feet, but she has wet my feet with her tears, and wiped them with the hair of her head.

45 П оцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.

You gave me no kiss, but she, since the time I came in, has not ceased to kiss my feet.

46 Г олови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...

You didn’t anoint my head with oil, but she has anointed my feet with ointment.

47 О сь тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.

Therefore I tell you, her sins, which are many, are forgiven, for she loved much. But to whom little is forgiven, the same loves little.”

48 А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!

He said to her, “Your sins are forgiven.”

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?

Those who sat at the table with him began to say to themselves, “Who is this who even forgives sins?”

50 А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!

He said to the woman, “Your faith has saved you. Go in peace.”