1 А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум.

Now when He concluded all His sayings in the hearing of the people, He entered Capernaum.

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.

And a certain centurion’s servant, who was dear to him, was sick and ready to die.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.

So when he heard about Jesus, he sent elders of the Jews to Him, pleading with Him to come and heal his servant.

4 В они ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

And when they came to Jesus, they begged Him earnestly, saying that the one for whom He should do this was deserving,

5 Б о він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив.

“for he loves our nation, and has built us a synagogue.”

6 І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.

Then Jesus went with them. And when He was already not far from the house, the centurion sent friends to Him, saying to Him, “Lord, do not trouble Yourself, for I am not worthy that You should enter under my roof.

7 Т ому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.

Therefore I did not even think myself worthy to come to You. But say the word, and my servant will be healed.

8 Б о й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить.

For I also am a man placed under authority, having soldiers under me. And I say to one, ‘Go,’ and he goes; and to another, ‘Come,’ and he comes; and to my servant, ‘Do this,’ and he does it. ”

9 П очувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

When Jesus heard these things, He marveled at him, and turned around and said to the crowd that followed Him, “I say to you, I have not found such great faith, not even in Israel!”

10 А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

And those who were sent, returning to the house, found the servant well who had been sick. Jesus Raises the Son of the Widow of Nain

11 І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.

Now it happened, the day after, that He went into a city called Nain; and many of His disciples went with Him, and a large crowd.

12 І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.

And when He came near the gate of the city, behold, a dead man was being carried out, the only son of his mother; and she was a widow. And a large crowd from the city was with her.

13 Я к Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!

When the Lord saw her, He had compassion on her and said to her, “Do not weep.”

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

Then He came and touched the open coffin, and those who carried him stood still. And He said, “Young man, I say to you, arise.”

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

So he who was dead sat up and began to speak. And He presented him to his mother.

16 А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!

Then fear came upon all, and they glorified God, saying, “A great prophet has risen up among us”; and, “God has visited His people.”

17 І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.

And this report about Him went throughout all Judea and all the surrounding region. John the Baptist Sends Messengers to Jesus

18 П ро все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,

Then the disciples of John reported to him concerning all these things.

19 і послав їх до Господа з запитом: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

And John, calling two of his disciples to him, sent them to Jesus, saying, “Are You the Coming One, or do we look for another?”

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

When the men had come to Him, they said, “John the Baptist has sent us to You, saying, ‘Are You the Coming One, or do we look for another?’”

21 А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.

And that very hour He cured many of infirmities, afflictions, and evil spirits; and to many blind He gave sight.

22 І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина.

Jesus answered and said to them, “Go and tell John the things you have seen and heard: that the blind see, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised, the poor have the gospel preached to them.

23 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

And blessed is he who is not offended because of Me.”

24 А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

When the messengers of John had departed, He began to speak to the multitudes concerning John: “What did you go out into the wilderness to see? A reed shaken by the wind?

25 Т а на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських.

But what did you go out to see? A man clothed in soft garments? Indeed those who are gorgeously appareled and live in luxury are in kings’ courts.

26 Н а що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка.

But what did you go out to see? A prophet? Yes, I say to you, and more than a prophet.

27 Ц е той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

This is he of whom it is written: ‘Behold, I send My messenger before Your face, Who will prepare Your way before You.’

28 К ажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього.

For I say to you, among those born of women there is not a greater prophet than John the Baptist; but he who is least in the kingdom of God is greater than he.”

29 І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням.

And when all the people heard Him, even the tax collectors justified God, having been baptized with the baptism of John.

30 А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього.

But the Pharisees and lawyers rejected the will of God for themselves, not having been baptized by him.

31 І промовив Господь: До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?

And the Lord said, “To what then shall I liken the men of this generation, and what are they like?

32 П одібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

They are like children sitting in the marketplace and calling to one another, saying: ‘We played the flute for you, And you did not dance; We mourned to you, And you did not weep.’

33 Б о прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: Має він демона.

For John the Baptist came neither eating bread nor drinking wine, and you say, ‘He has a demon.’

34 П рийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників.

The Son of Man has come eating and drinking, and you say, ‘Look, a glutton and a winebibber, a friend of tax collectors and sinners!’

35 І виправдалася мудрість усіма своїми ділами.

But wisdom is justified by all her children.” A Sinful Woman Forgiven

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

Then one of the Pharisees asked Him to eat with him. And He went to the Pharisee’s house, and sat down to eat.

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,

And behold, a woman in the city who was a sinner, when she knew that Jesus sat at the table in the Pharisee’s house, brought an alabaster flask of fragrant oil,

38 і , припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...

and stood at His feet behind Him weeping; and she began to wash His feet with her tears, and wiped them with the hair of her head; and she kissed His feet and anointed them with the fragrant oil.

39 П обачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!

Now when the Pharisee who had invited Him saw this, he spoke to himself, saying, “This Man, if He were a prophet, would know who and what manner of woman this is who is touching Him, for she is a sinner.”

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.

And Jesus answered and said to him, “Simon, I have something to say to you.” So he said, “Teacher, say it.”

41 І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

“There was a certain creditor who had two debtors. One owed five hundred denarii, and the other fifty.

42 Я к вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?

And when they had nothing with which to repay, he freely forgave them both. Tell Me, therefore, which of them will love him more?”

43 В ідповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.

Simon answered and said, “I suppose the one whom he forgave more.” And He said to him, “You have rightly judged.”

44 І , обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.

Then He turned to the woman and said to Simon, “Do you see this woman? I entered your house; you gave Me no water for My feet, but she has washed My feet with her tears and wiped them with the hair of her head.

45 П оцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.

You gave Me no kiss, but this woman has not ceased to kiss My feet since the time I came in.

46 Г олови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...

You did not anoint My head with oil, but this woman has anointed My feet with fragrant oil.

47 О сь тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.

Therefore I say to you, her sins, which are many, are forgiven, for she loved much. But to whom little is forgiven, the same loves little.”

48 А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!

Then He said to her, “Your sins are forgiven.”

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?

And those who sat at the table with Him began to say to themselves, “Who is this who even forgives sins?”

50 А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!

Then He said to the woman, “Your faith has saved you. Go in peace.”