1 М ужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер виправдання мого перед вами!

“Brethren and fathers, hear my defense before you now.”

2 Я к зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

And when they heard that he spoke to them in the Hebrew language, they kept all the more silent. Then he said:

3 Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців; горливець я Божий, як і всі ви сьогодні.

“I am indeed a Jew, born in Tarsus of Cilicia, but brought up in this city at the feet of Gamaliel, taught according to the strictness of our fathers’ law, and was zealous toward God as you all are today.

4 П ереслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,

I persecuted this Way to the death, binding and delivering into prisons both men and women,

5 я к засвідчить про мене первосвященик та вся старшина. Я від них був узяв навіть листи на братів, і пішов до Дамаску, щоб тамтешніх зв'язати й привести до Єрусалиму на кару.

as also the high priest bears me witness, and all the council of the elders, from whom I also received letters to the brethren, and went to Damascus to bring in chains even those who were there to Jerusalem to be punished.

6 І сталося, як у дорозі я був, і наближавсь до Дамаску опівдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

“Now it happened, as I journeyed and came near Damascus at about noon, suddenly a great light from heaven shone around me.

7 І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?

And I fell to the ground and heard a voice saying to me, ‘Saul, Saul, why are you persecuting Me?’

8 А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він мені відказав: Я Ісус Назарянин, що Його переслідуєш ти...

So I answered, ‘Who are You, Lord?’ And He said to me, ‘I am Jesus of Nazareth, whom you are persecuting.’

9 А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

“And those who were with me indeed saw the light and were afraid, but they did not hear the voice of Him who spoke to me.

10 А я запитав: Що я, Господи, маю робити? Господь же до мене промовив: Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призначено робити.

So I said, ‘What shall I do, Lord?’ And the Lord said to me, ‘Arise and go into Damascus, and there you will be told all things which are appointed for you to do.’

11 А від ясности світла того невидющим я став... І присутні зо мною за руку мене повели, і до Дамаску прибув я.

And since I could not see for the glory of that light, being led by the hand of those who were with me, I came into Damascus.

12 А один муж Ананій, у Законі побожний, що добре свідоцтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,

“Then a certain Ananias, a devout man according to the law, having a good testimony with all the Jews who dwelt there,

13 д о мене прибув, і, ставши, промовив мені: Савле брате, стань видющий! І я хвилі тієї побачив його...

came to me; and he stood and said to me, ‘Brother Saul, receive your sight.’ And at that same hour I looked up at him.

14 І озвавсь він до мене: Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

Then he said, ‘The God of our fathers has chosen you that you should know His will, and see the Just One, and hear the voice of His mouth.

15 Б о будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!

For you will be His witness to all men of what you have seen and heard.

16 А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!

And now why are you waiting? Arise and be baptized, and wash away your sins, calling on the name of the Lord.’

17 І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захоплення впав я,

“Now it happened, when I returned to Jerusalem and was praying in the temple, that I was in a trance

18 і побачив Його, що до мене сказав: Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідоцтва твого про Мене...

and saw Him saying to me, ‘Make haste and get out of Jerusalem quickly, for they will not receive your testimony concerning Me.’

19 А я відказав: Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садовив та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

So I said, ‘Lord, they know that in every synagogue I imprisoned and beat those who believe on You.

20 А коли лилась кров Твого свідка Степана, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожив...

And when the blood of Your martyr Stephen was shed, I also was standing by consenting to his death, and guarding the clothes of those who were killing him.’

21 А ле Він до мене промовив: Іди, бо пошлю Я далеко тебе, до поган!

Then He said to me, ‘Depart, for I will send you far from here to the Gentiles.’ ” Paul’s Roman Citizenship

22 І аж до слова цього його слухали. Аж ось піднесли вони голос свій, гукаючи: Геть такого з землі, бо жити йому не годиться!...

And they listened to him until this word, and then they raised their voices and said, “Away with such a fellow from the earth, for he is not fit to live!”

23 І як вони верещали, і одежу шпурляли, і кидали порох у повітря,

Then, as they cried out and tore off their clothes and threw dust into the air,

24 т о звелів тисяцький у фортецю його відвести, і звелів бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

the commander ordered him to be brought into the barracks, and said that he should be examined under scourging, so that he might know why they shouted so against him.

25 І як його розтягли для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?

And as they bound him with thongs, Paul said to the centurion who stood by, “Is it lawful for you to scourge a man who is a Roman, and uncondemned?”

26 Я кже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідомив, говорячи: Що хочеш робити? Бож римлянин цей чоловік!

When the centurion heard that, he went and told the commander, saying, “Take care what you do, for this man is a Roman.”

27 П ідійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: Скажи мені, чи ти римлянин? А він: Так! відказав.

Then the commander came and said to him, “Tell me, are you a Roman?” He said, “Yes.”

28 В ідповів на те тисяцький: За великі гроші громадянство оце я набув... А Павло відказав: А я в нім і родився!

The commander answered, “With a large sum I obtained this citizenship.” And Paul said, “But I was born a citizen. ”

29 І відступили негайно від нього оті, що хотіли допитувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той римлянин, і що він ізв'язав був його.

Then immediately those who were about to examine him withdrew from him; and the commander was also afraid after he found out that he was a Roman, and because he had bound him. The Sanhedrin Divided

30 А другого дня, бажавши довідатись правди, у чому юдеї його оскаржають, він звільнив його та звелів, щоб зібралися первосвященики та ввесь синедріон. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

The next day, because he wanted to know for certain why he was accused by the Jews, he released him from his bonds, and commanded the chief priests and all their council to appear, and brought Paul down and set him before them.