1 І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів.

“Then we turned and journeyed into the wilderness of the Way of the Red Sea, as the Lord spoke to me, and we skirted Mount Seir for many days.

2 І сказав Господь до мене, говорячи:

“And the Lord spoke to me, saying:

3 Д осить вам кружляти навколо цієї гори, оберніться на північ!

‘You have skirted this mountain long enough; turn northward.

4 А народові наказуй, говорячи: Ви переходите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!

And command the people, saying, “You are about to pass through the territory of your brethren, the descendants of Esau, who live in Seir; and they will be afraid of you. Therefore watch yourselves carefully.

5 Н е дражніть їх, бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги, бо гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину.

Do not meddle with them, for I will not give you any of their land, no, not so much as one footstep, because I have given Mount Seir to Esau as a possession.

6 Ї жу купите від них за срібло і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло і будете пити.

You shall buy food from them with money, that you may eat; and you shall also buy water from them with money, that you may drink.

7 Б о Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, не відчув ти недостачі ні в чому.

“For the Lord your God has blessed you in all the work of your hand. He knows your trudging through this great wilderness. These forty years the Lord your God has been with you; you have lacked nothing.”’

8 І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.

“And when we passed beyond our brethren, the descendants of Esau who dwell in Seir, away from the road of the plain, away from Elath and Ezion Geber, we turned and passed by way of the Wilderness of Moab.

9 І сказав Господь мені: Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок.

Then the Lord said to me, ‘Do not harass Moab, nor contend with them in battle, for I will not give you any of their land as a possession, because I have given Ar to the descendants of Lot as a possession.’”

10 П еред тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні.

(The Emim had dwelt there in times past, a people as great and numerous and tall as the Anakim.

11 Р ефаями вважалися й вони, як велетні, а моавітяни кличуть їх: еми.

They were also regarded as giants, like the Anakim, but the Moabites call them Emim.

12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь.

The Horites formerly dwelt in Seir, but the descendants of Esau dispossessed them and destroyed them from before them, and dwelt in their place, just as Israel did to the land of their possession which the Lord gave them.)

13 Т епер устаньте, і перейдіть поток Зеред. І перейшли ми потік Зеред.

“‘Now rise and cross over the Valley of the Zered.’ So we crossed over the Valley of the Zered.

14 А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли потік Зеред, тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм.

And the time we took to come from Kadesh Barnea until we crossed over the Valley of the Zered was thirty-eight years, until all the generation of the men of war was consumed from the midst of the camp, just as the Lord had sworn to them.

15 Т акож і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти.

For indeed the hand of the Lord was against them, to destroy them from the midst of the camp until they were consumed.

16 І сталося, коли вигинули всі військові і вимерли з-посеред народу,

“So it was, when all the men of war had finally perished from among the people,

17 т о Господь промовляв до мене, говорячи:

that the Lord spoke to me, saying:

18 Т и сьогодні проходиш моавську границю Ар.

‘This day you are to cross over at Ar, the boundary of Moab.

19 І прийдеш близько до Аммонових синів, не ненавидь їх і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину.

And when you come near the people of Ammon, do not harass them or meddle with them, for I will not give you any of the land of the people of Ammon as a possession, because I have given it to the descendants of Lot as a possession.’”

20 З а край рефаїв вважався також він, рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммонітяни кликали їх: замзуми,

(That was also regarded as a land of giants; giants formerly dwelt there. But the Ammonites call them Zamzummim,

21 н арод великий, і численний, і високий, як велетні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,

a people as great and numerous and tall as the Anakim. But the Lord destroyed them before them, and they dispossessed them and dwelt in their place,

22 я к зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, і сидять аж до сьогодні.

just as He had done for the descendants of Esau, who dwelt in Seir, when He destroyed the Horites from before them. They dispossessed them and dwelt in their place, even to this day.

23 А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

And the Avim, who dwelt in villages as far as Gaza—the Caphtorim, who came from Caphtor, destroyed them and dwelt in their place.)

24 У ставайте, рушайте, та й перейдіть потік Арнон! Ось Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.

“‘Rise, take your journey, and cross over the River Arnon. Look, I have given into your hand Sihon the Amorite, king of Heshbon, and his land. Begin to possess it, and engage him in battle.

25 Т ого дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтять, і жахнуться перед тобою.

This day I will begin to put the dread and fear of you upon the nations under the whole heaven, who shall hear the report of you, and shall tremble and be in anguish because of you.’ King Sihon Defeated

26 І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:

“And I sent messengers from the Wilderness of Kedemoth to Sihon king of Heshbon, with words of peace, saying,

27 Н ехай же я перейду в твоїм краї в дорозі, я піду дорогою, не збочу ні праворуч, ні ліворуч.

‘Let me pass through your land; I will keep strictly to the road, and I will turn neither to the right nor to the left.

28 Ї жу за срібло продаси мені, і я їстиму, і воду даси мені за срібло, і я питиму. Нехай тільки перейду я ногами,

You shall sell me food for money, that I may eat, and give me water for money, that I may drink; only let me pass through on foot,

29 я к зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять ув Арі, аж перейду я Йордан до того Краю, що його нам дає Господь, Бог наш.

just as the descendants of Esau who dwell in Seir and the Moabites who dwell in Ar did for me, until I cross the Jordan to the land which the Lord our God is giving us.’

30 Т а не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко.

“But Sihon king of Heshbon would not let us pass through, for the Lord your God hardened his spirit and made his heart obstinate, that He might deliver him into your hand, as it is this day.

31 І сказав Господь мені: Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодівати, щоб успадкувати його край.

“And the Lord said to me, ‘See, I have begun to give Sihon and his land over to you. Begin to possess it, that you may inherit his land.’

32 І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.

Then Sihon and all his people came out against us to fight at Jahaz.

33 І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.

And the Lord our God delivered him over to us; so we defeated him, his sons, and all his people.

34 І того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.

We took all his cities at that time, and we utterly destroyed the men, women, and little ones of every city; we left none remaining.

35 Т ільки худобу забрали ми собі на здобич, та захоплене в містах, що ми їх здобули.

We took only the livestock as plunder for ourselves, with the spoil of the cities which we took.

36 В ід Ароеру, що на березі арнонського потоку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, усе віддав нам Господь, Бог наш.

From Aroer, which is on the bank of the River Arnon, and from the city that is in the ravine, as far as Gilead, there was not one city too strong for us; the Lord our God delivered all to us.

37 Т ільки до краю Аммонових синів не наблизився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.

Only you did not go near the land of the people of Ammon—anywhere along the River Jabbok, or to the cities of the mountains, or wherever the Lord our God had forbidden us.