1 І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів.

Затем мы повернули назад и отправились в пустыню по дороге к Красному морю, как указал мне Господь. Долго мы кружили вокруг нагорий Сеира.

2 І сказав Господь до мене, говорячи:

Затем Господь сказал мне:

3 Д осить вам кружляти навколо цієї гори, оберніться на північ!

«Довольно вам кружить вокруг этих нагорий, теперь поверните к северу.

4 А народові наказуй, говорячи: Ви переходите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!

Дай народу такое повеление: “Сейчас вы будете проходить через землю ваших братьев, потомков Исава, которые живут в Сеире. Они испугаются вас, но будьте очень осторожны.

5 Н е дражніть їх, бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги, бо гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину.

Не побуждайте их к войне, потому что Я не дам вам ни пяди их земли. Я дал Исаву нагорья Сеира в собственность.

6 Ї жу купите від них за срібло і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло і будете пити.

Вы должны заплатить им серебром за пищу, которую будете есть, и за воду, которую будете пить”».

7 Б о Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, не відчув ти недостачі ні в чому.

Господь, твой Бог, благословил тебя во всяком деле твоих рук. Он охранял тебя в путешествии через эту огромную пустыню. Эти сорок лет Господь, твой Бог, был с тобой, и ты ни в чем не нуждался.

8 І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.

Так мы прошли мимо наших братьев, потомков Исава, которые живут в Сеире. Мы повернули с дороги иорданской долины, которая поднимается от Элата и Ецион-Гевера, и шли к пустыне Моава.

9 І сказав Господь мені: Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок.

Господь сказал мне: «Не тревожь моавитян и не побуждай их к войне, потому что Я не дам тебе их земли. Я дал Ар во владение потомкам Лота».

10 П еред тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні.

(Прежде там жили эмимы − сильный и многочисленный народ, высокий, как потомки Анака.

11 Р ефаями вважалися й вони, як велетні, а моавітяни кличуть їх: еми.

Подобно потомкам Анака, они также считались рефаимами, но моавитяне называли их эмимами.

12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь.

А в Сеире прежде жили хорреи, но потомки Исава прогнали их. Они истребили хорреев и поселились на их месте, точно так же, как сделал Израиль на земле, которую Господь отдал ему во владение.)

13 Т епер устаньте, і перейдіть поток Зеред. І перейшли ми потік Зеред.

Господь сказал: «Теперь встаньте и пересеките долину Заред». И мы пересекли долину.

14 А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли потік Зеред, тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм.

Тридцать восемь лет прошло с тех пор, как мы покинули Кадеш-Барнеа до того времени, как мы пересекли долину Заред. К тому времени в лагере уже не осталось никого из прежнего поколения воинов, как и клялся им Господь.

15 Т акож і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти.

Рука Господа была против них, пока Он полностью не искоренил их из лагеря.

16 І сталося, коли вигинули всі військові і вимерли з-посеред народу,

И вот, когда последний из этих воинов умер,

17 т о Господь промовляв до мене, говорячи:

Господь сказал мне:

18 Т и сьогодні проходиш моавську границю Ар.

«Пройди сегодня мимо области Моава, то есть мимо Ара.

19 І прийдеш близько до Аммонових синів, не ненавидь їх і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину.

Когда ты приблизишься к аммонитянам, не тревожь их и не побуждай к войне, потому что от земли, принадлежащей аммонитянам, Я не дам тебе во владение ничего. Я дал ее во владение потомкам Лота».

20 З а край рефаїв вважався також він, рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммонітяни кликали їх: замзуми,

(Она также считалась землей рефаимов, которые прежде жили там, но аммонитяне называли их замзумимами.

21 н арод великий, і численний, і високий, як велетні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,

Они были сильным и многочисленным народом, высоким, как потомки Анака. Господь истребил их перед аммонитянами, которые прогнали их и поселились на их месте.

22 я к зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, і сидять аж до сьогодні.

Господь сделал то же самое для потомков Исава, которые жили в Сеире, когда истребил перед ними хорреев. Они прогнали их и поселились на их месте, где живут и сейчас.

23 А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

А что до аввитов, которые жили в селениях до самой Газы, то кафтореи, вышедшие с Кафтора, истребили их и поселились на их месте.) Победа над Сигоном, царем Хешбона (Чис. 21: 21-30)

24 У ставайте, рушайте, та й перейдіть потік Арнон! Ось Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.

«Отправляйтесь в путь и перейдите реку Арнон. Смотри, Я отдал в твои руки аморрея Сигона, царя Хешбона, и его страну. Приступайте к захвату и начинайте воевать с ним.

25 Т ого дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтять, і жахнуться перед тобою.

С этого самого дня Я стану распространять ужас и страх перед тобой на все народы под небом. Они услышат вести о тебе и испугаются, и затрепещут от страха».

26 І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:

Из пустыни Кедемоф я послал вестников к Сигону, царю Хешбона, чтобы предложить мир, и сказал:

27 Н ехай же я перейду в твоїм краї в дорозі, я піду дорогою, не збочу ні праворуч, ні ліворуч.

«Позволь нам пройти через твою страну. Мы будем держаться главной дороги; не свернем ни вправо, ни влево.

28 Ї жу за срібло продаси мені, і я їстиму, і воду даси мені за срібло, і я питиму. Нехай тільки перейду я ногами,

Продай нам за серебро пищу, чтобы есть, и воду, чтобы пить, за их цену серебром. Позволь нам только пройти,

29 я к зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять ув Арі, аж перейду я Йордан до того Краю, що його нам дає Господь, Бог наш.

как позволили потомки Исава, которые живут в Сеире, и моавитяне, которые живут в Аре, пока мы не перейдем через Иордан в землю, которую Господь, наш Бог, отдает нам».

30 Т а не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко.

Но Сигон, царь Хешбона, не позволил нам пройти. Ведь Господь, ваш Бог, сделал его дух упрямым, а сердце упорным, чтобы отдать его в ваши руки, как и произошло.

31 І сказав Господь мені: Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодівати, щоб успадкувати його край.

Господь сказал мне: «Смотри, Я отдаю Сигона и его страну тебе. Теперь захвати его землю и овладевай ею».

32 І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.

Когда Сигон выступил нам навстречу со всем своим войском к Иахацу,

33 І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.

Господь, наш Бог, отдал его нам в руки, и мы поразили его вместе с его сыновьями и всем войском.

34 І того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.

В то время мы взяли все его города и полностью истребили их – мужчин, женщин и детей. Мы не оставили в живых никого.

35 Т ільки худобу забрали ми собі на здобич, та захоплене в містах, що ми їх здобули.

Но скот и добычу из захваченных городов мы взяли себе.

36 В ід Ароеру, що на березі арнонського потоку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, усе віддав нам Господь, Бог наш.

От Ароера на берегу потока Арнона и от города, что в долине, до самого Галаада не было города, который оказался бы неприступен для нас. Господь, наш Бог, отдал нам все.

37 Т ільки до краю Аммонових синів не наблизився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.

Но, по повелению Господа, нашего Бога, вы не посягнули ни на землю аммонитян, ни на землю вдоль реки Яббока, ни на ту, что вокруг городов в горах.