1 І Йов далі вів мову свою та й казав:

И продолжил Иов свое рассуждение:

2 Я к живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

– Верно, как и то, что жив Бог, отказавший мне в справедливости, Всемогущий, наполнивший мою душу горечью,

3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

пока дышит во мне моя жизнь и дыхание Божье в моих ноздрях,

4 н еправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

не скажут неправды мои уста, и язык мой обмана не произнесет.

5 Б орони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

Никогда не признаю вас правыми; пока не умру, не оставлю своей непорочности.

6 з а свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

Я держусь за свою правоту и не отступлю от нее; не упрекнет меня совесть моя, пока я жив. Суд Бога над нечестивыми

7 н ехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Да сочтется злодеем мой враг, противник мой – неправедным!

8 Я ка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Ведь что за надежда у безбожника, когда приходит ему конец, когда Бог лишает его жизни?

9 Ч и Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Разве услышит Бог его крик, когда придет на него беда?

10 Ч и буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Разве станет он радоваться о Всемогущем и во всякое время к Богу взывать?

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

Я вас наставлю о Божьей силе, и путей Всемогущего не утаю.

12 т аж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

Притом, вы и сами все видели. Зачем же вы так пустословите?

13 Т ака доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

Вот удел злодеям от Бога, вот наследие, что примет гонитель от Всемогущего:

14 Я к розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

пусть много у него детей – сгубит их меч, и его потомству не хватит пищи.

15 П озосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Мор похоронит оставшихся после него и вдовы их не оплачут.

16 Я кщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

Пусть он наберет серебра, как пыли, и приготовит одежды, как грязи,

17 т о він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

что он приготовил, наденет праведник, и поделят невинные серебро.

18 В ін будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

Он строит свой дом, словно моль свой кокон, словно сторож шалаш.

19 в ін лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

Он уснет богачом, но таким не встанет; откроет глаза, и нет ничего.

20 С трахіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

Ужас настигнет его, как паводок; ночью прочь умчит его смерч.

21 с хідній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

Палящий ветер его подхватит и с места его снесет;

22 О це все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

без жалости ринется на него, когда он побежит от него стремглав.

23 С воїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

Только руками о нем всплеснут, да посвистят ему вслед.