1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому.

Когда царь Езекия услышал это, он разорвал на себе одежду, надел рубище и пошел в дом Господа.

2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина.

Он послал распорядителя дворца Элиакима, писаря Шевну и старших священников, одетых в рубище, к пророку Исаии, сыну Амоца.

3 І сказали вони до нього: Так сказав Єзекія: Цей день це день горя й картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити!

Они сказали ему: – Так говорит Езекия: «Сегодня день беды, наказания и бесчестия; словно дитя вот-вот должно родиться, а родить нет силы.

4 М оже почує Господь, Бог твій, всі слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за рештку, що ще знаходиться.

Может быть, Господь, твой Бог, услышит все слова Рабсака, которого его господин, царь Ассирии, послал глумиться над живым Богом, и накажет его за слова, которые услышал Господь, твой Бог. Вознеси же молитву за тех, кто еще жив».

5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

Когда приближенные царя Езекии пришли к Исаии,

6 І сказав їм Ісая: Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!

тот сказал им: – Скажите своему господину: «Так говорит Господь: “Не бойся того, что ты слышал – тех слов, которыми оскорбляли Меня слуги царя Ассирии.

7 О сь Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю. І Я вражу його мечем у його краї.

Вот Я пошлю в него такой дух, что когда он услышит одну весть, то будет вынужден вернуться в свою страну. А там Я поражу его, и он падет от меча”».

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

Когда Рабсак услышал, что царь Ассирии оставил Лахиш, он вернулся и нашел царя осаждающим Ливну. Новая угроза Синаххериба и молитва Езекии (Ис. 37: 9-20)

9 А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Ось він вийшов воювати з тобою! то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:

Синаххериб получил весть, что Тиргака, царь Куша, идет на него войной. Тогда он опять послал к Езекии послов, чтобы сказать:

10 Т ак скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, що ти надієшся на Нього, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя.

– Скажите Езекии, царю Иудеи: «Не давай Богу, на Которого ты надеешься, обманывать тебя, когда Он говорит: “Иерусалим не будет отдан царю Ассирии”.

11 О сь ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?

Ты же слышал о том, что цари Ассирии сделали со всеми странами, предав их полному уничтожению. А разве ты уцелеешь?

12 Ч и врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

Разве боги народов, истребленных моими отцами, боги городов Гозана, Харрана, Рецефа и народа Едена, который был в Телассаре, спасли их?

13 Д е він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?

Где теперь царь города Хамата, царь города Арпада, цари городов Сепарваима, Ены или Иввы?»

14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем.

Езекия получил письмо через послов и прочитал его. Тогда он пошел в дом Господа и развернул его перед Господом.

15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю!

Езекия молился Господу: – О Господи, Бог Израиля, восседающий на херувимах, лишь Ты – Бог над всеми земными царствами. Ты создал небо и землю.

16 Н ахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!

Склони, Господи, ухо Свое и услышь; открой, Господи, глаза Свои и взгляни; услышь слова Синаххериба, которые он послал, чтобы глумиться над живым Богом.

17 С правді, Господи, асирійські царі попустошили ті народи та їхній край.

Правда, Господи, что ассирийские цари погубили эти народы и их страны,

18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

бросили их богов в огонь и уничтожили их, потому что то были не боги, а только дерево и камень, обработанные руками человека.

19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!

Теперь, Господи, наш Бог, молю, избавь нас от его руки, чтобы все царства земные узнали, что только Ты, Господи, – Бог. Пророчество Исаии о падении Синаххериба (Ис. 37: 21-35)

20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

Исаия, сын Амоца, послал сказать Езекии: – Так говорит Господь, Бог Израиля: «Я услышал твою молитву против Синаххериба, царя Ассирии».

21 О сь те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!

Вот слово, которое сказал о нем Господь: – Девственная дочь Сиона, презирает тебя, над тобой смеется. Дочь Иерусалима вслед тебе головой качает.

22 К ого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!

Ты над кем глумился, кого оскорблял? На кого ты повысил голос и глаза надменные поднял? На Святого Израилева!

23 Ч ерез послів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Ливану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і вийду аж на вершок його на нічліг, у гущину його саду.

Через своих послов глумился ты над Владыкой. Ты сказал: «Со множеством моих колесниц я поднялся на горные вершины, на дальние склоны Ливана. Я срубил его высочайшие кедры, его лучшие кипарисы. Я достиг его самых отдаленных мест, его наилучших лесов.

24 Я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки!

Я копал колодцы и пил воду чужих земель. Ступнями своих ног я иссушил все реки Египта».

25 Х іба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх...

Разве ты не слышал? Давно Я это определил, в древние дни задумал. Теперь Я это исполнил тем, что ты превратил укрепленные города в груды развалин.

26 А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені. Вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло...

Их жители обессилены, испуганы, опозорены. Они – как растения в поле, как нежные зеленые побеги, как трава, пробившаяся на крыше, опаленная прежде, чем вырасти.

27 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення.

Но Я знаю, когда ты садишься, когда выходишь и входишь, и как ты гневаешься на Меня.

28 З а твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до ушей Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти!

За твою ярость против Меня и за твою надменность, что достигла Моих ушей, Я продену в твой нос Мое кольцо, и вложу в твой рот Мои удила, и верну тебя назад той дорогой, которой ты пришел.

29 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.

Это будет тебе знамением, Езекия: В этом году вы будете есть то, что вырастет само собой, а в следующем году то, что вырастет из этого. Но в третий год сейте и жните, сажайте виноградники и ешьте их плоды.

30 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору.

Уцелевшие из дома Иуды опять пустят корни внизу и принесут плод наверху.

31 Б о з Єрусалиму вийде позостале, а рештки від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!

Ведь из Иерусалима выйдет остаток, и с горы Сион – уцелевшие. Это совершит ревность Господа Сил.

32 Т ому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста оцього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле!

Поэтому Господь говорит о царе Ассирии так: – Он не войдет в этот город и не пустит сюда стрелы. Он не приступит к нему со щитом и не насыплет против него осадного вала.

33 Я кою дорогою прийде, то нею повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь!

Он вернется той же дорогой, какой пришел, он не войдет в этот город, – возвещает Господь. –

34 І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба!

Я защищу этот город и спасу его, ради Себя и ради Давида, Моего слуги. Поражение ассирийской армии (2 Пар. 32: 21; Ис. 37: 36-38)

35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось усі мертві трупи!...

В ту же ночь Ангел Господень вышел и предал смерти в лагере ассирийцев сто восемьдесят пять тысяч человек. Когда на следующее утро люди проснулись, то увидели повсюду мертвые тела.

36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневії.

Тогда Синаххериб, царь Ассирии, снял лагерь и ушел. Он возвратился домой и жил в Ниневии.

37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

Однажды, когда он поклонялся в храме своего бога Нисроха, его сыновья Адрамелех и Сарецер поразили его мечом и бежали в араратскую землю. А Асархаддон, его сын, стал царем вместо него.