1 ( 21-37) Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.

– Если кто-то украдет вола или овцу и зарежет их или продаст, он заплатит пять волов за вола и четыре овцы за овцу.

2 ( 22-1) Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив.

Если вора застигнут при взломе и изобьют так, что он умрет, то тот, кто его бил, не виноват в убийстве.

3 ( 22-2) Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою крадіжку.

Но если это случится после восхода солнца, он виноват. Вор должен возместить украденное. Если у него ничего нет, пусть его продадут в рабство, чтобы возместить украденное.

4 ( 22-3) Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє.

Если краденый скот будет найден у него живым, то все равно, вол это, осел или овца, он должен заплатить вдвое.

5 ( 22-4) Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника.

Если кто-то потравит чужое поле или виноградник, пустив скотину на чужое поле, то пусть возместит за потраву лучшим урожаем со своего поля или виноградника.

6 ( 22-5) Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив пожежу.

Если загорится огонь и, охватив терновые кусты, спалит скирды или несжатое зерно в поле, то тот, кто пустил огонь, должен возместить сгоревшее.

7 ( 22-6) Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, якщо буде знайдений злодій, нехай відшкодує вдвоє.

Если кто-то отдаст ближнему на хранение серебро или вещи и их украдут из дома поручившегося, то вор, если его поймают, заплатит вдвое.

8 ( 22-7) Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього.

Но если вора не найдут, поручившийся должен предстать перед судьями и поклясться, что не посягал на чужое добро.

9 ( 22-8) У кожній справі провини, про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому.

При всяком споре о праве на имущество, будь то вол, осел, овца, одежда или другое пропавшее имущество, о котором кто-то говорит: «Это мое», – обе стороны должны представить дело судьям. Тот, кого судьи объявят неправым, заплатит истцу вдвое.

10 ( 22-9) Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив,

Если кто-то отдаст ближнему осла, вола, овцу или другую скотину на хранение, и она умрет или будет покалечена или угнана, когда никто не видит,

11 ( 22-10) присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати.

его спор с ответчиком будет решен клятвой перед Господом, что ответчик не посягал на чужое добро. Истец должен принять клятву, и возмещения не будет.

12 ( 22-11) А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її.

Но если скотину у ответчика украли, он должен возместить истцу за украденное.

13 ( 22-12) Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує.

Если скотину растерзали дикие звери, пусть ответчик принесет труп животного для доказательства. Тогда он не будет возмещать убытки за растерзанное животное.

14 ( 22-13) А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує;

Если кто-то возьмет у ближнего скотину взаймы, а она получит увечье или умрет, когда хозяина не будет рядом, он должен возместить.

15 ( 22-14) якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.

Но если хозяин будет в тот момент рядом, то взявший ее взаймы не будет платить. Если скотина была взята внаем, пусть потерю покроет плата за наем. Общественные законы

16 ( 22-15) А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку.

– Если человек соблазнит девушку, которая не давала обещания выйти замуж, и переспит с ней, он должен заплатить свадебный выкуп, и она станет его женой.

17 ( 22-16) Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.

Если отец откажется отдать ее ему, он все равно должен заплатить выкуп, какой полагается за девушку.

18 ( 22-17) Чарівниці не зоставиш при житті.

Не оставляй в живых колдунью.

19 ( 22-18) Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.

Всякого, кто совокупляется с животным, следует предать смерти.

20 ( 22-19) Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю.

Всякого, приносящего жертвы иному богу, кроме Господа, следует истребить.

21 ( 22-20) А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї.

Не притесняйте поселенцев, не угнетайте их: вы сами были поселенцами в Египте.

22 ( 22-21) Жодної вдови та сироти не будеш гнобити;

Не притесняйте вдов и сирот.

23 ( 22-22) якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк,

Если вы будете делать это, они призовут на помощь Меня, и Я непременно услышу.

24 ( 22-23) і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.

Мой гнев вспыхнет, и Я убью вас мечом. Ваши жены сами станут вдовами, а дети – сиротами.

25 ( 22-24) Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви.

Если даете взаймы бедняку из Моего народа, не будьте, как ростовщик – не налагайте процентов.

26 ( 22-25) Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця,

Если возьмете у ближнего в залог одежду, верните ее к закату:

27 ( 22-26) бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний.

может быть, ему больше нечем укрыться, кроме этой одежды. Как ему спать без нее? Когда он взмолится ко Мне, Я услышу, потому что Я милостив.

28 ( 22-27) Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати.

Не оскорбляйте Бога и не проклинайте вождя вашего народа.

29 ( 22-28) Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми. Перворідного з синів своїх даси Мені.

Не медлите совершать приношения из ваших амбаров и кувшинов. Отдавайте Мне первенцев из своих сыновей.

30 ( 22-29) Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені.

Отдавайте Мне первородное из крупного и мелкого скота. Пусть животные остаются семь дней с матерью, а на восьмой день отдавайте их Мне.

31 ( 22-30) І ви будете Мені святими людьми, і не будете їсти м'яса, розшарпаного в полі, псові кинете його!

Будьте Моим святым народом: не ешьте мясо животного, растерзанного дикими зверями. Бросайте его собакам.