1 І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: Кров на Саула та на його дім за те, що повбивав він ґів'онітян.

Во время правления Давида три года подряд был голод, и Давид спросил об этом Господа. Господь сказал: – Это из-за Саула и его кровавого дома. Это из-за того, что он предал смерти гаваонитян.

2 І покликав цар ґів'онітян та й сказав їм про це. А ґів'онітяни, вони не з Ізраїлевих синів, а з останку амореянина, а Ізраїлеві сини були присягнули їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди.

Царь призвал гаваонитян и говорил с ними. (Гаваонитяне не принадлежали к Израилю, они были остатком аморреев; израильтяне поклялись пощадить их, но Саул, ревнуя об Израиле и Иудее, пытался уничтожить их.)

3 І сказав Давид до ґів'онітян: Що я зроблю вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину?

Давид спросил гаваонитян: – Что мне сделать для вас? Чем возместить вам, чтобы вы благословили наследие Господа?

4 І сказали йому ґів'онітяни: Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі. А він сказав: Що ви скажете, зроблю вам.

Гаваонитяне ответили ему: – Нам не нужно ни серебра, ни золота от Саула или его семьи, и мы не хотим предавать смерти кого-нибудь в Израиле. – Что же вы хотите, чтобы я сделал для вас? – спросил Давид.

5 І сказали вони до царя: Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас винищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі,

Они ответили царю: – Что до человека, который уничтожал нас и замышлял погубить нас, чтобы нам не было места в землях Израиля,

6 н ехай буде нам дано семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула, Господнього вибранця. А цар сказав: Я дам.

то пусть нам выдадут семь его потомков мужского пола, чтобы мы повесили их перед Господом в Гиве Саула, избранного Господом. И царь сказал: – Я выдам их вам.

7 Т а змилосердився цар над Мефівошетом, сином Йонатана, Саулового сина, через Господню присягу, що була поміж ними, між Давидом та між Йонатаном, Сауловим сином.

Давид пощадил Мефи-Бошета, сына Ионафана, внука Саула, ради клятвы перед Господом между Давидом и Ионафаном, сыном Саула.

8 І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,

Но царь взял Армони и Мефи-Бошета – сыновей Рицпы, дочери Айя, которых она родила Саулу, вместе с пятью сыновьями дочери Саула Мерав, которых она родила Адриэлу, сыну мехолатянина Верзеллия.

9 т а й дав їх у руку ґів'онітян, і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро разом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли початок жнив ячменю.

Он передал их гаваонитянам, которые повесили их на горе перед Господом. Все семеро погибли вместе, Они были преданы смерти в первые дни жатвы, когда начиналась жатва ячменя.

10 А Ріцпа, дочка Айїна, взяла веретище, і простягла його собі на скелі, і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба, і не дала вона спочити на них птаству небесному вдень, а польовій звірині вночі...

Рицпа, дочь Айя, взяла рубище и расстелила ее для себя на скале. С начала жатвы и до тех пор, пока с небес на тела не полился дождь, она не позволяла птицам небесным касаться их днем, а диким зверям – ночью.

11 І було донесено Давидові, що зробила Ріцпа, Айїна дочка, Саулова наложниця.

Когда Давиду сказали, что сделала Рицпа, дочь Айя, наложница Саула,

12 А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йонатана від господарів ґілеадського Явешу, що викрали були їх із майдану Бет-Шану що їх повісили там филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа.

он пошел и взял кости Саула и его сына Ионафана у жителей Иавеша Галаадского. (Они тайно унесли их с площади в Бет-Шеане, где филистимляне повесили их после того, как они сразили Саула в Гильбоа.)

13 І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості повішаних.

Давид перенес оттуда кости Саула и его сына Ионафана, а кости тех, кто был повешен, были собраны.

14 І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, і потому Бог був ублаганий Краєм.

Кости Саула и его сына Ионафана похоронили в гробнице отца Саула, Киша, в Цела, что в земле Вениамина, и сделали все, что приказал царь. После этого Бог внял мольбам о стране. Войны с филистимлянами (1 Пар. 21: 4-8)

15 І була ще війна филистимлян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филистимлянами. І змучився Давид.

И снова была война между филистимлянами и Израилем. Давид со своими людьми отправился в путь. Они сражались с филистимлянами, и Давид утомился.

16 І був Ішбі в Нові, що з нащадків Рафи, а вага його списа три сотні шеклів міді, і оперезаний він був новою зброєю. І він сказав, щоб забити Давида.

А Ишби-Бенов, один из потомков рефаимов, чей бронзовый наконечник копья весил триста шекелей и который был опоясан новым мечом, сказал, что он убьет Давида.

17 Т а поміг йому Авішай, син Церуїн, і він ударив филистимлянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли йому, говорячи: Ти не вийдеш уже з нами на війну, і не погасиш Ізраїлевого світильника!

Но Авишай, сын Саруи, пришел Давиду на помощь; он напал на филистимлянина и убил его. Тогда люди Давида поклялись ему, сказав: – Никогда больше ты не выйдешь с нами в бой, чтобы не погас светильник Израиля.

18 І сталося потім, і була ще війна в Нові з филистимлянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, що з нащадків Рафи.

Некоторое время спустя произошло новое сражение с филистимлянами в Гобе. В то время хушатянин Сивхай убил Сафа, одного из потомков рефаимов.

19 І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, і побив ґатянина Ґоліята, а держак списа його був, як ткацький вал.

В другом сражении с филистимлянами в Гобе Элханан, сын ткача Иаира из Вифлеема, убил гатянина Лахми, брата Голиафа, у которого древко копья было большое, как ткацкий навой.

20 І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на ногах по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був народжений тому Рафі.

Во время еще одной битвы, которая произошла в Гате, был некий человек огромного роста, у которого было по шесть пальцев на каждой руке и по шесть пальцев на каждой ноге − всего двадцать четыре. Он также был потомком рефаимов.

21 І зневажав він Ізраїля, та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата!

Когда он насмехался над Израилем, Ионафан, сын Шимы, брата Давида, убил его.

22 Ч етверо тих були народжені тому Рафі в Ґаті, і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг.

Эти четверо были потомками рефаимов в Гате и пали от рук Давида и его людей.