1 О то ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!

Итак, поразмышлял я над всем этим и заключил, что и праведные, и мудрецы, и их дела – в руках Божьих, но никто не знает, что ожидает его: любовь или ненависть.

2 О днакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...

Все разделяют одну участь: праведник и нечестивый, добрый и злой, чистый и нечистый, приносящий жертву и не приносящий жертву. Как бывает с добрым, так и с грешником, как с дающим клятвы, так и с тем, кто боится их давать.

3 О це зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...

Это и есть то зло, что происходит повсюду под солнцем: одна участь ожидает всех! Сердца людей полны зла и безумия пока они живы, а после они отходят к умершим.

4 Х то знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!

Любой, кто жив, имеет надежду, даже живой собаке лучше, чем мертвому льву!

5 Б о знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам'ять про них,

Ведь живые знают, что умрут, а мертвые ничего не знают, и уже не будет им награды, и даже память о них утрачена.

6 і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!...

Их любовь, их ненависть и их ревность уже исчезли, и никогда более они не будут участвовать во всем, что происходит под солнцем.

7 Т ож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!

Итак, иди и ешь с удовольствием свой хлеб и пей вино свое с радостью в сердце, потому что Богу угодны твои дела.

8 Н ехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!

Всегда носи свою лучшую одежду и надуши волосы благовонным маслом.

9 З аживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!

Наслаждайся жизнью со своей женой, которую ты любишь, во все дни твоей суетной жизни, что дал тебе Бог под солнцем. Ведь такова твоя доля в жизни и в труде твоем под солнцем.

10 В се, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!

Все, что ты в силах делать, делай, потому что в мире мертвых, куда ты пойдешь, нет ни работы, ни размышления, ни знания, ни мудрости.

11 З нову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!

И еще кое-что я видел под солнцем: не обязательно в беге побеждают быстрые, а в битве – храбрые, не всегда у мудрых есть хлеб, а у разумных – богатство, как не всегда образованные пользуются благосклонностью, потому что все зависит от времени и случая.

12 Б о часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...

Человек не знает когда придет его час: как рыбы попадаются в губительную сеть, или птицы – в силки, так и люди бывают пойманы в день несчастья, который приходит к ним нежданно. Размышления о мудрости и глупости

13 Т акож оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:

Я также видел под солнцем такой пример мудрости, который впечатлил меня:

14 Б уло мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу.

был маленький город с небольшим населением. И могучий царь пошел против него, окружил его и провел большие осадные работы против него.

15 А ле в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину!

Но в том городе был мудрый бедняк, и он спас этот город своей мудростью. Однако после никто не вспомнил об этом бедном человеке.

16 І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!

Тогда сказал я: «Мудрость лучше силы». Но мудростью бедняка пренебрегают, и на слова его не обращают внимания.

17 С лова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.

Лучше внимать тихо сказанным словам мудреца, чем крикам правителя глупых.

18 М удрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...

Мудрость лучше орудий войны, но один согрешивший может погубить много доброго.