1 У тікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!

– Спасайтесь бегством, потомки Вениамина! Бегите из Иерусалима! Трубите в рога в Текоа! Разводите сигнальный огонь в Бет-Кереме! Беда надвигается с севера, лютая гибель.

2 І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.

Погублю Я дочь Сиона прекрасную и утонченную.

3 П астухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме.

Пастухи со своими стадами придут к ней и поставят вокруг свои шатры; каждый будет пасти на своей земле.

4 П риготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!

– Готовьтесь к битве с ней! Вставайте, выходим в полдень! Но увы: уж день на закате, поползли вечерние тени.

5 У ставайте та підемо вночі і понищмо палати її!

Вставайте, выходим ночью! Разрушим ее дворцы!

6 Б о так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства:

Так говорит Господь Сил: – Рубите деревья, возводите осадную насыпь против Иерусалима. Этот город будет наказан; переполнен он угнетением.

7 я к виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана...

Как источник хранит свою воду свежей, так и этот город хранит свежим свое злодейство. Слышны в нем насилие и смута; его недуги и раны всегда передо Мною.

8 Б удь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!

Опомнись, Иерусалим, чтобы Я не отвернулся от тебя и не разорил твоей земли, оставив ее без жителей.

9 Т ак говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!

Так говорит Господь Сил: – До конца доберут то, что осталось от Израиля, как до последней ягоды добирают в винограднике; снова пройдись рукой по ветвям, как собиратель винограда.

10 Д о кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його!

Кому говорю, кого остерегаю? Кто будет слушать? Уши их заткнуты, они не способны слышать. Слово Господне для них оскорбительно, им нет в нем радости.

11 І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,

А я полон Господнего гнева, не могу его удержать. – Излей его на детей на улице и на юношей, собравшихся вместе; будет излит этот гнев и на мужа, и на жену, и на стариков, чьи дни на исходе.

12 і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.

Их дома будут переданы другим с их полями и женами, когда Я протяну руку на тех, кто живет в стране, – возвещает Господь. –

13 Б о вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...

От малого до великого все они жаждут наживы; от пророка и до священника все поступают лживо.

14 І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!

Лечат рану Моего народа так, как если бы это была только царапина. «Мир, мир!» – говорят, а мира нет.

15 Ч и вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.

Не стыдно ли им за их мерзости? Нет, им ни капли не стыдно, и они не умеют краснеть. За это падут они среди павших, будут повержены, когда Я накажу их, – говорит Господь.

16 Т ак говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо!

Так говорит Господь: – Встаньте на распутье и осмотритесь, расспросите о древних тропах, о том, где лежит добрый путь, и идите по нему, и найдете покой своим душам. Но сказали: «Не пойдем по нему».

17 І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!

Я поставил над вами стражей, сказав: «Слушайте звук рога». Но вы сказали: «Не будем слушать».

18 Т ому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.

Так слушайте же, народы, знайте, свидетели, что будет с ними.

19 П ослухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!

Слушай, земля: Я насылаю на этот народ беду, плод их собственных замыслов, за то, что не слушали Моих слов и отвергли Мой Закон.

20 Н авіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!

На что Мне ладан из Шевы или благовонный тростник из далекой земли? Всесожжения ваши Мне неугодны, ваши жертвы Мне неприятны.

21 Т ому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!

Поэтому так говорит Господь: – Я поставлю перед этим народом преграды, о которые он споткнется; и отцы, и с ними их сыновья, и соседи с друзьями погибнут.

22 Т ак говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.

Так говорит Господь: – Вот, движется войско из северной страны; великий народ поднимается с краев земли.

23 Л ука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!

Их оружие – лук и копье; они свирепы и не знают пощады. Шум от них – как рев моря, когда они скачут на конях. В боевом строю идут воины против тебя, дочь Сиона.

24 Я к почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...

Мы услышали весть о них, и руки у нас опустились. Пронзила нас боль, охватили муки, как женщину в родах.

25 Н е виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!

Не выходите в поля, не расхаживайте по дорогам: так как кругом враг с мечом. Ужас со всех сторон!

26 Д очко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!

О народ мой, надень рубище, обваляйся в золе; подними плач, как по единственному ребенку, потому что внезапно губитель придет к нам.

27 Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.

– Я сделал тебя, Иеремия, оценщиком металлов, а Мой народ – рудою, чтобы ты смотрел и оценивал их путь.

28 В они всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!...

Эти люди упрямы и непокорны; они – клеветники; они медь и железо; все они развратители.

29 С палилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено...

Кузнечный мех обгорел, истлел свинец от огня, плавильщик напрасно плавил: не отделились их злые.

30 С ріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.

Их назовут отверженным серебром, потому что Господь отверг их.