1 І сказали йому мужі Єфремові: Що це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідіяном? І вони сильно сперечалися з ним.

Ефремиты сказали Гедеону: – Почему ты так обошелся с нами? Почему ты не позвал нас, когда шел сражаться с мадианитянами? Они сильно бранили его.

2 І сказав він до них: Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобрання?

Но он ответил им: – Что такого я совершил по сравнению с вами? Разве виноград, который добирал Ефрем не лучше, чем весь урожай моего клана, клана Авиезера?

3 У вашу руку Бог дав мідіянітянських князів, Орева та Зеева, і що міг я зробити, як ви? Тоді заспокоївся їхній дух проти нього, як він сказав оце слово.

Бог отдал в ваши руки мадианских вождей Орива и Зива. Что же такого я мог сделать, чтобы сравниться с вами? Когда он сказал им это, их негодование утихло.

4 І прийшов Гедеон до Йордану, і перейшов він та три сотні мужів, що з ним, змучені в погоні.

Гедеон и триста воинов, которые были с ним, утомились, но, продолжали погоню. Они пришли к Иордану и переправились через него.

5 І сказав він до людей Суккоту: Дайте но буханців хліба народові, що за мною, бо вони змучені, а я женуся за Зевахом та Цалмунною, царями мідіянітянськими.

Он сказал жителям Суккота: – Дайте моим воинам хлеба; они утомлены, а я все еще преследую мадианских царей Зеваха и Салмана.

6 І сказали суккотські князі: Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму війську?

Но приближенные Суккота ответили: – Разве Зевах и Салман уже в твоих руках, чтобы нам давать хлеба твоим воинам?

7 І сказав Гедеон: Тому то, коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну, то я буду молотити ваше тіло пустинними тернями та колючками!

Гедеон ответил: – За это, когда Господь отдаст в мои руки Зеваха и Салмана, я растерзаю вашу плоть пустынным терновником и шиповником.

8 І пішов він звідти до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пенуїлу відповіли йому, як відповіли люди Суккоту.

Оттуда он поднялся к Пениэлу и просил того же, но жители Пениэла ответили, как жители Суккота.

9 І він сказав також до людей Пенуїлу, говорячи: Коли я вертатимусь у мирі, розіб'ю оцю вежу.

И он сказал жителям Пениэла: – Когда я вернусь с победой, я разрушу эту башню.

10 А Зевах та Цалмунна були в Каркорі, і з ними їхні табори, близько п'ятнадцяти тисяч, усі позосталі з усього табору синів Кедему. А тих, що впали, було сто й двадцять тисяч чоловіка, що витягали меча.

Зевах и Салман были в Каркоре с войском примерно в пятнадцать тысяч воинов – все, что осталось от войск восточных народов, всего пало сто двадцать тысяч человек, носящих оружие.

11 А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги. І розбив він табора, коли табір був безпечний.

Гедеон поднялся по караванному пути восточнее Новаха и Иогбеги и напал на войско врасплох.

12 І втікали Зевах та Цалмунна, а він гнався за ними. І він схопив обох мідіянітянських царів, Зеваха та Цалмунну, а на ввесь табір нагнав жаху.

Зевах и Салман, два мадианских царя, бежали, но он погнался за ними, захватил их и поразил ужасом все их войско.

13 І вернувся Гедеон, син Йоашів, із війни з Маале-Гахересу.

Когда Гедеон, сын Иоаша, вернулся с битвы при возвышенности Херес,

14 І захопив він юнака з людей Суккоту, та й запитався його. І той написав йому ймення князів Суккоту та старших його, сімдесят і сім чоловіка.

он захватил юношу из Суккота, допросил его, и юноша написал ему имена семидесяти семи приближенных Суккота, городских старейшин.

15 І прийшов він до людей Суккоту та й сказав їм: Ось Зевах та Цалмунна, що ви ображали мене, говорячи: Чи рука Зеваха та Цалмунни тепер у твоїй руці, що дамо хліба твоїм змученим людям?

Тогда Гедеон пришел и сказал жителям Суккота: – Вот Зевах и Салман, из-за которых вы издевались надо мной, говоря: «Разве Зевах и Салман уже в твоих руках, чтобы нам давать хлеба твоим утомленным воинам?»

16 І схопив він старших того міста, і пустинне терня та колючки, і побив ними суккотських людей.

Он взял старейшин города и преподал жителям Суккота урок, наказав их пустынным терновником и шиповником.

17 А пенуїльську вежу розбив, і позабивав людей того міста.

Еще он разрушил башню Пениэла и перебил жителей этого города.

18 І сказав він до Зеваха та до Цалмунни: Які ті люди, що ви повбивали на Фаворі? А ті сказали: Як ти, так вони одне, мають вигляд царських синів.

После этого он спросил Зеваха и Салмана: – Каковы были те, кого вы убили на Фаворе? – Они были, как ты, – ответили они, – каждый из них выглядел, как царский сын.

19 А він сказав: То брати мої, сини моєї матері. Як живий Господь, коли б ви були позоставили їх при житті, не повбивав би я вас!

Гедеон сказал: – Это были мои братья, сыновья моей матери. Верно, как и то, что Господь жив, если бы вы пощадили их, я сохранил бы вам жизнь.

20 І сказав він до Єтера, свого первенця: Устань, забий їх! Та той юнак не витяг свого меча, бо боявся, бо він був ще малий.

Повернувшись к Иеферу, своему старшему сыну, он сказал: – Подойди и убей их! Но Иефер не вытащил меча, потому что он был еще мальчик и боялся.

21 І сказав Зевах та Цалмунна: Устань ти, і кинься на нас, бо по чоловікові сила його. І встав Гедеон, і вбив Зеваха та Цалмунну, і забрав оздобні місяці, що були на шиях їхніх верблюдів.

Зевах и Салман сказали: – Подойди и убей нас сам. Каков человек, такова и его сила. Гедеон подошел и убил Зеваха и Салмана, и забрал украшения, которые были на шеях их верблюдов. Гедеонов эфод

22 І сказали Ізраїлеві мужі до Гедеона: Пануй над нами і ти, і син твій, і син твого сина, бо ти спас нас від руки Мідіяна.

Израильтяне сказали Гедеону: – Правь нами – ты и твой сын, и твой внук – ведь ты спас нас от руки мадианитян.

23 І сказав до них Гедеон: Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій, Господь пануватиме над вами.

Но Гедеон сказал им: – Я не буду править вами, и мой сын не будет править вами. Править вами будет Господь.

24 І сказав до них Гедеон: Попрошу від вас прохання, і дайте мені кожен носову сережку зо своєї здобичі, бо в них, мідіянітян, були золоті носові сережки, бо ізмаїльтяни вони.

Затем Гедеон сказал им: – Я прошу у вас одного: пусть каждый из вас даст мне по серьге из своей доли добычи. (У врагов были золотые серьги, потому что они были измаильтянами.)

25 І сказали вони: Дати дамо. І розтягнули одежу, і кидали туди кожен носову сережку зо своєї здобичі.

Они ответили: – Охотно. Расстелив одежду, каждый бросил в нее по серьге из своей добычи.

26 І була вага золотих носових сережок, що він просив, тисяча й сімсот шеклів золота, крім оздобних місяців, і сережок, і пурпурових шат, що були на мідіянітянських царях, і окрім нашийників, що на шиях їхніх верблюдів.

Золотые серьги, которых он попросил, весили тысячу семьсот шекелей, (это не считая украшений, подвесок и пурпурных одежд, которые носили мадианские цари, и цепочек, которые были на шеях у их верблюдов).

27 А Гедеон зробив із того ефода, і поставив його у своєму місті, в Офрі. І за ним чинив там перелюб увесь Ізраїль, і це стало пасткою для Гедеона та для дому його.

Гедеон сделал из золота эфод, который оставил в Офре, своем городе. Все израильтяне начали распутничать, поклоняясь эфоду, и так он стал западней для Гедеона и его семьи. Смерть Гедеона

28 І був упокорений Мідіян перед Ізраїлевими синами, і він більш не підіймав своєї голови. І Край мав мир сорок літ за Гедеонових днів.

Мадиан смирился перед израильтянами и больше уже не поднимал головы. Пока был жив Гедеон, земля покоилась в мире сорок лет.

29 І пішов Еруббаал, син Йоашів, та й осівся в своїм домі.

Еруббаал, сын Иоаша, вернулся домой.

30 А в Гедеона було сімдесят синів, що походили зо стегон його, бо він мав багато жінок.

У него было семьдесят сыновей потому, что у него было много жен.

31 А наложниця його, що в Сихемі, породила йому сина й вона, а він назвав ім'я йому: Авімелех.

Его наложница, которая жила в городе Шехеме, также родила ему сына, которого он назвал Авимелехом.

32 І помер Гедеон, син Йоашів, у добрій сивизні, і був похований у гробі Йоаша, батька свого, в Офрі авіезеровій.

Гедеон, сын Иоаша, умер в глубокой старости и был похоронен в гробнице своего отца в Офре, в земле клана авиезритов.

33 І сталося, як помер Гедеон, то Ізраїлеві сини знову чинили перелюб із Ваалами, і поставили собі Ваал-Берита за бога.

Как только Гедеон умер, израильтяне опять начали распутничать, поклоняясь Баалам. Они поставили своим богом Баал-Берита и

34 І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа, Бога свого, що спасав їх від руки всіх їхніх навколишніх ворогів.

не помнили о Господе, своем Боге, Который избавил их от рук окружавших их врагов.

35 І не зробили вони милости з домом Єруббаала-Гедеона такої, як усе те добро, яке він зробив для Ізраїля.

Они забыли и о верности семье Еруббаала (он же Гедеон), и о всех благодеяниях, которые он сделал Израилю.