1 А коли настав сьомий місяць, і Ізраїлеві сини були по містах, то зібрався народ, як один чоловік, до Єрусалиму.

Когда наступил седьмой месяц и израильтяне уже поселились в своих городах, народ, как один человек, собрался в Иерусалиме.

2 І встав Ісус, син Йоцадаків, та брати його священики, і Зоровавель, син Шеалтіїлів, та брати його, і збудували жертівника Бога Ізраїля, щоб приносити на ньому цілопалення, як написано в Законі Мойсея, Божого чоловіка.

Иисус, сын Иоседека, вместе со своими собратьями священниками, Зоровавелем, сыном Шеалтиила, и его собратьями начал строить жертвенник Бога Израиля, чтобы приносить на нем всесожжения, как предписано в Законе Божьего человека Моисея.

3 І поставили міцно жертівника на його основі, бо були вони в страху від народів країв, і приносили на ньому цілопалення для Господа, цілопалення на ранок та на вечір.

Несмотря на то, что они боялись народов, которые были вокруг них, они построили жертвенник на прежнем основании и приносили на нем всесожжения Господу – и утренние, и вечерние жертвы.

4 І справили свято Кучок, як написано, і щоденні цілопалення в кількості за постановою щодо жертов на кожен день,

Затем они отпраздновали, как предписано, праздник Шалашей с указанным количеством всесожжений, установленных для каждого дня.

5 а по тому цілопалення стале, і на молодики, і на всі присвячені Господеві свята, і для кожного, хто жертвує добровільну жертву для Господа.

После этого они принесли постоянные всесожжения, жертвы на Новолуние и жертвы на все праздники, посвященные Господу, и добровольные пожертвования от каждого, кто добровольно жертвовал Господу.

6 В ід першого дня сьомого місяця зачали приносити цілопалення для Господа. А під Господній храм не були ще покладені основи.

В первый день седьмого месяца они начали приносить Господу всесожжения, хотя основание Господнего храма еще не было заложено. Закладка основания для храма

7 І дали срібла каменярам та теслям, і їжі, і питва та оливи, сидонянам та тирянам, щоб достачали кедрові дерева з Ливану до Яфського моря за дозволом їм Кіра, царя перського.

Они начали давать деньги каменщикам и плотникам и еду, питье и масло жителям Сидона и Тира, чтобы те привозили морем кедровые бревна с Ливана в Яффу с разрешения Кира, царя Персии.

8 А другого року по своєму приході до Божого дому до Єрусалиму, другого місяця, почали робити Зоровавель, син Шеалтіїлів, і Ісус, син Йоцадаків, і решта їхніх братів, священики та Левити, і всі, хто поприходив з неволі в Єрусалим, а Левитів від віку двадцяти років і вище поставили керувати над працею Господнього дому.

Во второй месяц второго года после того, как они пришли к Божьему дому в Иерусалиме, Зоровавель, сын Шеалтиила, Иисус, сын Иоседека, и все остальные их соплеменники (священники, левиты и все, кто вернулся из плена в Иерусалим) приступили к работе, назначив левитов от двадцати лет и старше следить за строительством дома Господа.

9 І став Ісус, сини його та брати його, Кадміїл та сини його, сини Юдині, як один чоловік, на догляд над робітниками праці в Божому домі, сини Хенададові, сини їх та їхні брати, Левити.

Иисус со своими сыновьями и братьями и Кадмиил со своими сыновьями (потомками Годавии ), и сыновья Хенадада со своими сыновьями и братьями – все левиты – вместе начали следить за строительством Божьего дома.

10 А коли клали основу Господнього храму, то поставили облаченних священиків із сурмами, а Левитів, Асафових синів, із цимбалами, щоб славити Господа за уставом Давида, Ізраїлевого царя.

Когда строители заложили основание дома Господа, священники в своих облачениях и с трубами и левиты (сыновья Асафа) с тарелками заняли свои места, чтобы восславить Господа по наставлениям Давида, царя Израиля.

11 І відповіли вони хвалою та подякою Господеві, Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя на Ізраїля. А ввесь народ викликував гучним покликом, славлячи Господа за основу Господнього дому!

Они пели попеременно, возвеличивая и благодаря Господа: – Он благ; милость Его к Израилю – навеки! А весь народ отвечал громким криком хвалы Господу, потому что основание дома Господа было заложено.

12 А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів батьківських родів, старші, що бачили перший храм, при заснуванні його, того храму, своїми очима, плакали ревним голосом, а багато-хто покликували піднесеним голосом у радості...

Но многие из старых священников, левитов и глав семейств, видевших прежний дом, громко плакали, глядя, как закладывается основание этого дома, а многие кричали от радости.

13 І не міг народ розпізнати голосу поклику радости від голосу плачу народу, бо народ сильно викликував, а голос був чутий аж далеко...

Крики радости нельзя было отличить от плача – так шумел народ. И шум был слышен далеко.