1 І сус же на гору Оливну пішов.

А Иисус пошел на Масличную гору. Иисус прощает женщину, уличенную в супружеской измене

2 А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

Рано утром Он опять был в храме. Вокруг Него собралось много людей, и Он сел и стал их учить.

3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,

Учители Закона и фарисеи привели женщину, уличенную в супружеской измене. Они поставили ее перед народом

4 т а й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...

и сказали Иисусу: – Учитель, мы поймали эту женщину на месте преступления, она изменила мужу!

5 М ойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?

Моисей повелевает в Законе побивать таких камнями. А Ты что скажешь?

6 Ц е ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...

Они спросили это, чтобы найти повод уловить Иисуса в чем-либо и обвинить Его. Иисус склонился и писал пальцем на земле.

7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...

Они упрямо продолжали Его спрашивать. Тогда Иисус выпрямился и сказал: – Кто из вас без греха, пусть первым бросит в нее камень.

8 І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...

И Он опять, склонившись, продолжал писать на земле.

9 А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...

Тогда они начали по одному уходить, начиная с самых старших. В конце концов остались только Иисус и женщина.

10 І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?

Иисус выпрямился и спросил: – Женщина, где твои обвинители? Разве никто не осудил тебя?

11 А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!

– Никто, Господин, – ответила она. – И Я тебя не осуждаю, – сказал Иисус. – Иди и больше не греши. Иисус – Свет миру

12 І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.

Когда Иисус вновь заговорил с народом, Он сказал: – Я Свет миру. Тот, кто идет за Мной, не будет ходить во тьме, но будет иметь Свет жизни.

13 Ф арисеї ж Йому відказали: Ти Сам свідчиш про Себе, тим свідоцтво Твоє неправдиве.

Фарисеи тогда сказали Ему: – Но ведь Ты Сам свидетельствуешь о Себе, значит, Твое свидетельство недействительно.

14 В ідповів і сказав їм Ісус: Хоч і свідчу про Себе Я Сам, та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.

Иисус ответил: – Даже если Я и Сам свидетельствую о Себе, Мое свидетельство истинно, потому что Я знаю, откуда Я пришел и куда Я иду. Вы же не имеете никакого понятия ни о том, откуда Я пришел, ни о том, куда Я иду.

15 В и за тілом судите, Я не суджу нікого.

Вы судите по человеческим меркам, Я же не сужу никого.

16 А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

Но если Я и сужу, Мой суд справедлив, потому что Я не один, со Мной Отец, Который послал Меня.

17 Т а й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.

В вашем же Законе написано, что когда свидетельствуют двое, то их свидетельство имеет силу.

18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене.

О Себе свидетельствую Я Сам и Мой Отец, Который послал Меня.

19 І сказали до Нього вони: Де Отець Твій? Ісус відповів: Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б.

Они тогда спросили: – Где же Твой Отец? Иисус ответил: – Вы не знаете ни Меня, ни Моего Отца. Если бы вы знали Меня, вы бы знали и Моего Отца.

20 Ц і слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його...

Он сказал это, когда учил в храме, там, где собирали пожертвования. Никто, однако, не схватил Его, потому что Его время еще не настало. Иисус пришел свыше

21 І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете...

Иисус сказал им еще раз: – Я ухожу, и вы будете искать Меня, и умрете во грехе вашем. Туда, куда Я иду, вы не сможете прийти.

22 А юдеї казали: Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?

Иудеи стали тогда спрашивать: – Он что, собирается покончить с Собой? Может, это Он имеет в виду, когда говорит: «Туда, куда Я иду, вы не сможете прийти»?

23 І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

Иисус продолжал: – Вы отсюда, с земли, а Я пришел свыше. Вы принадлежите этому миру, а Я этому миру не принадлежу.

24 Т ому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.

Поэтому Я сказал вам, что вы умрете в ваших грехах. Если вы не поверите, что Я Тот, за Кого Себя выдаю, вы действительно умрете в ваших грехах.

25 А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.

– Кто же Ты такой? – спросили они. – Я вам с самого начала говорю, кто Я такой, – ответил Иисус.

26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув.

– У Меня есть много чего сказать о вас и много в чем обвинить вас, но Тот, Кто послал Меня, говорит истину, и то, что Я слышал от Него, Я говорю миру.

27 А ле не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

Они не поняли, что Он говорил им об Отце.

28 Т ож Ісус їм сказав: Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.

Тогда Иисус сказал: – Когда вы вознесете Сына Человеческого, тогда и узнаете, что Я Тот, за Кого Себя выдаю, и что от Себя Я не делаю ничего, а говорю то, чему Отец научил Меня.

29 А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби.

Пославший Меня со Мной, Он Меня одного не оставляет, потому что Я делаю то, что угодно Ему.

30 К оли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

После этих слов многие поверили в Него. Иисус говорит об истинных Божьих детях

31 Т ож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,

Иисус сказал иудеям, поверившим в Него: – Если вы будете верны Моему учению, то вы действительно Мои ученики.

32 і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!

Вы тогда узнаете истину, и истина сделает вас свободными.

33 В они відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?

Они ответили: – Мы потомки Авраама и никогда не были никому рабами. Как это мы можем «стать свободными»?

34 В ідповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.

Иисус ответил: – Говорю вам истину: каждый, кто грешит, – раб греха.

35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

Раб не всегда будет жить в семье, а сын в ней живет всегда.

36 К оли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

Поэтому если Сын вас освободит, вы будете действительно свободными.

37 З наю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

Я знаю, что вы потомки Авраама, но вы готовы убить Меня потому, что не можете вместить Мое слово.

38 Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого.

Я говорю вам о том, что Я видел у Отца, а вы делаете то, что вы услышали от вашего отца.

39 С казали вони Йому в відповідь: Наш отець Авраам. Відказав їм Ісус: Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.

– Наш отец – Авраам, – ответили они. – Если бы вы были детьми Авраама, – ответил Иисус, – вы бы делали дела Авраама,

40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

но вы стремитесь убить Меня, Человека, говорящего вам истину, – истину, которую Я слышал от Бога. Авраам так не делал.

41 В и робите діла батька свого. Вони ж відказали Йому: Не родилися ми від перелюбу, одного ми маєм Отця то Бога.

Вы делаете то, что делал ваш отец. – Мы не какие-нибудь незаконнорожденные, – говорили они, – у нас один Отец – Сам Бог.

42 А Ісус їм сказав: Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

Иисус сказал им: – Если бы Бог был вашим Отцом, то вы любили бы Меня, потому что Я пришел от Бога, и вот Я здесь. Я пришел не Сам от Себя, Меня послал Он.

43 Ч ому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.

Как это вы не понимаете, о чем Я вам говорю? Вы не можете даже слышать слова Моего.

44 В аш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.

Вы принадлежите вашему отцу, дьяволу, и хотите исполнить желания вашего отца. Он от начала был человекоубийцей и не устоял в истине, потому что в нем нет никакой истины. Когда он лжет, то делает то, что ему свойственно, потому что он лжец и отец лжи.

45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.

Но Я говорю вам истину, и поэтому вы Мне не верите!

46 Х то з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?

Может ли кто-либо из вас уличить Меня во грехе? Если же Я говорю истину, то почему вы Мне не верите?

47 Х то від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.

Тот, кто принадлежит Богу, слышит, что Бог говорит. Вы не слышите Меня потому, что вы не принадлежите Богу. Иисус говорит о Своем вечном существовании

48 В ідізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?

Бывшие там иудеи стали говорить Иисусу: – Ну разве мы не правы, когда говорим, что Ты самарянин, и притом в Тебе демон!

49 І сус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.

– Я не одержим, – ответил Иисус, – Я чту Моего Отца, а вы бесчестите Меня.

50 Н е шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.

Я не ищу славы Себе, но есть Тот, Кто ищет ее для Меня, пусть Он и судит.

51 П оправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!

Говорю вам истину: кто соблюдает слово Мое, тот никогда не увидит смерти.

52 І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

Тогда иудеи закричали: – Теперь мы точно знаем, что Ты одержим демоном! Авраам умер, и все пророки умерли, а Ты говоришь, что кто исполняет Твое слово, тот никогда не умрет.

53 Ч и ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?

Неужели Ты больше нашего отца Авраама, который умер? И пророки умерли. А кем Ты Себя считаешь?

54 І сус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

Иисус ответил: – Если Я славлю Самого Себя, то слава эта ничего не значит. Меня прославляет Мой Отец, Которого вы называете своим Богом,

55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.

хотя вы Его и не знаете. Но Я Его знаю, и если бы Я сказал, что не знаю Его, то был бы таким же лжецом, как и вы. Но Я знаю Его и исполняю Его слово.

56 О тець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.

Ваш отец Авраам радовался при мысли, что увидит Мой день, и он его увидел и был счастлив.

57 А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?

– Да Тебе нет и пятидесяти лет, – говорили Ему иудеи, – и Ты видел Авраама?

58 І сус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.

Иисус сказал: – Говорю вам истину, еще до того, как Авраам родился, Я ЕСТЬ!

59 І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.

Тогда они схватили камни, чтобы бросить в Него, но Иисус скрылся и вышел из храма.