1 С лово, що було до Єремії від Господа, коли цар Седекія послав був до нього Пашхура, сина Малкійїного, та священика Цефанію, сина Маасеїного, говорячи:
Вот слово Господне, которое было к Иеремии, когда царь Цедекия, послал к нему Пашхура, сына Малхии, и священника Софонию, сына Маасеи, чтобы те сказали:
2 З вернися, за нас до Господа, бо Навуходоносор, цар вавилонський, воює проти нас. Може Господь зробить з нами за всіма Своїми чудами, і той відійде від нас!
«Попроси о нас Господа, потому что на нас напал Навуходоносор, царь Вавилона. Может, Господь сотворит для нас чудо, как в былые времена, и Навуходоносор отойдет от нас».
3 І сказав Єремія до них: Так скажіть до Седекії:
Иеремия ответил им: – Передайте Цедекии:
4 Т ак говорить Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я назад оберну військові знаряддя, що в вашій руці, що ви воюєте ними поза муром з вавилонським царем та з халдеями, які облягають вас, і позбираю їх до середини цього міста.
Так говорит Господь, Бог Израиля: «Я поворачиваю против вас оружие в ваших руках, которым вы бьетесь с царем Вавилона и халдеями, осаждающими вас за стеной, и соберу их посреди этого города.
5 І буду Я воювати з вами рукою витягненою та сильним раменом, і в гніві, і в люті, і в великому пересерді!
Я Сам буду воевать против вас простертой и могучей рукой, в негодовании, ярости и страшном гневе.
6 І вражу мешканців цього міста, і чоловіка, і худобу, від великої моровиці повмирають вони!
Я поражу обитателей этого города, людей вместе с животными, и они погибнут от страшного мора.
7 А потому говорить Господь Я віддам Седекію, Юдиного царя, і його рабів, і народ, і врятованих у цьому місті від моровиці, від меча та від голоду в руку Навуходоносора, царя вавилонського, та в руку ворогів їхніх, що шукають їхньої душі, і він ударить їх вістрям меча, не змилується над ними й не змилосердиться, і не матиме любови!
После этого, – возвещает Господь, – Я отдам Цедекию, царя Иудеи, его приближенных и народ, который останется в этом городе после мора, меча и голода, Навуходоносору, царю Вавилона, и их врагам, желающим их смерти. Он предаст их мечу, не помилует их, не пощадит и не пожалеет».
8 А цьому народові скажеш: Так говорить Господь: Ось Я даю перед вами дорогу життя й дорогу смерти.
А народу этому скажи: Так говорит Господь: Я предлагаю вам на выбор путь жизни и путь смерти.
9 Х то сидітиме в цьому місті, той помре від меча, і від голоду та від моровиці; а той, хто перейде і прийде до халдеїв, що вас облягають, буде жити, і стане йому душа його за здобич.
Каждый, кто останется в этом городе, умрет от меча, голода и мора, а каждый, кто выйдет и сдастся халдеям, которые осаждают вас, уцелеет; жизнь будет ему наградой.
10 Б о Я обернув лице Своє на це місто на зле, а не на добре, говорить Господь, воно буде дане в руку царя вавилонського, а він спалить його огнем!...
Я решил сделать этому городу зло, а не благо, – возвещает Господь. – Он будет отдан в руки царя Вавилона, и тот сожжет его. Суд над царским домом Иудеи
11 А домові царя Юди скажи так: Послухайте слова Господнього:
А царскому дому Иудеи скажи: Слушай слово Господне,
12 Д оме Давидів, отак промовляє Господь: Судіть вранці суд і рятуйте грабованого від руки переслідника, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лють, і вона запалає за зло ваших учинків, і не буде кому погасити!
о дом Давида! Так говорит Господь: Вершите праведный суд каждое утро, спасайте обездоленного от рук притеснителя, а не то возгорится, как огонь, Мой гнев, будет гореть, и никто не потушит его из-за зла, что вы творите.
13 О сь Я проти тебе, мешканко долини, о скеле рівнини, говорить Господь, на вас, що говорите: Хто прийде на нас і хто ввійде в помешкання наші?
Я против тебя, обитательница долины, скала равнины, – возвещает Господь. – против вас, говорящие: “Кто же на нас пойдет войной? Кто вторгнется в наши дома?”
14 Б о Я покараю вас згідно із плодом ваших учинків, говорить Господь, і огонь запалю в його лісі, і він пожере всі довкілля його!
Я накажу вас, как вы того заслуживаете, – возвещает Господь. – В ваших лесах Я зажгу огонь, и пожрет он все, что вокруг вас.