1 С лово, що було до Єремії від Господа, коли цар Седекія послав був до нього Пашхура, сина Малкійїного, та священика Цефанію, сина Маасеїного, говорячи:

هَذِهِ هِيَ الرِّسالَةُ الَّتِي أعطاها اللهُ لإرْمِيا، عِندَما أرسَلَ المَلِكُ صِدْقِيّا إلَيهِ فَشحُورَ بْنِ مَلْكِيّا وَالكاهِنَ صَفَنْيا بْنِ مَعَسِيّا حَيثُ قالُوا لَهُ:

2 З вернися, за нас до Господа, бо Навуходоносор, цар вавилонський, воює проти нас. Може Господь зробить з нами за всіма Своїми чудами, і той відійде від нас!

«نَرجُوكَ أنْ تسألَ اللهَ بِالنِّيابَةِ عَنّا. فَنَبُوخَذْناصَّرُ مَلِكُ بابِلَ يُحارِبُنا. فَلَعَلَّ اللهَ يَعمَلُ عَمَلاً عَجيباً لأجلِنا، كَما عَمِلَ فِي الماضِي، فَيَترُكَنا نَبُوخَذْناصَّرُ.»

3 І сказав Єремія до них: Так скажіть до Седекії:

حِينَئِذٍ، قالَ لَهُمْ إرْمِيا: «هَذا ما سَتَقُولُونَهُ لِصِدْقِيّا:

4 Т ак говорить Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я назад оберну військові знаряддя, що в вашій руці, що ви воюєте ними поза муром з вавилонським царем та з халдеями, які облягають вас, і позбираю їх до середини цього міста.

‹هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ إلَهُ إسْرائِيلَ: ها أنا سَأُحَوِّلُ ضِدَّكُمُ هَذِهِ الأسلِحَةَ الَّتِي فِي أيدِيكُمُ. أنتُمْ تُحارِبُونَ بِها مَلِكَ بابِلَ وَالكِلدانِيِّينَ، الَّذِينَ يُحارِبُونَكَ خارِجَ سُورِ المَدِينَةِ، لَكِنِّي سَآتِي بِهِمْ إلَى وَسَطِ هَذِهِ المَدِينَةِ.

5 І буду Я воювати з вами рукою витягненою та сильним раменом, і в гніві, і в люті, і в великому пересерді!

سَأُحارِبُكُمْ بِنَفسِي بِيَدٍ مَمدُودَةٍ وَبِذِراعٍ قَوِيَّةٍ، بِغَضَبٍ وَسَخَطٍ وَشِدَّةٍ.

6 І вражу мешканців цього міста, і чоловіка, і худобу, від великої моровиці повмирають вони!

سَأضرِبُ سُكّانَ هَذِهِ المَدِينَةِ: النّاسَ وَالبَهائِمَ مَعاً. وَسَيَمُوتُونَ بِوَباءٍ عَظِيمٍ.

7 А потому говорить Господь Я віддам Седекію, Юдиного царя, і його рабів, і народ, і врятованих у цьому місті від моровиці, від меча та від голоду в руку Навуходоносора, царя вавилонського, та в руку ворогів їхніх, що шукають їхньої душі, і він ударить їх вістрям меча, не змилується над ними й не змилосердиться, і не матиме любови!

بَعدَ هَذا، يَقُولُ اللهُ ، سَأُسَلِّمُ صِدْقِيّا مَلِكَ يَهُوذا وَخُدّامَهُ وَالشَّعْبَ، وَالَّذِينَ سَيَبقُونَ فِي هَذِهِ المَدِينَةِ بَعدَ الوَباءِ وَالحَربِ وَالجُوعِ، إلَى يَدِ نَبُوخَذْناصَّرَ، مَلِكِ بابِلَ، وَإلَى يَدِ أعدائِهِمْ وَإلَى يَدِ الَّذِينَ يَطلُبُونَ حَياتَهُمْ. وَسَيَضرِبُهُمْ بِحَدِّ السَّيفِ. وَلَنْ يُشفِقَ عَلَى أحَدٍ مِنهُمْ وَلَنْ يُبقِيَ أحَداً، وَلَنْ يَتَحَنَّنَ عَلَيهِمْ.›»

8 А цьому народові скажеш: Так говорить Господь: Ось Я даю перед вами дорогу життя й дорогу смерти.

«وَقُلْ لِهَذا الشَّعبِ: ‹هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: سَأضَعُ أمامَكُمْ طَرِيقَينِ: طَرِيقَ الحَياةِ وَطَرِيقَ المَوتِ.

9 Х то сидітиме в цьому місті, той помре від меча, і від голоду та від моровиці; а той, хто перейде і прийде до халдеїв, що вас облягають, буде жити, і стане йому душа його за здобич.

مَنْ يَبقَى فِي المَدِينَةِ سَيَمُوتُ فِي المَعرَكَةِ أوْ بِالجُوعِ أوْ بِالوَباءِ. وَمَنْ يَخْرُجُ وَيَستَسلِمُ للكِلدانِيّينَ الَّذِينَ يُحاصِرُونَ المَدِينَةَ، تَكُونُ لَهُ حَياتُهُ غَنِيمَةً مِنَ الحَربِ،

10 Б о Я обернув лице Своє на це місто на зле, а не на добре, говорить Господь, воно буде дане в руку царя вавилонського, а він спалить його огнем!...

يَقُولُ اللهُ ، لأنَّي سَأُواجِهُ هَذِهِ المَدِينَةَ لِلخَرابِ لا للمُكافَأةِ. وَسَتُسَلَّمُ إلَى يَدِ مَلِكِ بابِلَ الَّذِي سَيُحرِقُها بِالنّارِ.›»

11 А домові царя Юди скажи так: Послухайте слова Господнього:

وَقُلْ لِلْعائِلَةِ المَلَكِيَّةِ فِي يَهُوذا: «اسْمَعُوا رِسالَةَ اللهِ

12 Д оме Давидів, отак промовляє Господь: Судіть вранці суд і рятуйте грабованого від руки переслідника, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лють, і вона запалає за зло ваших учинків, і не буде кому погасити!

يا بَيتَ داوُدَ. هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: ‹احكُمُوا بِالعَدلِ كُلَّ صَباحٍ، وَخُذُوا المَسرُوقَ مِنْ يَدِ الظّالِمِ. حَتَّى لا يَخرُجَ غَضَبِي كَنارٍ تَلتَهِمُكُمْ وَلا تَنطَفِئُ، بِسَبَبِ أعمالِكُمُ الشِّرِّيرَةِ.›

13 О сь Я проти тебе, мешканко долини, о скеле рівнини, говорить Господь, на вас, що говорите: Хто прийде на нас і хто ввійде в помешкання наші?

«أنا ضِدُّكِ يا قُدسُ، أيَّتُها السّاكِنَةُ فِي الوادِي، مِثلَ جَبَلٍ فِي وَسَطِ سَهلٍ، يَقُولُ اللهُ ، تَقُولُونَ: ‹مَنْ سَيُرعِبُنا؟ مَنْ سَيُهاجِمُ فِي أماكِنِ لُجُوئِنا؟›

14 Б о Я покараю вас згідно із плодом ваших учинків, говорить Господь, і огонь запалю в його лісі, і він пожере всі довкілля його!

يَقُولُ اللهُ: «سَأُعاقِبُكُمْ بِحَسَبِ مَا تَسْتَحِقُّهُ أعْمالُكُمْ، وَسَأُشعِلُ ناراً فِي غابَتِها، فَتَلتَهِمَ كُلَّ شَيءٍ حَولَها.»