1 ( 8-23) Ой, коли б голова моя стала водою, а око моє за джерело сльози, то я плакав би вдень та вночі над побитими доньки народу мого!...

لَيتَ رَأسِي مَلِيئاً بِالماءِ، وَعَينَيَّ نَبعُ دُمُوعٍ. حِينَئِذٍ، كُنتُ سَأبكِي عَلَى جَرحَى شَعبِيَ العَزِيزِ لَيلاً وَنَهاراً.

2 ( 9-1) Ой, коли б на пустині нічліг подорожніх я мав, тоді б я покинув народа свого, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, збори зрадників!

لَيتَ لِي نُزلاً لِلمُتَغَرِّبينَ فِي الصَّحْراءِ، لَتَرَكْتُ شَعبِيَ وَرَحَلْتُ بَعِيداً عَنهُمْ، لأنَّهُمْ جَمِيعاً زُناةٌ، وَجَماعَةٌ مِنَ المُخادِعِينَ.

3 ( 9-2) Вони напинають свого язика, немов лука свого, для неправди, міцніють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь!

يَقُولُ اللهُ: «يَحنُونَ ألسِنَتَهُمْ كَأقواسٍ لإطلاقِ سِهامِ الكَذِبِ، وَأصبَحُوا أقوِياءَ فِي الأرْضِ لَيسَ لأجلِ الحَقِّ، لأنَّهُمْ يَتَقَدَّمُونَ مِنْ شَرٍّ إلَى آخَرَ، وَهُمْ لا يَعرِفُونَنِي.»

4 ( 9-3) Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, кожен бо брат обманити обманить, і приятель кожен обмовник!

«فَليَحذَرْ بَعْضُكُمْ مِنْ بَعضٍ، وَلا تَثِقُوا بِأقرِبائِكُمْ. لأنَّ كُلَّ أخٍ غَشّاشٌ، وَكُلَّ قَرِيبٍ يَجُولُ مُتَكَلِّماً بِالنَّمِيمَةِ.

5 ( 9-4) Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи!

يَخدَعُ النّاسُ أصحابَهُمْ، وَلا يَتَكَلَّمُ أحَدٌ بِالحَقِّ. يُعَلِّمُونَ لِسانَهُمْ عَلَى الكَذِبِ. أتعَبتْهُمْ آثامُهُمْ حَتَّى تَكاسَلُوا عِنِ التَّوبَةِ.

6 ( 9-5) Серед омани твоє проживання, через оману не хочуть пізнати Мене, говорить Господь.

«ظُلمٌ بَعدَ ظُلمٍ، وَخِداعٌ فُوقَ خِداعٍ! رَفَضُوا أنْ يَعرِفُونِي،» يَقُولُ اللهُ.

7 ( 9-6) Тому так промовляє Господь Саваот: Ось Я їх перетоплюю та випробовую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки Свого люду?

لِذَلِكَ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ القَدِيرُ: «سَأُنَقِّيهِمْ وَسَأمتَحِنُهُمْ. لأنَّهُ ماذا أعمَلُ غَيرَ هَذا لأجلِ شَعبِيَ العَزِيزِ؟

8 ( 9-7) Їхній язик смертоносна стріла, він оману говорить: устами своїми говорить із ближнім про мир, а в нутрі своєму кладе свою засідку...

لِسانُهُمْ سَهمٌ مَبرِيٌّ، وَيَتَكَلَّمُونَ بِالخِيانَةِ بِألسِنَتِهِمْ. كُلُّ واحِدٍ يَتَكَلَّمُ بِالسَّلامِ مَعَ صاحِبِهِ، وَلَكِنْ فِي داخِلِهِ يُفَكِّرُ بِالانقِضاضِ عَلَيهِ.

9 ( 9-8) Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь. Хіба ж над народом, як цей, непомститься душа Моя?

ألا يَنْبَغِي أنْ أُعاقِبَهُمْ لأجلِ هَذِهِ الأُمُورِ؟ ألا يَنْبَغِي أنْ أنتَقِمَ مِنْ أُمَّةٍ مِثلِ هَذِهِ؟» يَقُولُ اللهُ:

10 ( 9-9) Я плач та ридання здійму над оцими горами, і спів жалобний понад степовими лугами, вони бо попалені так, що ними не ходить ніхто, і реву худоби не чути: від птаства небесного й аж до худоби розбіглося все, відійшло!

سَأبكِي وَأُوَلوِلُ عَلَى الجِبالِ، سَأُغَنِّي أُغنِيَةً حَزِينَةً عَلَى مَراعِي البَرِّيَّةِ، لأنَّها خَرِبَتْ، ولا يَمُرُّ فِيها أحَدٌ، وَلا يُسمَعُ صَوتُ الماشِيَةِ فِي الأرْضِ. مِنْ طَيرِ السَّماءِ إلَى وَحشِ الأرْضِ، كُلُّهُمْ تاهُوا وَذَهَبُوا.

11 ( 9-10) І Я Єрусалим на руїни віддам, на мешкання шакалів, а юдські міста на спустошення дам, і не буде мешканця у них!

وَيَقُولُ اللهُ: «سَأجعَلُ مَدينَةَ القُدْسِ كَومَةَ خَرابٍ وَمَسكِناً لِبَناتِ آوَى. سَأُحَوِّلُ مُدُنَ يَهُوذا إلَى خَرائِبَ، بِلا ساكِنِينَ.»

12 ( 9-11) Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей Край, за що спалений він, як пустиня, і що нею не ходить ніхто?

مَنْ هُوَ الحَكِيمُ الَّذِي يَفَهمُ هَذا؟ وَالَّذِي تَكَلَّمَ فَمُ اللهِ إلَيهِ، فَلِيَشرَحْ سَبَبَ خَرابِ الأرْضِ، وَسَبَبَ احتِراقِها كَالصَّحراءِ الَّتِي لا يَعبُرُها أحَدٌ.

13 ( 9-12) А Господь відказав: За те, що вони покинули Закона Мого, що Я дав перед ними, і не слухалися Мого голосу, і не ходили за ним, за Законом,

وَقالَ اللهُ: «هَذا بِسَبَبِ تَركِهِمْ لِشَرِيعَتِي الَّتِي وَضَعتُها أمامَهُمْ. وَلَمْ يَستَمِعُوا لِي، وَلَمْ يَعمَلُوا ما تَقُولُهُ الشَّرِيعَةُ.

14 ( 9-13) а ходили за впертістю серця свого й за Ваалами, що навчили про них їхні батьки...

بَلْ أصَرُّوا بِعِنادٍ عَلَى السَّيرِ فِي طَرِيقِهِمْ، وَأصَرُّوا عَلَى السَّيرِ وَراءَ البَعلِ، الَّذِي عَلَّمَهُمْ آباؤُهُمْ عَنهُ.»

15 ( 9-14) Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я їх, цей народ, полином нагодую й водою отруйною їх напою!

لِذَلِكَ هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ القَدِيرُ، إلَهُ إسْرائِيلَ: «سَأجعَلُ هَذا الشَّعبَ يَأكُلُ المَرارَةَ، وَسَأسقِيهِمْ ماءَ العَلقَمِ.

16 ( 9-15) І розпорошу Я їх серед народів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх!

سَأُبَدِّدُهُمْ بَينَ الأُمَمِ الَّتِي لَمْ يَعرِفْها آباؤُهُمْ وَلا هُمْ عَرَفُوها. وَسَأُرسِلُ السَّيفَ وَراءَهُمْ حَتَّى أُبِيدَهُمْ تَماماً.»

17 ( 9-16) Так говорить Господь Саваот: Розгляньтеся та голосільниць покличте, і нехай вони прийдуть, і пошліте до мудрих жінок, і вони поприходять!

هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ القَدِيرُ: «فَكِّرُوا بِما سَيَحدُثُ، وَاستَدْعُوا النَّواحاتِ، النِّساءِ الماهِراتِ فِي البُكاءِ.

18 ( 9-17) І хай поспішають, і хай спів жалоби над ними підіймуть, і хай наші очі зайдуться сльозою, а з наших повіків вода хай тече!

لِيَأتِينَ سَرِيعاً، وَلْيَرفَعنَ عَلَينا وَلوَلَةً وَنُواحاً، حَتَّى تَفِيضَ الدُّمُوعُ مِنْ عُيُونِنا، وَتَتَدَفَّقُ أجفانُنا بِالماءِ.»

19 ( 9-18) Бо почується голос жалобного співу з Сіону: Як ми попустошені, як посоромлені дуже!... Бо ми покинули свій край, бо покинули місце свого пробування...

«صَوتُ النُّواحِ مَسمُوعٌ مِنْ صِهْيَوْنَ: ‹كَيفَ خَرِبنا! نَحنُ خَجِلُونَ جِدّاً تَرَكْنا الأرْضَ! هَدَمَ الأعداءُ مَسكَنَنا.›»

20 ( 9-19) Тож почуйте, жінки, слово Господа, і хай ваше ухо візьме слово уст Його, і навчіть дочок ваших жалобного співу, й одна одну жалобної пісні!

أيَّتُها النِّساءُ، اسْمَعْنَ كَلِمَةَ اللهِ ، وَأصغِيْنَ إلَى ما يَقُولُهُ. عَلِّمْنَ بَناتِكُنَّ النُّواحَ، وَلْتُعَلِّمِ المَرأةُ جارَتَها أغنِيَةَ الحُزنِ هَذِهِ:

21 ( 9-20) Бо смерть увійшла в наші вікна, до наших палат увійшла, щоб вирізати дітей з вулиці, із площ юнаків...

«دَخَلَ المَوتُ مِنْ نَوافِذِنا، وَصَلَ إلَى حُصُونِنا، لِيَبتَعِدِ الأطفالَ عَنِ الشَّوارِعِ، وَالشَّبابَ عَنْ ساحاتِ المَدِينَةِ.»

22 ( 9-21) Кажи так: Говорить Господь: І нападає людського трупа, мов гною на полі, і мов тих снопів за женцем, і не буде кому позбирати!...

«قُلْ: ‹هَذا هُوَ ما يَقُولُهُ اللهُ: سَتَسقُطُ الجُثَثُ فِي الحُقُولِ كَرَوْثِ الماشِيَةِ، وَكَحُزمَةٍ مِنَ القَمحِ تُرِكَتْ بَعدَ الحَصادِ، وَلا يُوجَدُ مَنْ يَأخُذُها.›»

23 ( 9-22) Так говорить Господь: Хай не хвалиться мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться!

هَذَ ما يَقُولُهُ اللهُ: «لا يَفتَخِرِ الحَكِيمُ بِحِكمَتِهِ، وَلا القَوِيُّ بِقُوَّتِهِ، وَلا الغَنِيُّ بِثَروَتِهِ،

24 ( 9-23) Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Моє уподобання, каже Господь!

لَكِنْ، إنْ أرادَ أحَدٌ أنْ يَفتَخِرَ، فَلْيَفتَخِرْ بِأنَّهُ يَفهَمُنِي وَيَعرِفُنِي أنا اللهَ الرَّحِيمَ العادِلَ البارَّ فِي الأرْضِ، وَمِثلُ هَؤُلاءِ يَحظَوْنَ بِرِضايَ.» يَقُولُ اللهُ.

25 ( 9-24) Ось дні наступають, говорить Господь, і Я навіщу всіх обрізаних та необрізаних,

يَقُولُ اللهُ: «ها الأيّامُ آتِيَةٌ، حِينَ أُعاقِبُ كُلَّ المَختُونِينَ فِي الظّاهِرِ فَقَطْ:

26 ( 9-25) Єгипет та Юду, й Едома та Аммонових синів, і Моава та всіх, хто волосся довкола стриже, хто сидить на пустині, бо всі оці люди необрізані, а ввесь дім Ізраїлів необрізаносердий!...

مِصْرَ وَيَهُوذا وَأدُومَ وَالعَمُّونِيِّينَ وَمُوآبَ. وَسَأُعاقِبُ كُلَّ سُكّانِ البَرِّيَّةِ الَّذِينَ يَحلِقُونَ سَوالِفَهُمْ. وَكَذَلِكَ جَمِيعُ الأُمَمِ اللّامَختُونِينَ فِي أجسادِهِمْ، وَجَمِيعُ بَني إسْرائِيلَ الذِينَ قُلُوبُهُمْ غَيرُ مَختُونَةٍ.»