1 І прийшов Ангол Господній з Ґілґалу до Бохіму, та й сказав: Я вивів вас із Єгипту до того Краю, що присягнув був вашим батькам. І сказав Я: не зламаю Свого заповіту з вами повіки!

وَصَعِدَ مَلاكُ اللهِ مِنْ مَدِينَةِ الجِلْجالِ إلَى مَدِينَةِ بُوكِيمَ وَقالَ: «لَقَدْ أصعَدْتُكُمْ مِنْ مِصْرَ وَأحضَرْتُكُمْ إلَى الأرْضِ الَّتِي وَعَدْتُ بِها آباءَكُمْ، وَقُلْتُ: ‹لَنْ أُخلِفَ عَهْدِي مَعَكُمْ أبَداً،›

2 А ви не складете заповіту з мешканцями цього Краю, їхні жертівники порозбиваєте, та не слухали ви Мого голосу. Що це ви зробили?

لَكِنْ لا يَنبَغي أنْ تَقْطَعُوا أيَّ عَهْدٍ مَعَ سُكّانِ هَذِهِ الأرْضِ، بَلِ اهدِمُوا مَذابِحَهُمْ، لَكِنَّكُمْ لَمْ تُطِيعُونِي، فَسَتَرَونَ بَشاعَةَ ما فَعَلْتُمْ!

3 І Я теж сказав: Не прожену їх від вас, і вони стануть вам терням у боки, а їхні боги стануть вам пасткою.

«لِهَذا فَإنِّي أقُولُ الآنَ إنِّي لَنْ أطرُدَهُمْ مِنْ أمامِكُمْ، بَلْ يَصِيرُونَ أعداءَكُمْ، وَتَصِيرُ آلِهَتُهُمْ مِصْيَدَةً لَكُمْ.»

4 І сталося, як Ангол Господній говорив ці слова до всіх Ізраїлевих синів, то народ підніс свій голос, та й заплакав.

وَلَمّا تَكَلَّمَ مَلاكُ اللهِ بِهَذا الكَلامِ لِكُلِّ بَنِي إسْرائِيلَ، بَكَى الشَّعبُ بِصَوتٍ مُرتَفِعٍ.

5 І назвали ім'я того місця: Бохім, і приносили там жертви Господеві.

فَأسْمَوا ذَلِكَ المَكانَ بُوكِيمَ، وَهُناكَ قَدَّمُوا ذَبائِحَ للهِ.

6 А Ісус відпустив народ, і Ізраїлеві сини розійшлися кожен до свого спадку, щоб посісти той Край.

ثُمَّ صَرَفَ يَشُوعُ الشَّعبَ، فَذَهَبَ كُلُّ واحِدٍ مِنْ بَنِي إسْرائِيلَ إلَى نَصِيبِهِ لِكَي يَمتَلِكُوا الأرْضَ.

7 І служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізраїлеві.

وَخَدَمَ الشَّعبُ اللهَ وعبدوه طَوالَ حَياةِ يَشُوعَ، وَحَياةِ الشُّيُوخِ الَّذِينَ عاشُوا بَعدَهُ مِنَ الَّذِينَ عَرَفُوا وَاختَبَرُوا ما صَنَعَهُ اللهُ مِنْ أجلِ إسْرائِيلَ.

8 І вмер Ісус, син Навинів, раб Господній, віку ста й десяти літ.

وَماتَ يَشُوعُ بْنُ نُونَ خادِمُ اللهِ ، وَكانَ عُمرُهُ مِئَةً وَعَشرَ سَنَواتٍ.

9 І поховали його в межах спадщини його, у Тімнат-Хересі, в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш.

وَدُفِنَ فِي أرْضِهِ فِي تِمْنَةَ سارَحَ الَّتِي فِي مِنْطَقَةِ أفْرايِمَ الجَبَلِيَّةِ إلَى الشِّمالِ مِنْ جَبَلِ جاعَشَ.

10 І також усе це покоління було прилучене до батьків своїх, а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві.

وَبَعْدَ أنْ ماتَ ذَلِكَ الجِيلُ كُلُّهُ، جاءَ بَعْدَهُ جِيلٌ لَمْ يَعرِفِ اللهَ وَما صَنَعَهُ مِنْ أجلِ إسْرائِيلَ.

11 І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам.

وَفَعَلَ بَنُو إسْرائِيلَ الشَّرَّ أمامَ اللهِ ، إذْ عَبَدُوا البَعلَ،

12 І вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із єгипетського краю, та й пішли за іншими богами, за богами тих народів, що були в їхніх околицях, і вклонялися їм, і гнівили Господа.

وَهَجَرُوا اللهَ ، إلَهَ آبائِهِمْ، الَّذِي أخرَجَهُمْ مِنْ أرْضِ مِصْرَ، وَتَبِعُوا آلِهَةً أُخْرَى مِنْ بَينِ آلِهَةِ الشُّعُوبِ الَّذِينَ كانُوا حَولَهُمْ، وَسَجَدُوا لَها. فَأغْضَبُوا اللهَ ،

13 І покинули вони Господа, та й служили Ваалові та Астартам.

تَرَكُوا اللهَ ، وَسَجَدُوا لِلبَعلِ وَعَشْتارُوثَ.

14 І запалав Господній гнів на Ізраїля, і Він дав їх у руку грабіжників, і вони їх грабували. І Він передав їх у руку навколишніх їхніх ворогів, і вони не могли вже встояти перед своїми ворогами.

فاشْتَدَّ غَضَبُ اللهِ عَلَى بَنِي إسْرائِيلَ، وَسَمَحَ لِلْمُغِيرِينَ عَلَيهِمْ بِأنْ يَنهَبُوهُمْ. وَجَعَلَ أعداءَهُمْ مِنْ حَولِهِمْ يَهزِمُونَهُمْ. فَلَمْ يَعُودُوا قادِرِينَ عَلَى الصُّمُودِ أمامَ أعدائِهِمْ.

15 У всьому, де вони ходили, Господня рука була проти них на зло, як говорив був Господь, і як заприсягнув їм Господь. І Він дуже їх тиснув.

وَكُلَّما خَرَجُوا لِلقِتالِ، كانَ اللهُ يَجلِبُ المَصائِبَ عَلَيهِمْ، تَماماً كَما سَبَقَ أنْ حَذَّرَهُمْ بِقَسَمٍ، فَتَضايَقُوا جِدّاً.

16 І поставив Господь суддів, і вони рятували їх від руки їхніх грабіжників.

وَأقامَ اللهُ قُضاةً خَلَّصُوا بَنِي إسْرائِيلَ مِنْ قَبْضَةِ أعدائِهِمِ الَّذِينَ نَهَبُوهُمْ.

17 Т а вони не слухалися також своїх суддів, бо блудили за іншими богами, і вклонялися їм. Вони скоро відхилялися з тієї дороги, якою йшли їхні батьки, щоб слухатися Господніх наказів. Вони так не робили!

لَكِنَّهُمْ لَمْ يَستَمِعُوا حَتَّى إلَى قُضاتِهِمْ، بَلْ خانُوا اللهَ وَعَبَدُوا آلِهَةً أُخْرَى. سَرْعانَ ما حادُوا عَنْ الطَّرِيقِ الَّتِي سارَ فِيها آباؤُهُمُ الَّذِينَ أطاعُوا وَصايا اللهَ ، فَلَمْ يَتَعَلًّمُوا مِنْهُمْ.

18 А коли Господь ставив їм суддів, то Господь був із суддею, і рятував їх із руки їхніх ворогів по всі дні того судді, бо Господь жалував їх через їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх.

وَكُلَّما أقامَ اللهُ لَهُمْ قاضِياً، كانَ اللهُ يُعِينُ القاضِيَ فَيُخَلِّصَهُمْ مِنْ قَبْضةِ أعدائِهِمْ طَوالَ حَياةِ ذَلِكَ القاضِي. فَقَدْ كانَ أنِينُهُمْ بِسَبَبِ الَّذِينَ اضْطَهَدُوهُمْ وَظَلَمُوهُمْ يُثِيرُ شَفَقَتَهُ عَلَيهِمْ.

19 І бувало, як умирав той суддя, вони знову псувалися більше від своїх батьків, щоб іти за іншими богами, щоб їм служити та щоб їм вклонятися, і вони не кидали чинів своїх та своєї неслухняної дороги.

وَلَكِنْ عِنْدَ مَوتِ القاضِي، كانُوا يَرجِعُونَ وَيَسلُكُونَ عَلَى نَحوٍ أسوَأ مِنْ آبائِهِمْ. فَكانُوا يَتبَعُونَ وَيَخدِمُونَ وَيَعبُدُونَ آلِهَةً أُخْرَى. وَرَفَضُوا أنْ يَتَخَلَّوا عَنْ مُمارَسَتِهِمْ أوْ سُلُوكِهِمِ العَنِيدِ.

20 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він сказав: За те, що люд цей переступив Мого заповіта, що Я наказав був їхнім батькам, і не слухалися Мого голосу,

فاشْتَدَّ غَضَبُ اللهِ عَلَى بَنِي إسْرائِيلَ وَقالَ: «لَقَدْ خَرَقَتْ هَذِهِ الأُمَّةُ عَهْدِي الَّذِي أمَرْتُ آباءَهُمْ بِأنْ يَحفَظُوهُ، وَلَمْ تُطِعْنِي.

21 т ож Я більше не виганятиму перед ними нікого з тих народів, що Ісус позоставив, умираючи,

وَلِهَذا فَإنِّي لَنْ أعُودَ أطرُدَ مِنْ أمامِهِمُ الشُّعُوبَ الَّتِي تَرَكَها يَشُوعُ عِنْدَما ماتَ.

22 щ об випробувати ними Ізраїля, чи держатимуться вони Господньої дороги, щоб нею ходити, як держалися їхні батьки, чи ні.

سَأفعَلُ هَذا لِكَي أمتَحِنَ بَنِي إسْرائِيلَ بِهِمْ. فَأنا أُرِيدُ أنْ أرَى إنْ كانُوا سَيَحرِصُونَ عَلَى طاعَةِ أوامِرِ اللهِ وَوَصاياهُ، كَما فَعَلَ آباؤُهُمْ.»

23 І Господь позоставив тих людей, щоб їх скоро не виганяти, і не дав їх у руку Ісусову.

فَسَمَحَ اللهُ لِهَذِهِ الشُّعُوبِ بِأنْ تَبْقَى فِي الأرْضِ، دُونَ أنْ يَطرُدَهُمْ فَوراً. وَلَمْ يُساعِدْ يَشُوعَ عَلَى هَزِيمَتِهِمْ.