1 А коли Давид пройшов трохи з верхів'я, аж ось Ціва, Мефівошетів слуга назустріч йому, та пара в'ючених ослів, а на них двісті хлібів, і сто в'язок родзинок, і сто літніх плодів, та бурдюк вина.

ثُمَّ اجتازَ داوُدُ دَرْباً مُخْتَصَرةً فَوْقَ قِمَّةِ جَبَلِ الزّيتونِ. وهُناك التَقَى بِهِ صِيبا خادِمُ مَفِيبُوشَثَ. كانَ لصِيبا حِمارانِ مُسَرَّجانِ يَحْملانِ مِئَتَي رغيفٍ مِنَ الخُبْزِ، وَمِئَةَ عُنْقُودٍ منَ العِنَبِ، وَمِئَةُ حبَّةٍ مِنْ فاكِهَة الصَّيفِ، وَوِعاءٌ مليءٌ بالنَّبيذِ.

2 І сказав цар до Ціви: Що це тобі? А Ціва відказав: Ці осли для царського дому на їзду, а хліб та літні плоди на їду юнакам, а вино на пиття змученому в пустині.

فقالَ المَلِكُ داوُدُ لصِيبا: «لِمَ هَذِهِ الأشياءُ؟» أجابَ صيبا: «الحِمارانِ مُلْكٌ لعائِلَةِ الملِكِ للرُّكوبِ. أمّا الخُبْزُ وفاكِهةُ الصَّيفِ فَلِلفِتيانِ يَأكُلُونَها. وعِنْدَما يَشْعُرُ أيُّ شخْصٍ بِالتَّعَبِ في الصَّحْراءِ، يُمْكِنُهُ أنْ يشرَبَ مِنَ النَّبيذِ.»

3 І сказав цар: А де син твого пана? А Ціва відказав цареві: Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька.

فسألَ المَلِكُ: «أينَ مَفِيبُوشَثُ سَيِّدُكَ؟» فَأجابَ صِيبا: «مَفِيبُوشَثُ باقٍ في مَدينَةِ القُدْسِ. فَهوَ يظنُّ أنَّ بَنِي إسْرائِيلَ سيُعِيدونَ إلَيهِ مَملَكَةَ جَدِّهِ.»

4 І сказав цар до Ціви: Ось тобі все, що в Мефівошета. А Ціва відказав, уклонившись: Нехай я знайду ласку в очах твоїх, пане мій царю.

فقالَ المَلِكُ لِصِيبا: «بِسَبَبِ ذَلِكَ، أُعطيكَ الآنَ كُلَّ ما كانَ يملُكَهُ مَفِيبُوشَثُ.» فَقالَ صِيبا: «أنْحَنِي أمامَكَ آمِلاً أنْ أكُونَ دائِماً قادِراً عَلَى إرضائِكَ.» شَمْعَى يَلْعَنُ داوُد

5 І прийшов цар Давид до Бахуріму, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім'я йому Шім'ї, син Ґерин. Він ішов і все проклинав.

وَجاءَ داوُدُ إلَى بَحُورِيمَ فخَرَجَ مِنْها رَجُلٌ مِنْ عائِلَةِ شاوُلَ يُدْعَى شَمْعَى بْنُ جِيرا. خَرَجَ يَقولُ السَّيِّئاتِ عن داوُدَ وَيَشْتُمُهُ، وَما انْفَكَّ يُكرِّرُ قولَها ويُكَرِّرُ.

6 І він кидав камінням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі лицарі були на правиці його та на лівиці його.

وَراحَ شَمْعَى يَرْمِي الحِجارَةَ عَلَى داوُدَ وَضُبّاطِهِ. لَكِنَّ النّاسَ وَالْجُنودَ كانُوا حَولَ داوُدَ.

7 І отак говорив Шім'ї в прокльоні своїм: Іди, іди геть, кривавий переступнику та чоловіче негідний!

وَشَتَمَ شَمْعَى داوُدَ، وَقالَ: «اخْرُجْ، اخْرُجْ أنْتَ أيُّها المُجْرِمُ الشِّرِّيرُ.

8 Г осподь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарював ти замість нього. І віддав Господь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!...

سَيُعاقِبْكَ اللهُ. لأنَّكَ قَتَلْتَ أفْرادَاً مِنْ عائِلَةِ شاوُلَ. سَرَقْتَ مَكانَةَ شاوُلَ كَمَلِكٍ، لَكِنَّ الأمورَ السَّيِّئَةَ نَفْسَها تَحْصُلُ لَكَ الآنَ. لَقَدْ أعْطَى اللهُ المَملَكَةَ لابْنِكَ أبْشالُومَ. لأنَّكَ مُجْرِمٌ.»

9 І сказав до царя Авішай, син Церуї: Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду я, і зітну йому голову!

فَقالَ أبيشاي بْنُ صُرُوِيَّةَ للمَلِكِ: «لِمَ يُسْمَحُ لِهذا الكَلْبِ المَيِّتِ بِشَتْمِ مَولايَ المَلِكِ؟ دَعْني أهْجُمْ عَلَيهِ فَأقطَعَ رأسَهُ.»

10 А цар відказав: Що обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: Нащо ти так зробив?

لَكِنَّ الملِكَ أجابَ: «ماذا يُمْكِنُني أنْ أفْعَلَ يا أبناءَ صُرُوِيَّةَ؟ ألَيَسَ يَشْتِمُني لأنَّ اللهَ قالَ لَهُ ‹اشْتِمْ داوُدَ!› فَمَنْ يَسْألُهُ لِماذا؟»

11 І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: Ось син мій, що вийшов з утроби моєї, шукає моєї душі, а що вже говорити про цього веніяминівця! Дайте йому спокій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь!

كَذَلِكَ قالَ داوُدُ لأبِيشايَ وَخُدّامِهِ جَمِيعاً: «انْظُرُوا، ابني أنا يُحاوِلُ أنْ يَقْتُلَني، فَكَمْ بِالحَرِيِّ هذا الرَّجُلُ الذي مِنْ قَبِيلَةِ بَنْيامِيْنَ؟ فَاللهُ هُوَ مَنْ طَلَبَ مِنْهُ أنْ يَفْعَلَ هذا.

12 М оже зглянеться Господь над моєю бідою, і поверне мені цього дня добром замість його прокляття...

فَإذْ يرى اللهُ الذلَّ الذي حّلَّ بي، لَعَلَّهُ يُعَوِّضُنِي بِشَيءٍ حَسَنٍ مُقابِلَ ما تَعَرَّضْتُ إلَيهِ مِنَ الشَّتائِمِ اليَومَ.»

13 І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім'ї йшов узбіччям гори навпроти нього. І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та порошив порохом.

وَهَكَذا مَضَى داوُدُ وَرِجالُهَ في طريقِهِم. أمّا شَمْعَى فَكانَ يمْشِي إلَى الجِهَةِ الأُخْرَى مِنَ الطَّريقِ عِنْدَ جانِبِ التَّلَّةِ، وَهُوَ يَشَتِمُ داوُدَ في طريقِهِ، وَيَرَمْيَ الحِجارَةَ وَالتُّرابَ عَلَيهِ.

14 І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, змучені, і відідхнули там.

وَأتَى المَلِكُ داوُدُ وَشَعبُهُ كُلُّهُ إلَى نَهْرِ الأُرْدُن وَكانُوا مُتْعَبينَ جداً، فارْتاحُوا هُناكَ.

15 А Авесалом та ввесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними Ахітофел.

ثُمَّ جاءَ أبشالومُ وَأخِيتُوفَلُ وَجَمِيعُ بَنِي إسْرائِيلَ إلَى مَدينَةِ القُدْسِ.

16 І сталося, як прийшов аркеянин Хушай, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: Нехай живе цар, нехай живе цар!

فَجاءَ حُوشايُ الأركِيُّ صَديقُ داوُدَ إلَى أبشالومَ وَقالَ لَهُ: «عاشَ المَلِكُ! عاشَ المَلِكُ!»

17 І сказав Авесалом до Хушая: Це така ласка твоя з приятелем твоїм? Чому не пішов ти з своїм приятелем?

وَأجابَ أبْشالُومُ: «لِمَ لَسْتَ وفِيّاً لِصَديقِكَ داوُدَ؟ لِمَ لَمْ تُغادِرْ القُدْسَ مَعَهُ؟»

18 І сказав Хушай до Авесалома: Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позостануся.

فقالَ حُوشايُ: «أنا مع الشَّخْصِ الّذي يختارُهُ اللهُ. وهؤلاءِ النّاسُ وبَنُو إسْرائِيلَ اخْتاروكَ أنْتَ، لِذا سَأبقى مَعَكَ.

19 А подруге, кому я буду служити? Чи ж не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду й тобі.

في الماضي، خَدَمْتُ وَالِدَكَ، وعليَّ الآنَ أنْ أخْدِمَ ابنَ داوُدَ، وسَأخْدِمُك.» أبْشالُومُ يَسْاَلُ أخِيتُوفَلَ النُّصْح

20 І сказав Авесалом до Ахітофела: Дайте пораду, що маємо робити.

وقالَ أبشالومُ لأخِيتُوفَلَ: «انصحنا بما عَلَينا أنْ نَفْعَله.»

21 І сказав Ахітофел до Авесалома: Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненавиджений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою.

فقالَ أخِيتُوفَلُ لأبشالوم: «لَقَدْ تَرَكَ وَالِدُكَ هُنا بَعَضَ زَوجاتِهِ لِلاعْتِناءِ بِالمَنْزِلِ، فاذْهَبْ وَعاشِرْهُنَّ. وَهَكَذا يَسْمَعُ بَنُو إسْرائِيلَ كُلُّهُمْ وَيَعلَمُونَ أنَّكَ أهَنْتَ أباكَ، وَيَتَشَجْعُ كُلُّ الشَّعبِ الَّذي مَعَكَ، فَيَمْنَحُكَ دَعماً أكْبَرَ.»

22 І розтягли Авесаломові намета на даху, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля.

ثُمَّ نَصَبُوا لأبشالوم خيّمَةً فَوْقَ سَطْحِ المَنْزِلِ. فَعاشَرَ زَوْجاتِ وَالِدِهِ. ورأى بَنُو إسْرائِيلَ ذَلِكَ.

23 А Ахітофелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, така була Ахітофелова порада і для Давида, і для Авесалома!

وَفِي تِلْكَ الأيّامِ، كانَتْ نصيحةُ أخِيتُوفَلَ مُهَّمةً جداً لِكُلٍّ مِنْ داوُدَ وَأبشالومَ. كانَتْ مُهِمَّةً كَأهَميَّةِ كَلمِةِ اللهِ لإنسانٍ!