1 О то ж бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути,
لَيسَتْ يَدُ اللهِ قاصِرَةً عَنْ أنْ تُخَلِّصَكُمْ! وَلا هُوَ أصَمُّ، بَلْ يَسمَعُ.
2 б о то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув,
لَكِنَّ آثامَكُمْ تَفصِلُكُمْ عَنْ إلَهِكُمْ. خَطاياكُمْ جَعَلَتهُ يَستُرُ وَجهَهُ عَنكُمْ حَتَّى لا يَسمَعَكُمْ.
3 б о ваші долоні заплямлені кров'ю, ваші ж пальці беззаконням, уста ваші говорять неправду, язик ваш белькоче лихе!
لأنَّ أيدِيَكُمْ مُلَطَّخَةٌ بِالدَّمِ، وَأصابِعَكُمْ بِالإثمِ. شِفاهُكُمْ تَتَكَلَّمُ بِالكَذِبِ، وَلِسانُكُمْ يَنطُقُ بِالشَّرِّ.
4 Н емає нікого, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б поправді, кожен надію кладе не марноту й говорить неправду, вагітніє бідою й породжує злочин!
لا أحَدَ يَصْدُقُ عِنْدَ اتِّهامِهِ لِلآخَرِينَ، وَلا أحَدَ يُحاكِمُ بِالعَدلِ. كُلُّهُمْ يَعتَمِدُونَ عَلَى الكَلامِ الفارِغِ وَالكَذِبِ. يَصنَعُونَ الألَمَ، وَيُنتِجُونَ الشَّرَّ.
5 В исиджують яйця гадючі та тчуть павутиння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого гадина вийде...
يَفقِسُونَ بَيضَ الأفاعِي، وَيَنسِجُونَ شَبَكَةَ عَنكَبُوتٍ. مَنْ يَأكُلُ مِنْ بَيضِهِمْ يَمُوتُ، وَالبَيضَةُ الَّتِي تُكسَرُ تَفقِسُ حَيَّةً سامَّةً.
6 Н итки їхні не стануть одежею, і виробами своїми вони не покриються: їхні діла діла кривди, і в їхніх руках чин насильства...
خُيُوطُهُمْ لا تَصلُحُ لِنَسْجِ الثِّيابِ، وَلا يَستَطِيعُونَ سَتْرَ أنفُسِهِمْ بِما يَصنَعُونَ. أعْمالُهمْ أعْمالُ إثمٍ، وَأيدِيهُمْ مَليئَةٌ بِالعُنفِ.
7 Ї хні ноги біжать на лихе, і спішать проливати невинну кров, їхні думки думки кривдні, руїна й погибіль на їхніх дорогах!
يَركُضُونَ إلَى عَمَلِ الشَّرِّ، وَيُسرِعُونَ إلَى قَتلِ الأبرِياءِ. أفكارُهُمْ شِرِّيرَةٌ، وَيَترُكُونَ وَراءَهُمُ الخَرابَ وَالدَّمارَ.
8 Д ороги спокою не знають, і правосуддя немає на їхніх стежках, вони покрутили собі свої стежки, і кожен, хто нею ступає, не знає спокою.
أمّا طَرِيقُ السَّلامِ فَلا يَعرِفُونَهُ، وَلَيسَ فِي مَسالِكِهِمْ عَدلٌ. طُرُقُهُمْ عَوجاءَ، وَكُلُّ مَنْ يَسِيرُ فِيها لَنْ يَعرِفَ السَّلامَ. خَطِيَّةُ إسْرائِيلَ وَنَتِيجَتُها
9 Т ому віддалилося право від нас, і не сягає до нас справедливість! чекаємо світла, та ось темнота, чекаємо сяйва та й у темнощах ходимо!
لِذَلِكَ تَرَكَنا العَدلُ، وَالإنصافُ لا يَأتِي إلَينا. نَرجُو النُّورَ، وَلَو شُعاعَ نُورٍ فِي العَتمَةِ، لَكِنَّ طَرِيقَنا يَلُفُّهُ الظَّلامُ.
10 М и мацаємо, мов невидющі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі; спотикаємося ми опівдні, немов би смерком, між здоровими ми, як померлі!...
نَتَحَسَّسُ الحائِطَ كَالعِميانِ، نَتَلَمَّسُ طَرِيقَنا كَمَنْ لا عُيُونَ لَهُمْ. نَتَعَثَّرُ فِي الظَّهِيرَةِ كَما لَو كُنّا فِي العَتمَةِ. صِرنا كالمَوتَى مَعَ أنَّنا بَينَ الأحياءِ.
11 У сі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті постійно воркочемо, чекаємо права й немає, спасіння й від нас віддалилось воно...
كُلُّنا نَخُورُ كَدُبَّةٍ، وَنَنُوحُ نُواحاً كَالحَمامِ. نَنتَظِرُ العَدلَ وَلَكِنَّهُ لا يَتَحَقَّقُ، وَنَنتَظِرُ الخَلاصَ، وَلَكِنَّهُ بَعِيدٌ عَنّا.
12 Б о помножились наші переступи перед Тобою, і свідкують на нас гріхи наші, бо з нами переступи наші, а наші провини ми знаємо їх!
لأنَّ أعمالَنا البَشِعَةَ أمامَكَ كَثِيرَةٌ، وَخَطايانا تَشهَدُ عَلَينا. لأنَّ أعمالَنا البَشِعَةَ تُرافِقُنا، وَنَحنُ نَعرِفُ آثامَنا.
13 М и зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступали від нашого Бога, казали про утиск та відступ, вагітніли й видумували з свого серця слова неправдиві...
عَصَينا اللهَ ، وَكُنّا غَيرَ أُمَناءَ نَحوَهُ. ابتَعَدْنا عَنْ إلَهِنا. كُنّا نَتَكَلَّمُ عَنِ الظُّلمِ وَالعِصيانِ، وَنَتَكَلَّمُ بِكَلِماتٍ كاذِبَةٍ مِنْ قُلُوبِنا.
14 І правосуддя назад відступилося, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані спіткнулася істина, правда ж не може прийти,
ابتَعَدَ العَدلُ، وَالحَقُّ وَقَفَ بَعِيداً. لأنَّ الحَقَّ يَتَعَثَّرُ فِي السّاحاتِ العامَّةِ، وَالصِّدقَ لا يَستَطِيعُ دُخُولَ المَدِينَةِ.
15 і істина зникла, а той, хто від злого відходить, грабований... І це бачить Господь, і лихе в Його очах, що права нема!
زالَتِ الأمانَةُ، وَكُلُّ مَنْ يَبتَعِدُ عَنِ الشَّرِّ يُسلَبُ. رَأى اللهُ هَذا وَلَمْ يُسَرَّ، إذْ لا تُوجَدُ عَدالَةٌ.
16 І Він бачив, що немає нікого, і дивувавсь, що немає заступника... Та рамено Його Йому допомогло, і Його справедливість підперла Його,
رَأى أنَّهُ لا يُوجَدُ أحَدٌ، وَتَحَيَّرَ لأنَّهُ ما مِنْ أحَدٍ يَقِفُ لِيُدافِعَ عَنِ الشَّعبِ. فَنَصَرَتْهُ ذِراعُهُ، وَأيَّدَهُ بِرُّهُ.
17 і Він зодягнув справедливість, як панцер, а шолома спасіння на Свою голову, і зодягнув шати помсти, як одяг, і покрився горливістю, мов би плащем!
لَبِسَ البِرَّ كَدِرعٍ، وَخُوذَةُ الخَلاصِ عَلَى رَأسِهِ. لَبِسَ الانتِقامَ كَثِيابٍ، وَاكتَسَى بِالغَيرَةِ كَعَباءَةٍ.
18 Н адолужить Він гнівом Своїм ворогам згідно з учинками їхніми, Своїм супротивним заплатою, островам надолужить заплату.
سَيُجازِي أعداءَهُ كَما يَستَحِقُّونَ: غَضَباً عَلَى خُصُومِهِ، وَعِقاباً عَلَى أعْدائِهِ. سَيُجازِي الجُزُرَ وَالشَّواطِئَ حَسَبَ ما تَستَحِقُّ.
19 І будуть боятися Ймення Господнього з заходу, а слави Його зо схід сонця, бо прийде, як річка рвучка, вітер Господній її пожене,
سَيَخشَى الَّذِينَ فِي الغَربِ اسْمَ اللهِ ، وَالَّذِينَ فِي الشَّرقِ سَيَخافُونَ مَجدَهُ. لأنَّ العَدُوَّ سَيَأتِي كَنَهرٍ، وَلَكِنَّ قُوَّةَ اللهِ تَدفَعُهُ.
20 і прийде Викупитель Сіонові й тим, хто вернувся із прогріху в Якові, каже Господь.
فَهُوَ سَيَأتِي فادِياً لِصِهْيَوْنَ لِجَمِيعِ التَّائِبِينَ فِي عائِلَةِ يَعقُوبَ، يَقُولُ اللهُ.
21 А Я ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова Мої, що поклав Я до уст твоїх, не уступлять вони з твоїх уст, і з уст нащадків твоїх, і з уст нащадків потомства твого, говорить Господь, відтепер й аж навіки!
يَقُولُ اللهُ: «هَذا هُوَ عَهدِي مَعَهُمْ: رُوحِي الَّذِي جَعَلْتُهُ عَلَيكَ، وَكَلامِي الَّذِي وَضَعتُهُ فِي فَمِكَ، لَنْ يَبتَعِدا عَنكَ وَلا عَنْ أولادِكَ وَلا عَنْ أحفادِكَ مِنَ الآنَ وَإلَى الأبَدِ.»