1 А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.

وَلَمّا تَوَقَّفَ الهِياجُ، أرسَلَ بُولُسُ فِي طَلَبِ المُؤمِنِيْنَ. وَبَعدَ أنْ شَجَّعَهُمْ، وَدَّعَهُمْ وَذَهَبَ إلَى مُقاطَعَةِ مَكدُونِيَّةَ.

2 П ерейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,

وَسافَرَ عَبرَ تِلكَ المُقاطَعَةِ، وَشَجَّعَ المُؤمِنِينَ هُناكَ بِكَلامٍ كَثِيرٍ، ثُمَّ وَصَلَ إلَى اليُونانِ.

3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

وَبَقِيَ هُناكَ ثَلاثَةَ شُهُورٍ. وَكانَ بُولُسُ يُجَهِّزُ نَفسَهُ لِلسَّفَرِ إلَى سُورِيّا بَحراً، لَكِنْ لأنَّ اليَهُودَ كانُوا يُخَطِّطُونَ لِشَيءٍ ضِدَّهُ، قَرَّرَ أنْ يَعُودَ عَبرَ مُقاطَعَةِ مَكدُونِيَّةَ.

4 Р азом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.

وَرافَقَهُ سُوباتْرِسُ بْنُ بِرُّسَ مِنْ مَدِينَةِ بِيرِيَّةَ. كَما رافَقَهُ أرَسْتَرْخُسُ وَسَكُونْدُسُ مِنْ تَسالُونِيكِي، وَغايُوسُ مِنْ مَدِينَةِ دَربَةَ، وَتِيمُوثاوُسُ وَتِيخِيكُسُ وَتْرُوفِيمُوسُ مِنْ مُقاطَعَةِ أسِيّا.

5 В они відбули наперед, і нас дожидали в Троаді.

سَبَقَنا هَؤُلاءِ وَانتَظَرُونا فِي مَدِينَةِ ترُواسَ.

6 А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.

فَأبحَرْنا مِنْ فِيلِبِّي بَعدَ أيّامِ عِيدِ الخُبزِ غَيرِ المُختَمِرِ. وَبَعدَ خَمسَةِ أيّامٍ، انضَمَمْنا إلَيْهِمْ فِي مَدِينَةِ ترُواسَ، حَيثُ بَقِينا سَبعَةَ أيّامٍ. زِيارَةُ بُولُسَ الأخِيرَةُ لِتْرُواس

7 А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.

وَفِي اليَومِ الأوَّلِ مِنَ الأُسبُوعِ، كُنّا مُجتَمِعِينَ مَعاً لِكَسْرِ الخُبزِ، فَتَحَدَّثَ بُولُسُ مَعَهُمْ. وَلِأنَّهُ كانَ يَنوِي السَّفَرَ فِي اليَومِ التّالِي، ظَلَّ يَتَحَدَّثُ حَتَّى مُنتَصَفِ اللَّيلِ.

8 А в горниці, де зібралися ми, було багато світел.

وَكانَتْ هُناكَ مَصابِيحٌ كَثِيرَةٌ فِي الغُرفَةِ العُلوِيَّةِ حَيثُ كُنّا مُجتَمِعِينَ.

9 Ю нак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого...

وَكانَ شابٌّ اسْمُهُ أفتِيخُوسُ جالِساً فِي النّافِذَةِ. فَبَدَأ يَغُطُّ فِي نَومٍ عَمِيقٍ أثناءَ مُواصَلَةِ بُولُسَ حَدِيثِهِ. وَلِأنَّ النَّومَ قَدْ غَلَبَهُ تَماماً، فَقَدْ وَقَعَ مِنَ الطّابِقِ الثّالِثِ. وَلَمّا رَفَعُوهُ وَجَدُوهُ مَيِّتاً.

10 З ійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!

فَنَزَلَ بُولُسُ وَانحَنَى عَلَيهِ، وَقالَ وَهُوَ يَحتَضِنُهُ: «لا تَخافُوا، فَما زالَتْ حَياتُهُ فِيهِ.»

11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув.

ثُمَّ صَعِدَ بُولُسُ، وَكَسَرَ خُبزاً وَأكَلَ، وَتَحَدَّثَ إلَيْهِمْ فَترَةً طَوِيلَةً حَتَّى الفَجرِ ثُمَّ غادَرَ.

12 А хлопця живим привели, і зраділи немало.

وَأخَذُوا الشّابَّ إلَى بَيتِهِ حَيّاً، فَتَعَزَّوا كَثِيراً. مِنْ تْرُواسَ إلَى مِيلِيتُس

13 А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

أمّا نَحنُ فَتابَعنا السَّفَرَ وَسَبَقنا بُولُسَ. فَأبحَرْنا إلَى مَدِينَةِ أسُّوسَ. كُنّا مُتَّجِهِينَ إلَى هُناكَ لِكَي نَأْخُذَهُ مَعَنا عَلَى ظَهرِ السَّفِينَةِ، فَقَدْ رَتَّبَ هُوَ ذَلِكَ لِأنَّهُ أرادَ أنْ يَذهَبَ بِنَفسِهِ إلَى أسُّوسَ ماشِياً.

14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену.

وَعِندَما قابَلَنا فِي أسُّوسَ، أركَبْناهُ السَّفِينَةَ وَذَهَبْنا إلَى مِيتِيلِينِي.

15 І , відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету.

وَأبحَرْنا مِنْ هُناكَ فِي اليَومِ التّالِي، وَوَصَلْنا إلَى نُقطَةٍ مُقابِلَ خَيُوسَ. وَفِي اليَومِ التّالِي عَبَرنا إلَى سامُوسَ. وَفِي اليَومِ الَّذِي يَلِيهِ وَصَلْنا إلَى مِيلِيتُسَ.

16 Б о Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

فَقَدْ قَرَّرَ بُولُسُ ألّا يَتَوَقَّفَ فِي أفَسُسَ لِئَلّا يُضطَرَّ لِقَضاءِ وَقتٍ فِي أسِيّا. إذْ كانَ يُرِيدُ الوُصُولَ إلَى مَدِينَةِ القُدسِ قَبلَ عيدِ يَومِ الخَمسِينَ إنْ أمَكَنَ. بُولُسُ يَتَحَدَّثُ إلَى الشُّيُوخِ فِي أفَسُس

17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

وَمِنْ مِيلِيتُسَ، أرسَلَ بُولُسُ إلَى شُيُوخِ الكَنِيسَةِ فِي أفَسُسَ طالِباً إلَيْهِمْ أنْ يُلاقُوهُ هُناكَ.

18 І , як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,

فَلَمّا وَصَلُوا قالَ لَهُمْ: «أنتُمْ تَعلَمُونَ كَيفَ عِشتُ مَعَكُمْ طَوالَ الوَقتِ، مِنْ أوَّلِ يَومٍ وَصَلتُ فِيهِ إلَى أسِيّا.

19 і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,

وَقَدْ خَدَمتُ الرَّبَّ بِكُلِّ تَواضُعٍ وَدُمُوعٍ. خَدَمتُهُ عَبرَ التَّجارِبِ الكَثِيرَةِ الَّتِي أصابَتنِي بِسَبَبِ مُؤامَراتِ اليَهُودِ.

20 я к нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах.

وَأنتُمْ تَعلَمُونَ أنَّنِي لَمْ أتَرَدَّدْ فِي عَمَلِ أيِّ شَيءٍ لِمَنفَعَتِكُمْ. وَلَمْ أتَرَدَّدْ فِي إعلانِ هَذِهِ الأُمُورِ وَتَعلِيمِكُمْ إيّاها عَلَناً، وَمِنْ بَيْتٍ إلَى بَيتٍ.

21 І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа.

وَشَهِدتُ لِليَهُودِ وَاليُونانِيِّينَ عَلَى حَدٍّ سَواءِ داعِياً إيّاهُمْ إلَى التَّوبَةِ إلَى اللهِ، وَالإيمانِ بِرَبِّنا يَسُوعَ.

22 І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені,

«وَها أنا الآنَ ذاهِبٌ إلَى القُدسِ مَدفُوعاً مِنَ الرُّوحِ القُدُسِ، دُونَ أنْ أدرِيَ ما سَيَحدُثُ لِي هُناكَ.

23 т ільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...

إلّا أنَّ الرُّوحَ القُدُسَ يُحَذِّرُنِي فِي كُلِّ مَدِينَةٍ فَيَقولُ إنَّ الحَبسَ وَالصُّعُوباتِ فِي انتِظارِي.

24 А ле я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.

لَكِنْ لَيسَ ما سَيَحدُثُ لِي هُوَ المُهِّمُ، بَلِ المُهِمُّ أنْ أُكمِلَ السِّباقَ وَالمَهَمَّةَ الَّتِي أعطانِي إيّاها الرَّبُّ يَسُوعَ، وَهيَ أنْ أشهَدَ عَن بِشارَةِ نِعمَةِ اللهِ.»

25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже...

وَقالَ: «وَأنا الآنَ أعلَمُ أنَّكُمْ لَنْ تَرَوا وَجهِي ثانِيَةً، أنتُمُ الَّذِينَ تَجَوَّلْتُ أُبَشِّرُكُمْ بِمَلَكوتِ اللهِ.

26 Т ому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,

وَلِهَذا فَإنِّي أُعلِنُ لَكُمْ هَذا اليَومَ أنِّي غَيرُ مَسؤُولٍ عَنْ عَدَمِ خَلاصِ أيِّ واحِدٍ فِيكُمْ.

27 б о я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

فَأنا لَمْ أتَرَدَّدْ فِي إخبارِكُمْ بِكُلِّ مَشِيئَةِ اللهِ.

28 П ильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

فَاحرُسُوا أنفُسَكُمْ وَكُلَّ الرَّعِيَّةِ الَّتي جَعَلَكُمِ الرُّوحُ القُدُسُ مُشْرِفِينَ عَلَيها، لِتَرعُوا كَنِيسَةَ اللهِ الَّتِي اشتَراها بِدَمِهِ.

29 Б о я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...

وَأنا أعرِفُ أنَّهُ بَعدَ رَحِيلِي سَتَتَسَلَّلُ بَينَكُمْ ذِئابٌ شَرِسَةٌ لا تَرحَمُ القَطِيعَ.

30 І з вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...

وَسَيَظهَرُ رِجالٌ حَتَّى مِنْ بَينِكُمْ أنتُمْ يَقُولُونَ أشياءَ مُشَوَّهَةً لِيُضِلُّوا المُؤمِنِينَ.

31 Т ому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.

فَكُونُوا مُتَيَقِّظِينَ! وَتَذَكَّرُوا أنِّي لَمْ أتَوَقَّفْ مُدَّةَ ثَلاثِ سَنَواتٍ عَنْ تَحذِيرِكُمْ بِدُمُوعٍ لَيلَ نَهار.

32 А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.

أمّا الآنَ فَإنِّي أترُكُكُمْ فِي رِعايَةِ الله وَكَلِمَةِ نِعمَتِهِ القادِرَةِ عَلَى أنْ تَبنِيكُمْ وَأنْ تُعطِيَكُمْ مِيراثاً بَينَ كُلِّ المُقَدَّسِينَ.

33 Н і срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...

«أنا لَمْ أشتَهِ فِضَّةَ أحَدٍ مِنْكُمْ أوْ ذَهَبَهُ أوْ ثِيابَهُ.

34 С амі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

وَأنتُمْ أنفُسُكُمْ تَعلَمُونَ أنَّنِي سَدَدْتُ حاجاتِي وَحاجاتِ الَّذِينَ مَعِي مِنْ تَعَبِ يَدِيَّ.

35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!

وَقَدْ أرَيتُكُمْ فِي كُلِّ شَيءٍ عَمِلتُهُ مِثالاً عَلَى العَمَلِ الجادِّ الَّذِي يَنْبَغي أنْ نَخدِمَ بِهِ الضُّعَفاءَ. وَعَلَينا أنْ نَتَذَكَّرَ كَلامَ الرَّبِّ يَسُوعَ نَفسِهُ الَّذي قالَ: ‹فِي العَطاءِ بَرَكَةٌ أكثَرُ مِمّا فِي الأخذِ.›»

36 П роказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.

وَبَعدَ أنْ قالَ بُولُسُ هَذا، رَكَعَ مَعَهُمْ جَمِيعاً وَصَلَّى.

37 І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували...

وَبَكَى الجَمِيعُ كَثِيراً، وَعانَقُوهُ وَقَبَّلُوهُ.

38 А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.

وَكانَ أكثَرَ ما أحزَنَهُمْ قَولُهُ إنَّهُمْ لَنْ يَرَوا وَجهَهُ ثانِيَةً. ثُمَّ رافَقُوهُ إلَى السَّفِينَةِ.