1 П ісля того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.

بَعْدَ هَذا، عَبَرَ يَسُوعُ بُحَيْرَةَ الجَلِيلِ المَعْرُوفَةَ أيْضاً بِاسْمِ بُحَيْرَةِ طَبَرِيَّةَ.

2 А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.

وَتَبِعَهُ جَمْعٌ كَبِيْرٌ مِنَ النّاسِ لِأنَّهُمْ رَأَوْا مُعْجِزاتِهِ فِي شِفاءِ المَرْضَى.

3 І сус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

لَكِنَّ يَسُوعَ صَعِدَ إلَى جانِبِ الجَبَلِ وَجَلَسَ هُناكَ مَعَ تَلامِيْذِهِ.

4 Н аближалася ж Пасха, свято юдейське.

وَكانَ عِيْدُ الفِصْحِ اليَهُودِيِّ قَرِيْباً.

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?

وَنَظَرَ يَسُوعُ، فَرَأى جُمْهُوراً كَبِيْراً مِنَ النّاسِ آتِياً إلَيْهِ. فَقالَ لِفِيلِبُّسَ: «مِنْ أيْنَ يُمْكِنُنا أنْ نَشْتَرِي خُبْزاً كافِياً لِنُطْعِمَ كُلَّ هَؤُلاءِ؟»

6 В ін же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.

قالَ يَسُوعُ هَذا لِيَمْتَحِنَهُ، لِأنَّ يَسُوعَ كانَ يَعْرِفُ ما سَيَفْعَلُهُ.

7 П илип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.

فَأجابَهُ فِيلِبُّسُ: «حَتَّى لَوِ اشْتَرَيْنا خُبْزاً بِأجْرِ سَنَةٍ مِنَ العَمَلِ، فَلَنْ يَكْفِي ذَلِكَ لَيَأْكُلَ كُلُّ واحِدٍ قِطْعَةً صَغِيْرَةً!»

8 Г оворить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:

وَقالَ لَهُ أندَراوُسُ أخُو سِمْعانَ، وَهُوَ تِلْمِيْذٌ آخَرُ مِنْ تَلامِيْذِهِ:

9 Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!

«هُنا وَلَدٌ صَغِيْرٌ مَعَهُ خَمْسَةُ أرغِفَةٍ مِنَ الشَّعِيْرِ وَسَمَكَتانِ. وَلَكِنْ ما نَفْعُ هَذَهِ لِكُلِّ هَؤُلاءِ النّاسِ؟»

10 А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

فَقالَ يَسُوعُ: «أجلِسُوا النّاسَ.» وَكانَ هُناكَ عُشْبٌ كَثِيْرٌ فِي ذَلِكَ المَكانِ، فَجَلَسَ الرِّجالُ، وَكانُوا نَحْوَ خَمْسَةِ آلافِ رَجُلٍ.

11 А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

ثُمَّ تَناوَلَ يَسُوعُ الأرغِفَةَ وَشَكَرَ اللهَ، ثُمَّ وَزَّعَها عَلَى الجالِسِيْنَ. وَكَذَلِكَ وَزَّعَ مِنَ السَّمَكِ قَدْرَ ما طَلَبُوا.

12 І , як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.

وَلَمّا شَبِعُوا قالَ يَسُوعُ لِتَلامِيْذِهِ: «اجمَعُوا كِسَرَ الخُبْزِ الَّتِي زادَتْ لِكَيْ لا يَضِيْعَ مِنْها شَيْءٌ.»

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.

فَجَمَعُوها وَمَلأُوا اثْنَتَيْ عَشْرَةَ سَلَّةٍ مِنْ كِسَرِ أرغِفَةِ الشَّعِيْرِ الخَمْسَةِ الَّتِي فَضَلَتْ عَنِ الَّذِيْنَ أكَلُوا.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!

وَلَمّا رَأى النّاسُ هَذِهِ المُعْجِزَةَ الَّتِي صَنَعَها يَسُوعُ، بَدَأُوا يَقُولُونَ: «مِنَ المُؤَكَّدِ أًنَّ هَذا هُوَ النَّبِيُّ الآتِي إلَى العالَمِ!»

15 С постерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.

وَعَرَفَ يَسُوعُ أنَّهُمْ يُرِيْدُونَ إجبارَهُ عَلَى أنْ يَصِيْرَ مَلِكاً، فَذَهَبَ ثانِيَةً إلَى الجَبَلِ وَحْدَهُ. يَسُوعُ يَمْشِي عَلَى الماء

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

وَلَمّا جاءَ المَساءُ، نَزَلَ تَلامِيْذُهُ إلَى البُحَيْرَةِ.

17 І , ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.

وَرَكِبُوا قارِباً وَاتَّجَهُوا نَحْوَ مَدِيْنَةِ كَفْرِناحُومَ عَلَى الضِّفَّةِ المُقابِلَةِ. وَكانَ الظَّلامُ قَدْ حَلَّ، وَلَمْ يَكُنْ يَسُوعُ قَدْ أتَى إلَيْهِمْ بَعْدُ.

18 В ід великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.

وَكانَتْ أمواجُ البُحَيْرَةِ تَتَعاظَمُ بِسَبَبِ هُبُوبِ رِيْحٍ قَوِيَّةٍ.

19 Я к вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув...

وَبَعْدَ أنْ قَطَعُوا نَحْوَ ثَلاثَةَ أوْ أربَعَةَ أميالٍ، رَأَوْا يَسُوعَ ماشِياً عَلَى مِياهِ البُحَيْرَةِ. وَكانَ يَقْتَرِبُ مِنَ القارِبِ، فَخافُوا!

20 В ін же каже до них: Це Я, не лякайтесь!

لَكِنَّ يَسُوعَ قالَ لَهُمْ: «هَذا أنا! فَلا تَخافُوا.»

21 І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.

فَصارُوا راغِبِيْنَ بِأنْ يُدْخِلُوهُ إلَى القارِبِ. وَوَصَلَ القارِبُ فَوْراً إلَى المَكانِ الَّذِي كانُوا مُتَّجِهِيْنَ إلَيْهِ. النّاسُ يَبْحَثُونَ عَنْ يَسُوع

22 А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.

وَفِي اليَوْمِ التّالِي، انتَبَهَ النّاسُ الَّذِيْنَ كانُوا عَلَى الجانِبِ الآخَرِ مِنَ البُحَيْرَةِ إلَى أنَّهُ لَمْ يَكُنْ هُناكَ إلّا قارِبٌ واحِدٌ، وَأنَّ يَسُوعَ لَمْ يَرْكَبْهُ مَعَ تَلامِيْذِهِ، بَلْ إنَّ تَلامِيْذَهُ ذَهَبُوا وَحْدَهُمْ.

23 А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

لَكِنَّ بَعضَ القَوارِبِ مِنْ طَبَرِيَّةَ رَسَتْ قُرْبَ المَكانِ الَّذِي أكَلُوا فِيْهِ الخُبْزَ، بَعْدَ أنْ شَكَرَ الرَّبُّ يَسُوعُ اللهَ عَلَيْهِ.

24 О тож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.

وَعِندَما أدرَكَ النّاسُ أنَّ يَسُوعَ لَمْ يَكُنْ هُناكَ وَلا تَلامِيْذُهُ، رَكِبُوا تِلْكَ القَوارِبَ وَذَهَبُوا إلَى مَدِيْنَةِ كَفْرِناحُومَ باحِثِيْنَ عَنْ يَسُوعَ. يَسُوعُ هُوَ الخُبْزُ المُحيِي

25 І , на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?

فَوَجَدُوا يَسُوعَ عَلَى الجانِبِ الآخَرِ مِنَ البُحَيْرَةِ، فَسَألُوهُ: «مَتَى وَصَلْتَ إلَى هُنا يا مُعَلِّمُ؟»

26 В ідповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.

فَأجابَهُمْ يَسُوعُ: «أقُولُ الحَقَّ لَكُمْ: «أنتُمْ لا تَبْحَثُونَ عَنِّي لِأنَّكُمْ رَأيْتُمُ المُعجِزاتِ، بَلْ لِأنَّكُمْ أكَلْتُمْ مِنَ الخُبْزِ وَشَبِعْتُمْ.

27 П ильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.

لا تَعْمَلُوا مِنْ أجلِ الطَّعامِ الَّذِي يَفْسَدُ، بَلْ مِنْ أجلِ الطَّعامِ الَّذِي يَدُومُ وَيُعْطِي حَياةً أبَدِيَّةً. وَابْنُ الإنسانِ هُوَ الَّذِي يَقْدِرُ أنْ يُعْطِيَكُمْ هَذا الطَّعامَ، لِأنَّ اللهَ الآبَ قَدْ وَضَعَ عَلَى ابْنِ الإنسانِ خَتْمَ مُوافَقَتِهِ.»

28 С казали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?

فَسَألُوهُ: «فَماذا نَفْعَلُ لِكَيْ نَعْمَلَ الأعمالَ الَّتِي يَطلُبُها اللهُ؟»

29 І сус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.

أجابَهُمْ يَسُوعُ: «العَمَلُ الَّذِي يَطلُبُهُ اللهُ هُوَ أنْ تُؤْمِنُوا بِالَّذِي أرسَلَهُ.»

30 А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?

فَسَألُوهُ: «فَما المُعجِزَةُ الَّتِي تُبَرْهِنُ بِها كَلامَكَ فَنَراها وَنُؤْمِنُ بِكَ؟ ماذا تَسْتَطِيْعُ أنْ تَعْمَلَ؟

31 Н аші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.

فَقَدْ أكَلَ آباؤُنا المَنَّ فِي البَرِّيَّةِ كَما هُوَ مَكْتُوبٌ: ‹أعطاهُمْ خُبْزاً مِنَ السَّماءِ لِيَأْكُلُوا.› »

32 А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

فَقالَ لَهُمْ يَسُوعُ: «أقُولُ الحَقَّ لَكمْ: لَيْسَ مُوسَى هُوَ الَّذِي أعطاكُمُ الخُبْزَ مِنَ السَّماءِ، بَلْ إنَّ أبِي هُوَ الَّذِي يُعْطِيْكُمُ الخُبْزَ الحَقِيْقِيَّ مِنَ السَّماءِ.

33 Б о хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.

فَالخُبْزُ الَّذِي يُعْطِيْهِ اللهُ هُوَ ذاكَ الَّذِي نَزَلَ مِنَ السَّماءِ، وَهُوَ يُعْطِي حَياةً لِلعالَمِ.»

34 А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!

فَقالُوا لَهُ: «أعطِنا يا سَيِّدُ مِنْ ذَلِكَ الخُبْزِ دائِماً.»

35 І сус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.

فَقالَ لَهُمْ يَسُوعُ: «أنا هُوَ الخُبْزُ المُحْيِي. فَالَّذِي يَأْتِي إلَيَّ لَنْ يَجُوعَ أبَداً، وَالَّذِي يُؤْمِنُ بِي لَنْ يَعطَشَ أبَداً.

36 А ле Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

لَكِنِّي قُلْتُ لَكُمْ إنَّكُمْ رَأيْتُمُونِي وَمازِلْتُمْ لا تُؤْمِنُونَ.

37 У се прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

وَلَكِنْ سَيَأْتِي إلَيَّ كُلُّ مَنْ وَهَبَهُ لِيَ الآبُ، وَأنا لا أرفُضُ مَنْ يَأْتِي إلَيَّ.

38 Б о Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

لَمْ أنزِلْ مِنَ السَّماءِ لِأعْمَلَ إرادَتِي، بَلْ لِأعْمَلَ إرادَةَ الَّذِي أرْسَلَنِي.

39 О це ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.

وَإرادَةُ الَّذِي أرْسَلَنِي هِيَ أنْ لا أفْقِدَ أحَداً مِنَ الَّذِيْنَ وَهَبَهُم لِيْ، بَلْ أنْ أُقِيْمَهُمْ جَمِيعاً لِلحَياةِ فِي اليَوْمِ الأخِيْرِ.

40 О це ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

فَهَذِهِ هِيَ إرادَةُ أبِي: أنْ يَنالَ كُلُّ مَنْ يَرَى الابْنَ وَيُؤْمِنُ بِهِ حَياةً إلَى الأبَدِ. وَأنا سَأُقِيْمُهُ لِلحَياةِ فِي اليَوْمِ الأخِيْرِ.»

41 Т оді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.

فَبَدَأ اليَهُودُ يَتَذَمَّرُونَ مِنْهُ لِأنَّهُ قالَ: «أنا هُوَ الخُبْزُ الَّذِي نَزَلَ مِنَ السَّماءِ.»

42 І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?

وَقالَوا: «ألَيْسَ هَذا يَسُوعَ بْنَ يُوسُفَ؟ ألا نَعْرِفُ أباهُ وَأُمَّهُ؟ فَكَيْفَ يَقُولُ الآنَ إنَّهُ نَزَلَ مِنَ السَّماءِ؟»

43 А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!

فَأجابَهُمْ يَسُوعُ: «كَفَى تَذَمُّراً فِيْما بَيْنَكُمْ.

44 Н іхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.

لا يُمْكِنُ لِأحَدٍ أنْ يَأْتِيَ إلَيَّ إنْ لَمْ يَجذِبْهُ إلَيَّ الآبُ الَّذِي أرْسَلَنِي. وَفِي اليَوْمِ الأخِيْرِ، أنا سَأُقِيْمُهُ.

45 У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

فَقَدْ كَتَبَ الأنْبِياءُ: ‹وَسَيَكُونُونَ جَمِيعاً مُتَعَلِّمِيْنَ مِنَ اللهِ.› فَكُلُّ مَنْ يَسْمَعُ لِلآبِ وَيَتَعَلَّمُ مِنْهُ يَأتِي إلَيَّ.

46 Ц е не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

لا يَعْنِي هَذا أنَّ أحَداً قَدْ رَأى الآبَ. فَالوَحِيْدُ الَّذِي رَأى الآبَ هُوَ الَّذِي جاءَ مِنَ اللهِ.

47 П оправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.

أقُولُ الحَقَّ لَكُمْ: مَنْ يُؤْمِنُ فَلَهُ حَياةٌ أبَدِيَّةٌ.

48 Я хліб життя!

أنا هُوَ الخُبْزُ المُحْيِي.

49 О тці ваші в пустині їли манну, і померли.

أكَلَ آباؤُكُمُ المَنَّ فِي البَرِّيَّةِ، غَيْرَ أنَّهُمْ ماتُوا.

50 Т о є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.

أمّا مَنْ يَأْكُلُ هَذا الخُبْزَ النّازِلَ مِنَ السَّماءِ فَلَنْ يَمُوتَ أبَداً.

51 Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.

أنا هُوَ الخُبْزُ الحَيُّ الَّذِي نَزَلَ مِنَ السَّماءِ. إنْ أكَلَ أحَدٌ هَذا الخُبْزَ فَسَيَحْيا إلَى الأبَدِ. وَالخُبْزُ الَّذِي سَأُعطِيْهِ هُوَ جَسَدِي مِنْ أجلِ أنْ يَحْيا العالَمُ.»

52 Т оді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?

فَبَدَأ اليَهُودُ يَتَجادَلُونَ فِيْما بَيْنَهُمْ وَيَقولونَ: «كَيْفَ يُمْكِنُهُ أنْ يُعْطِيَنا جَسَدَهُ لِنَأْكُلَهُ؟»

53 І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

فَقالَ لَهُمْ يَسُوعُ: «أقُولُ الحَقَّ لَكُمْ: يَنبَغِي أنْ تَأْكُلُوا جَسَدَ ابْنِ الإنسانِ وَتَشْرَبُوا دَمَهُ، وَإلّا فَلَنْ تَكُونَ لَكُمْ حَياةٌ فِي داخِلِكُمْ.

54 Х то тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.

مَنْ يَأْكُلُ جَسَدِي وَيَشْرَبُ دَمِي لَهُ حَياةٌ أبَدِيَّةٌ، وَأنا سَأُقِيْمُهُ فِي اليَوْمِ الأخِيْرِ.

55 Б о тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.

جَسَدِي طَعامٌ حَقِيْقِيٌّ، وَدَمِي شَرابٌ حَقِيْقِيٌّ.

56 Х то тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.

مَنْ يَأْكُلُ جَسَدِي وَيَشْرَبُ دَمِي يَسْكُنُ فِيَّ، وَأنا أسْكُنُ فِيْهِ.

57 Я к Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

الآبُ الحَيُّ أرْسَلَنِي، وَأنا أحيا بِالآبِ. هَكَذا أيضاً، مَنْ يَأْكُلُنِي فَسَيَحْيا بِي.

58 Т о є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!

هَذا هُوَ الخُبْزُ الَّذِي نَزَلَ مِنَ السَّماءِ. وَهُوَ يَخْتَلِفُ عَنِ المَنِّ الَّذِي أكَلَهُ آباؤُكُمْ وَمَعْ ذَلِكَ ماتُوا، فَمَنْ يَأْكُلُ هَذا الخُبْزَ سَيَحْيا إلَى الأبَدِ.»

59 О це Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

قالَ يَسُوعُ هَذِهِ الأُمُورَ وَهُوَ يُعَلِّمُ فِي مَجْمَعِ مَدِيْنَةِ كَفْرِناحُومَ. كَثِيْرُونَ يَتْرُكُونَ يَسُوع

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?

وَإذْ سَمِعَ كَثِيْرُونَ مِنْ تَلامِيْذِهِ هَذا الكَلامَ، قالُوا: «هَذا تَعلِيْمٌ صَعْبٌ! مَنْ يَسْتَطِيْعُ احتِمالَ الاسْتِماعِ إلَيْهِ؟»

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?

فَعَرَفَ يَسُوعُ فِي داخِلِهِ أنَّهُمْ يَتَذَمَّرُونَ بِسَبَبِ ذَلِكَ، فَقالَ لَهُمْ: «هَلْ يَصْدُمُكُمْ هَذا الكَلامُ؟»

62 А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

فَماذا لَوْ أنَّكُمْ رَأيْتُمُ ابْنَ الإنٍسانِ صاعِداً إلَى حَيْثُ كانَ مِنْ قَبلُ؟

63 Т о дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

لا يَقْدِرُ الجَسَدُ أنْ يُعْطِيَ الحَياةَ، بَلِ الرُّوحُ. وَالكَلامُ الَّذِي كَلَّمْتُكُمْ بِهِ هُوَ رُوحٌ، لِذَلِكَ هُوَ يُعْطِي الحَياةَ.

64 А ле є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

لَكِنَّ بَعْضاً مِنْكُمْ لا يُؤْمِنُ.» قالَ يَسُوعُ هَذا لِأنَّهُ عَرَفَ مُنْذُ البِدايَةِ مَنْ هُمُ الَّذِيْنَ لَمْ يُؤْمِنُوا بِهِ، وَعَرَفَ مَنِ الَّذِي سَيَخُونُهُ.

65 І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.

وَتابَعَ يَسُوعُ كَلامَهُ فَقالَ: «لِهَذا قُلْتُ لَكُمْ إنَّهُ لا يُمْكِنُ لِأحَدٍ أنْ يَأْتِيَ إلَيَّ ما لَمْ يُعْطِهِ الآبُ إمْكانِيَّةَ ذَلِكَ.»

66 І з того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

وَمِنْ هَذا الوَقْتِ تَراجَعَ كَثِيْرُونَ مِنْ تَلامِيْذِهِ، وَلَمْ يَعُودُوا يَتْبَعُونَهُ.

67 І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?

فَقالَ يَسُوعُ لِلاثْنَيْ عَشَرَ تِلْمِيْذاً: «أتُرِيْدُونَ أنْتُمْ أيْضاً أنْ تَذْهَبُوا؟»

68 В ідповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.

فَأجابَهُ سِمْعانُ بُطْرُسُ: «إلَى مَنْ يُمْكِنُ أنْ نَذْهَبَ يا رَبُّ، فَالكَلامُ الَّذِي يَقُودُ إلَى الحَياةِ الأبَدِيَّةِ عِنْدَكَ؟

69 М и ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!

وَنَحنُ نُؤْمِنُ وَنَعْرِفُ أنَّكَ قُدُّوسُ اللهِ.»

70 В ідповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...

فَقالَ يَسُوعُ: «أنتُمُ الاثْنَيْ عَشْرَ، ألَمْ أخْتَرْكُمْ أنا؟ غَيْرَ أنَّ واحِداً مِنْكُمْ إبلِيْسُ!»

71 Ц е сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.

وَكانَ يَقْصِدُ يَهُوذا بْنُ سِمْعانَ الأسْخَرْيُوطّيِّ الَّذِي كانَ واحِداً مِنَ الاثْنِي عَشَرَ تِلْمَيْذاً، وَهُوَ الَّذِي سَيَخُونُ يَسُوعَ.