1 ( 28-69) Оце слова заповіту, що наказав був Господь Мойсеєві скласти з Ізраїлевими синами в моавському краї, окрім того заповіту, що склав був із ними на Хориві.

هَذِهِ هِيَ كَلِمَاتُ العَهدِ الَّذِي أَمَرَ اللهُ مُوسَى بِأَنْ يَقْطَعَهُ مَعَ بَنِي إسْرَائِيلَ فِي أَرضِ مُوآبَ، بِالإضَافَةِ إلَى العَهدِ الَّذِي قَطَعَهُ فِي جَبَلِ حُورِيبَ.

2 ( 29-1) І скликав Мойсей усього Ізраїля та й сказав їм: Ви бачили все, що зробив був Господь на ваших очах в єгипетськім краї фараонові, і всім рабам його та всьому його краєві,

وَاستَدْعَى مُوسَى كُلَّ بَنِي إسْرائِيلَ وَقالَ لَهُمْ: «قَدْ رَأيتُمْ كُلَّ الأشياءِ الَّتِي عَمِلَها اللهُ فِي أرْضِ مِصْرَ لِفِرعَوْنَ وَكُلِّ قادَتِهِ وَكُلِّ بَلَدِهِ.

3 ( 29-2) ті великі випробування, що бачили очі твої, ті великі ознаки та чуда,

وَرَأتْ عُيُونُكُمُ الضِّيقاتِ وَالآياتِ وَتِلكَ الأُمُورَ المُدهِشَةَ.

4 ( 29-3) та не дав вам Господь серця, щоб пізнати, і очей, щоб бачити, і ушей, щоб слухати, аж до дня цього.

لَكِنَّ اللهَ لَمْ يُعطِكُمْ حَتَّى يَومِنا هَذا عُقُولاً لِتَفْهَمُوا وَلا عُيوناً لِتُبْصِروا وَلا آذاناً لِتَسْمَعُوا.

5 ( 29-4) І провадив я вас сорок літ пустинею, не зужилися одежі ваші на вас, а чобіт твій не зужився на твоїй нозі.

قادَكُمْ فِي الصَّحراءِ لِأربَعِينَ سَنَةً. لَمْ تَتَهَرَّأْ ثِيابُكُمْ الَّتِي تَلبِسُونها، وَلَمْ تَتلَفْ أحذِيَتُكُمْ مِنْ أقدامِكُمْ.

6 ( 29-5) Не їли ви хліба, і вина та п'янкого напою не пили ви, щоб пізнати, що Я Господь, Бог ваш.

لَمْ تَأكُلُوا خُبزاً، وَلَمْ تَشرَبُوا نَبيذاً أوْ خَمراً. لَكِنَّهُ اعتَنَى بِكُمْ لِتَعرِفُوا أنَّهُ هُوَ إلَهُكُمْ.

7 ( 29-6) А коли ви прийшли до цього місця, то вийшов був навперейми вас на війну Сигон, цар хешбонський, та Оґ, цар башанський, і побили ми їх,

«وَعِندَما أتَيتُمْ إلَى هَذا المَكانِ، خَرَجَ سِيحُونُ مَلِكُ حَشْبُونَ وَعُوجُ مَلِكُ باشانَ عَلَيكُمْ لِيُحارِباكُما، فَهَزَمناهُما.

8 ( 29-7) і забрали ми їхній край, та й дали його на спадок Рувимовим та Ґадовим та половині племени Манасіїного.

وَأخَذْنا أرْضَهُما وَأعطَيناها لِقَبِيلَتَيْ رَأُوبَيْنَ وَجادَ وَنِصفِ قَبِيلَةِ مَنَسَّى.

9 ( 29-8) Додержуй же слів цього заповіту, і виконуй їх, щоб мали ви поводження в усьому, що будете робити.

فاحرِصُوا عَلَى إطاعَةِ كُلِّ كَلامِ العَهدِ لِتَنجَحُوا فِي كُلِّ ما تَعمَلُونَهُ.

10 ( 29-9) Ви стоїте сьогодні всі перед лицем Господа, Бога вашого: голови ваші, племена ваші, старші ваші та урядники ваші, усякий Ізраїлів муж,

«أنتُمْ تَقِفُونَ اليَومَ جَمِيعُكُمْ فِي حَضْرَةِ إلَهِكُمْ: رُؤَساءُ قَبائِلِكُمْ وَشُيُوخُكُمْ وَقادَتُكُمْ وَكُلُّ رِجالِ إسْرائِيلَ،

11 ( 29-10) діти ваші, ваші жінки та твій приходько, що посеред таборів твоїх від колія дров твоїх аж до черпача твоєї води,

وَأولادُكُمْ وَنِساؤُكُمْ وَالأجانِبُ المُقِيمُونَ فِي وَسَطِكُمْ وَالحَطّابُونَ وَالسُّقاةُ،

12 ( 29-11) щоб ти ввійшов у заповіт Господа, Бога свого, та в клятву Його, що Господь, Бог твій, сьогодні складає з тобою,

لِتَدْخُلُوا فِي عَهدِ إلَهِكُمْ ، وَتَقبَلُوا لَعْناتِهِ عَلَى الَّذِينَ يَنقُضُونَ العَهْدَ. وَهُوَ العُهدُ الَّذِي يَعمَلُهُ إلَهُكُمْ مَعَكُمُ اليَومَ،

13 ( 29-12) щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом, як Він говорив був тобі, і як присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.

لِيَجعَلَكُمْ شَعبَهُ، وَلِيَكُونَ هُوَ إلَهَكُمْ كَما وَعَدَكُمْ، وَكَما أقسَمَ لآبائِكُمْ إبراهِيمَ وَإسَحَاقَ وَيَعقُوبَ.

14 ( 29-13) І не з вами самими я складаю цього заповіта та цю клятву,

«وَأنا لَسْتُ أقطَعُ هَذا العَهْدَ، وَأُقسِمُ هَذا القَسَمَ مَعَكُمْ أنْتُمْ فَقَطُ

15 ( 29-14) але теж і з тим, хто тут з нами сьогодні стоїть перед лицем Господа, Бога нашого, так і з тим, хто сьогодні не з нами тут.

الواقِفِينَ هُنا اليَومَ فِي حَضْرَةِ إلَهِنا. بَلْ أيضاً مَعَ أولَئِكَ الَّذِينَ لَيسُوا مَعَنا هُنا اليَومَ.

16 ( 29-15) Бо ви знаєте, що ми сиділи були в єгипетськім краї, і що ми проходили серед тих народів, які ви перейшли,

فَأنتُمْ تَذكُرُونَ كَيفَ عِشْنا فِي أرْضِ مِصْرَ، وَكَيفَ اجتَزْنا فِي وَسَطِ الأُمَمِ فِي طَريقِنا.

17 ( 29-16) І ви бачили їхні огиди та їхніх бовванів, дерево та камінь, срібло та золото, що з ними.

رَأيتُمْ تَماثِيلَهُمُ المَصْنُوعَةَ مِنْ خَشَبٍ وَحَجَرٍ وَفِضَّةٍ وَذَهَبٍ، وَكُلَّ الأشياءِ الكَرِيهَةِ الَّتِي لَدَيهِمْ.

18 ( 29-17) Стережіться, щоб не був серед вас чоловік або жінка, або рід, або плем'я, що серце його сьогодні відвертається від Господа, Бога нашого, щоб піти служити богам цих народів, щоб не був серед вас корінь, що вирощує їдь та полин,

«فَاحذَرُوا أنْ يَكُونَ بَينَكُمْ رَجُلٌ أوِ امْرأةٌ أوْ عائِلَةٌ أوْ عَشِيرَةٌ ابْتَعَدَ قَلبُهُ عَنِ إلَهِنا ، فَذَهَبَ لِيَعْبُدَ آلِهَةَ تِلكَ الأُمَمِ. وَاحْذَرُوا أنْ يَكُونَ بَينَكُمْ مَنْ يُشبِهُ جُذُوراً تُنبِتُ نَبتَةً مُرَّةً وَسامَّةً.

19 ( 29-18) щоб не було, що коли він почує слова цього прокляття, то поблагословиться в серці своїм, говорячи: Мир буде мені, хоч і ходитиму в сваволі свого серця. Тоді загине і напоєний, і спрагнений.

فَحِينَ يَسمَعُ كَلِماتِ هَذِهِ الَّلَعْنَةِ، وَيَظُنُّ أنَّهُ مُبارَكٌ، يَقُولُ لَنَفسِهِ: ‹سَأكُونُ بِخَيرٍ وَأمانٍ، مَعَ أنَّنِي أعِيشُ بِحَسَبِ عِنادِي،› فَتَكُونُ النَّتِيجَةُ كارِثَةً كَبِيرَةً.

20 ( 29-19) Не захоче Господь простити йому, бо тоді запалиться Господній гнів та лютість Його на цього чоловіка, і буде лежати на ньому все прокляття, написане в цій книзі, і Господь витре ім'я його з-під неба.

سَيَرفُضُ اللهُ أنْ يَغفِرَ لَهُ، بَلْ سَيَشتَعِلُ غَضَبُهُ وَغَيْرَتُهُ ضِدَّهُ. سَتَحِلُّ عَلَيهِ جَميعُ اللّعَناتِ المَذكُورَةِ فِي هَذا الكِتابِ، وَسَيَمحُو اللهُ كُلَّ ذِكرٍ لَهُ مِنَ الأرْضِ.

21 ( 29-20) І відділить його Господь на зло від усіх Ізраїлевих племен, згідно з усіма прокляттями заповіту, написаного в цій книзі Закону.

وَسَيَعْزِلُهُ اللهُ عَنْ كُلِّ قَبائِلِ إسْرائِيلَ، لِمُعاقَبَتِهِ بِحَسَبِ لَعَناتِ العَهدِ المَكتُوبَةِ فِي كِتابِ الشَّرِيعَةِ.

22 ( 29-21) І скаже останнє покоління, ваші сини, що постануть за вами, і чужий, що прийде з далекої країни, і побачить порази цього Краю та його хвороби, які пошле Господь на нього:

«سَيَرَى الجِيلُ التّالِي مِنْ أولادِكُمُ الَّذِينَ سَيَأتُونَ بَعدَكُمْ، وَالغُرَباءِ الآتينَ مِنْ بَعِيدٍ، الأمراضَ الَّتِي أتَتْ عَلَى هَذِهِ الأرْضِ وَالضَّرَباتِ الَّتِي جَلَبَها اللهُ إلَى هُنا.

23 ( 29-22) сірка та сіль, погорілище уся земля його, не буде вона засіювана, і не пустить рослин, і не зійде на ній жодна трава, як по знищенні Содому та Гомори, Адми та Цевоїму, що поруйнував був Господь у гніві Своїм та в люті Своїй.

إذْ تُصبِحُ كُلُّ الأرْضِ مَحرُوقَةً بِالكِبرِيتِ وَالمِلحِ. وَلَنْ يُزْرَعَ، وَلَنْ يَنمُوَ، وَلَنْ يَنبُتَ فِيها شَيءٌ أخْضَرُ. سَتُدَمَّرُ كَتَدمِيرِ سَدُومَ وَعَمُورَةَ وَأدَمَةَ وَصَبُويِيمَ، المُدُنِ الَّتِي دَمَّرَها اللهُ حِينَ غَضِبَ عَلَيها.

24 ( 29-23) І скажуть усі ті народи: Для чого Господь зробив так цьому Краєві? Що то за горіння цього великого гніву?

«حِينَئِذٍ سَتَقُولُ كُلُّ الأُمَمِ: ‹لِماذا عَمِلَ اللهُ هَذا بِهَذِهِ الأرْضِ؟ وَلِماذا هَذا الغَضَبُ الشَّدِيدُ المُشتِعَلُ؟›

25 ( 29-24) І скажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога своїх батьків, якого Він склав був із ними, коли виводив їх з єгипетського краю.

فَيَكُونُ الجَوابُ: ‹لأنَّ بَنِي إسْرائِيلَ تَرَكُوا عَهدَ اللهِ ، إلَهِ آبائِهِمِ الَّذِي قَطَعَهُ مَعَهُمْ حِينَ أخرَجَهُمْ مِنْ أرْضِ مِصْرَ.

26 ( 29-25) І вони пішли, і служили іншим богам, і вклонялися їм, богам, що не знали їх, і що Він не приділив їм.

فَذَهَبُوا وَعَبَدُوا وَخَدَمُوا آلِهَةً أُخْرَى لَمْ يَعرِفُوها وَلَمْ يَجْعَلْها اللهُ عَلَيْهِمْ.

27 ( 29-26) І запалився Господній гнів на цей Край, щоб навести на нього все прокляття, написане в цій книзі.

فَغَضِبَ اللهُ جِدّاً عَلَى هَذِهِ الأرْضِ فَجَلَبَ عَلَيها كُلَّ لَعْنَةٍ مَكتُوبَةٍ فِي هَذا الكِتابِ.

28 ( 29-27) І вирвав їх Господь з-над цієї землі в гніві, і в люті, і в великім обуренні, та й кинув їх до іншого краю, як цього дня.

وَخَلَعَهُمْ اللهُ مِنْ أرْضِهِمْ فِي غَضَبِهِ الشَّديدِ وَسَخَطَهِ العَظيمِ. وَرَماهُمْ فِي أرْضٍ أُخْرَى حَيثُ هُمُ اليَومَ.›

29 ( 29-28) Закрите те, що є Господа, Бога нашого, а відкрите наше та наших синів аж навіки, щоб виконувати всі слова цього Закону.

«الأسْرارُ لإلَهِنا. أمّا ما يُعلِنُهُ فَهُوَ لَنا وَلأولادِنا، لِكَي نُطِيعَ جَمِيعَ كَلامِ هَذِهِ الشَّرِيعَةِ.