1 І вирушив звідти Авраам до краю Неґев поміж Кадешем і поміж Шуром, і оселився часово в Ґерарі.

وَارتَحَلَ إبْراهِيمُ مِنْ هُناكَ إلَى أرْضِ النَّقَبِ، وَاسْتَقَرَّ بَينَ قادِشَ وَشُورَ. فَأقامَ فِي جَرارَ.

2 І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: Вона сестра моя. І послав Авімелех, цар Ґерару, і взяв Сарру.

وَقالَ إبْراهِيمُ لِلنّاسِ هُناكَ عَنْ زَوْجَتِهِ سارَةَ: «هَذِهِ أختِي.» فَسَمِعَ أبِيمالِكُ مَلِكُ جَرارَ عَنْ سارَةَ، فَأرْسَلَ فِي طَلَبِها، وَأخَذَها.

3 І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка.

فَجاءَ اللهُ إلَى أبِيمالِكَ لَيلاً فِي حُلْمٍ. وَقالَ لَهُ: «ها أنتَ سَتَمُوتُ بِسَبَبِ المَرأةِ الَّتِي أخَذْتَها. فَهِيَ زَوجَةٌ لِرَجُلٍ.»

4 А Авімелех не зближався до неї, і сказав: Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний?

وَلَمْ يَكُنْ أبِيمالِكُ قَدْ نامَ مَعَها. فَقالَ: «يا رَبُّ، أتَقتُلُ إنْساناً بَرِيئاً؟

5 Ч и ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх.

ألَمْ يَقُلْ لِي: ‹هَذِهِ أُختِي›؟ وَسارَةُ نَفْسُها قالَتْ عَنْهُ: ‹هَذا أخِي.› أنا فَعَلْتُ هَذا بِنِيَّةٍ سَلِيمَةٍ وَقَصدٍ طاهِرٍ.»

6 І промовив до нього Бог у сні: І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї.

فَقالَ لَهُ اللهُ فِي الحُلْمِ: «أنا أيضاً أعرِفُ أنَّكَ فَعَلْتَ هّذا بِنِيَّةٍ سَلِيمَةٍ، فَمَنَعْتُكَ مِنْ أنْ تَلْمَسَها وَتُخطِئَ إلَيَّ.

7 А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє.

فَالآنَ رُدَّ الزَّوْجَةَ لِزَوْجِها. فَهُوَ نَبِيٌّ. وَهُوَ سَيُصَلِّي مِنْ أجلِكَ فَتَحيا. وَإنْ لَمْ تَرُدَّها، فاعلَمْ أنَّكَ وَعائِلَتَكَ لا بُدَّ أنْ تَمُوتُوا.»

8 І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися.

فَبَكَّرَ أبِيمالِكُ فِي الصَّباحِ وَدَعا كُلَّ خُدّامِهِ، وَأخبَرَهُمْ بِكُلِّ ما سَمِعَ فِي الحُلْمِ. فَخافَ الرِّجالُ كَثِيراً.

9 І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: Що ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!

ثُمَّ اسْتَدْعَى أبِيمالِكُ إبْراهِيمَ، وَقالَ لَهُ: «لِمَ فَعَلْتَ بِنا هَذا؟ هَلْ أسَأْتُ إلَيكَ لِكَي تُسيئَ إساءَةً عَظِيمَةً إلَيَّ وَإلَى مَملَكَتِي. قَدْ فَعَلْتَ بِي ما لا يَلِيقُ.»

10 І сказав Авімелех Авраамові: Що ти мав на увазі, що вчинив таку річ?

وَأضافَ أبِيمالِكُ: «ما الَّذِي وَاجَهْتَهُ هُنا حَتَّى اضطَرَّكَ إلَى فِعلِ ما فَعَلْتَ؟»

11 І сказав Авраам: Бо подумав я: Нема ж страху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою.

فَقالَ إبْراهِيمُ: «قُلْتُ فِي نَفْسِي: ‹لا بُدَّ أنَّهُ لَيسَ هُناكَ فِي هَذا المَكانِ مَنْ يَتَّقِي اللهَ. وَلِهَذا فَإنَّهُمْ سَيَقْتُلُونَنِي لِأجلِ زَوْجَتِي.›

12 І притім вона справді сестра моя, вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, і стала за жінку мені.

كَما أنَّ سارَةَ هِيَ أُختِي حَقّاً، فَهِيَ ابْنَةُ أبِي، غَيرَ أنَّها لَيسَتِ ابْنَةَ أُمِّي. وَصارَتْ زَوْجَتِي.

13 І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, говори ти на мене: він мій брат.

وَعِنْدَما أخرَجَنِي اللهُ لِأرْحَلَ مِنْ بَيتِ أبِي، قُلْتُ لَها: ‹اصْنَعِي مَعِي هَذا المَعرُوفَ: حَيثُما ذَهَبْنا، قُولِي عَنِّي: هَذا أخِي.›»

14 І взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його.

فَأخَذَ أبِيمالِكُ غَنَماً وَبَقَراً وَخَدَماً وَخادِماتٍ وَأعطاها لإبْراهِيمَ. كَما أعادَ إلَيهِ زَوْجَتَهُ سارَةَ.

15 І сказав Авімелех: Ось край мій перед обличчям твоїм, осядь там, де тобі до вподоби.

وَقالَ أبِيمالِكُ: «ها أرْضِي مَفتُوحَةٌ لَكَ. فاسْكُنْ حَيثُ تُرِيدُ.»

16 А Саррі сказав: Ось тисячу секлів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана.

ثُمَّ قالَ أبِيمالِكُ لِسارَةَ: «ها قَدْ أعطَيتُ أخاكِ ألفَ قِطْعَةٍ فِضِّيَّةٍ. فَهِيَ شَهادَةٌ عَلَى بَراءَتِكِ أمامَ كُلِّ الَّذِينَ مَعَكِ. فَأنْتِ بَرِيئَةٌ تَماماً.»

17 І помолився Авраам Богові, і вздоровив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, і почали вони знову роджати.

ثُمَّ صَلَّى إبْراهِيمُ إلَى اللهِ. فَشَفَى اللهُ أبِيمالِكَ وَزَوْجَتَهُ وَجَوارِيهِ، فَأنْجَبا أطْفالاً.

18 Б о справді стримав був Господь кожну утробу Авімелехового дому через Сарру, Авраамову жінку.

فَقَدْ كانَ اللهُ قَدْ مَنَعَ كُلَّ النِّساءِ فِي بَيتِ أبِيمالِكَ مِنَ الإنْجابِ بِسَبَبِ سارَةَ، زَوْجَةِ إبْراهِيمَ.