1 У тішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог!

يَقُولُ إلَهُكُمْ: «عَزُّوا عَزُّوا شَعبِي.

2 П ромовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа!

تَكَلَّمُوا بِكَلامٍ لَطِيفِ إلَى شَعبِ مَدينَةِ القُدْسِ، أخبِرُوهُمْ بِأنَّ زَمَنَ خِدمَتِهِمْ القاسِيَةِ قَدِ اكتَمَلَ، وَبِأنَّ أُجْرَةَ خَطاياهُمْ قَدْ دُفِعَتْ، وَأنَّ اللهَ قَدْ جازاهُمْ بِيَدِهِ جَزاءً مُضاعَفاً عَلَى كُلِّ خَطاياهُمْ.»

3 Г олос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому!

هُناكَ صَوتٌ يُنادِي: «أعِدُّوا الطَّرِيقَ للهِ ، مَهِّدُوا فِي البّرِّيَّةِ طَريقاً لإلِهَنِا.

4 Х ай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину!

يَنْبَغِي أنْ يَرتَفِعَ كُلُّ وَادٍ، وَيُسَوَّى كُلُّ جَبَلٍ وَتَلَّةٍ بِالأرْضِ. تَستَوِي الأرْضُ كَثِيرَةُ التَّعَرُّجاتِ، وَالأرْضُ الوَعِرَةُ تَصِيرُ مُمَهَّدَةً.

5 І з'явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли!

حِينَئِذٍ، يُعلَنُ مَجدُ اللهِ ، وَسَيَراهُ كُلُّ النّاسِ، لأنَّ فَمَ اللهِ قَدْ تَكَلَّمَ.»

6 Г олос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий:

قالَ لِي صَوتٌ: «نادِ.» فَقُلْتُ: «بِماذا أُنادِي؟» فَقالَ: «البَشَرُ جَمِيعاً كَالعُشْبِ، وَثَباتُهُمْ كَثَباتِ الزُّهُورِ البَرِّيَّةِ.

7 т рава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ то трава:

العُشْبُ يَجِفُّ، وَالزَّهْرُ يَسقُطُ، عِندَما تَهُبُّ رِيحُ اللهِ عَلَيها. إنَّما النّاسُ كَالعُشبِ.

8 Т рава засихає, а квітка зів'яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!

العُشبُ يَجِفُّ، وَالزُّهُورُ تَذبُلُ وَتَسقُطُ، وَأمّا كَلِمَةُ إلَهِنا فَتَبقَى إلَى الأبَدِ.» بِشارَةُ الخَلاص

9 Н а гору високу зберися собі, благовіснику Сіону, свого голоса сильно підвищ, благовіснику Єрусалиму! Підвищ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш!

اصعَدِي عَلَى جَبَلٍ عالٍ، يا صِهْيَوْنَ، يا مُعلِنَةَ البِشارَةَ. ارفَعِي صَوتَكِ وَتَكَلَّمِي. يا قُدسُ، يا مُعلِنَةَ البِشارَةَ، لا تَخافِي، ارفَعِي صَوتَكِ وَاصرُخِي! قُولِي لِمُدُنِ يَهُوذا: «ها هُوَ إلَهُكِ.»

10 О сь прийде Господь, Бог, як сильний, і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із Ним нагорода Його, а перед обличчям Його відплата Його.

هُوَذا الرَّبُّ الإلَهُ سَيَأتِي بِقُوَّةٍ، وَسَيَحكُمُ بِقُوَّتِهِ. وَها هُوَ يأتِي بِمُكافَآتِهِ وَبِأعْمالِهِ العَظِيمَةِ إلَينا!

11 В ін отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!

سَيَعتَنِي بِشَعبِهِ كَما يَعتَنِي الرّاعِي بِقَطِيعِهِ، سَيَجمَعُ الحِملانَ بِذِراعَيهِ، وَسَيَحمِلُها فِي حِضنِهِ، وَسَيَقُودُ مُرضِعاتِ القَطِيعِ إلَى جانِبِهِ. اللهُ خَلَقَ العالَمَ، وَهُوَ يَحكُمُه

12 Х то води поміряв своєю долонею, а п'ядею виміряв небо, і третиною міри обняв пил землі, і гори ті зважив вагою, а взгір'я шальками?

مَنْ قاسَ مِياهَ البَحرِ بِراحَةِ يَدِهِ؟ مَنْ قاسَ السَّماواتِ بِشِبرِهِ؟ مَنْ كالَ كُلَّ تُرابِ الأرْضِ بِالكَيلِ؟ مَنْ وَزَنَ الجِبالَ بِالقَبّانِ، وَالتِّلالَ بِالمِيزانِ؟

13 Х то Господнього Духа збагнув, і де та людина, що ради свої подавала Йому?

مَنْ وَجَّهَ رُوحَ اللهِ ، أوْ مَنْ عَلَّمَهُ وَصارَ مُشِيراً لَهُ؟

14 З ким радився Він, і той напоумив Його, та навчав путі права, і пізнання навчив був Його, і Його напоумив дороги розумної?

مَنْ أعطاهُ نَصِيحَةً لِيَتَعَلَّمَ ماذا يَفْعَلُ؟ وَمَنْ عَلَّمَهُ كَيفَ يَكُونُ عادِلاً؟ مَنْ عَلَّمَهُ المَعرِفَةَ، وَدَلَّهُ عَلَى طَرِيقِ الفَهمِ؟

15 Т аж народи як крапля з відра, а важать як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку!

ها إنَّ الأُمَمَ كَنُقطَةٍ مِنْ دَلوٍ، وَيُحسَبُونَ كَذَرّاتِ الغُبارِ عَلَى المِيزانِ. ها إنَّهُ يَرفَعُ الجُزُرَ عَلَى المِياهِ كَالغُبارِ النّاعِمِ.

16 І Ливана не вистачить на запаління жертовне, не стане й звір'я його на цілопалення!

أشجارُ لُبنانَ غَيرُ كافِيَةٍ لإشعالِ نارِ المَذابِحِ، وَحَيواناتُهُ لا تَكفِي لِلتَّقدِماتِ.

17 Н асупроти Нього всі люди немов би ніщо, пораховані в Нього марнотою та порожнечею.

كُلُّ الأُمَمِ كَأنَّها لا شَيءَ أمامَهُ، وَهُوَ يَحسِبُهُمْ كَعَدَمٍ وَهَباءٍ. اللهُ الَّذِي لا يُقارَن بِشَيء

18 І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?

بِمَنْ تُشَبِّهُونَ اللهُ؟ وَبِمَن تُقارِنُونَهُ؟

19 М айстер божка відливає, золотар же його криє золотом, та виливає йому срібляні ланцюжки.

أبِصَنَمٍ يَسبُكُهُ الصّانِعُ، وَيُغَشِّيهِ بِالذَّهَبِ، وَيَصنَعُ لَهُ أوتاداً مِنْ فِضَّةٍ؟

20 У богий на дара такого бере собі дерево, що не гниє, розшукує вправного майстра, щоб поставив божка, який не захитається.

يَختارُ أفضَلَ الخَشَبِ لِقاعِدَةِ الوَثَنِ، يَختارُ خَشَباً لا يَتَعَفَّنُ. ثُمَّ يَبحَثُ عَنْ صانِعٍ ماهِرٍ لِيَصنَعَ لَهُ وَثَناً لا يَتَفَكَّكُ.

21 Х іба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не сповіщено здавна було, чи ви не зрозуміли підвалин землі?

ألَمْ تَعرِفُوا؟ ألَمْ تَسمَعُوا؟ ألَمْ تُخبَرُوا مِنَ البِدايَةِ؟ ألَمْ تَفهَمُوا مُنذُ تَأسِيسِ العالَمِ؟

22 В ін Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання.

هُوَ الجالِسُ عَلَى عَرشِهِ فَوقَ دائِرَةِ الأرْضِ، الَّتِي فِيها النّاسُ كَالجَنادِبِ. هُوَ مَنْ نَشَرَ السَّماواتِ كَحِجابٍ، وَهُوَ مَنْ بَسَطَها كَخَيمَةٍ لِلعَيشِ فِيها.

23 В ін Той, Хто князів обертає в ніщо, робить суддів землі за марноту:

وَهُوَ الَّذِي يَجعَلُ حُكّامَ الأرْضِ وَأُمَراءَها كَالعَدَمِ.

24 в они не були ще посаджені, і не були ще посіяні, і пень їхній в землі ще не закорінився, та як тільки на них Він дмухнув, вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому!

كَنَبْتاتٍ زُرِعَتْ قَبلَ فَترَةٍ قَصِيرَةٍ، لَيسَ لها جُذُورٌ بَعدُ. فَعِندَما يَهُبُّ بِرِيحِهِ، يَجِفُّونَ، وَتَحمِلُهُمُ الرِّياحُ العاصِفَةُ كَالقَشِّ.

25 І до кого Мене прирівняєте, і йому буду рівний? говорить Святий.

يَقُولُ القُدُّوسُ: «بِمَنْ تُشَبِّهُونِي، وَبِمَنْ تُعادِلُونَنِي؟»

26 П ідійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його.

ارفَعُوا عُيُونَكُمْ إلَى الأعلَى وَانظُرُوا. مَنْ خَلَقَ هَذِهِ الأشياءَ؟ إنَّهُ هُوَ مَنْ يَقُودُ جَيشَ النُّجُومِ واحِداً فَواحِداً، وَيَدعُوها جَمِيعَها بِأسماءٍ. وَبِسَبَبِ قُوَّتِهِ العَظِيمَةِ وَقُدرَتِهِ الشَّدِيدَةِ لا يُفقَدُ أحَدٌ مِنها.

27 П ощо говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: Закрита дорога моя перед Господом, і від Бога мого відійшло моє право.

يا يَعقُوبُ، لِماذا تَتَذَمَّرُ، وَيا إسْرائِيلُ، لِماذا تَقُولُ: «طَرِيقِي مَخفِيٌّ عَنِ اللهِ ، وَ اللهُ لا يَهتَمُّ بِحَقِّي؟»

28 Х іба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його.

ألَمْ تَعلَمْ؟ ألَمْ تَسمَعْ؟ اللهُ هُوَ الإلَهُ الأبَدِيُّ، خالِقُ كُلِّ الأرْضِ. وَلا يُصابُ بِالتَّعَبِ أوِ الإنهاكِ. لا يَستَطِيعُ أحَدٌ فَهمَ حِكمَتِهِ تَماماً.

29 В ін змученому дає силу, а безсилому міць.

يُعطِي قُوَّةً لِلمُتعَبِ، وَلِعَدِيمِ القُوَّةِ يَمنَحُ قُدرَةً.

30 І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться,

الأولادُ يَتعَبُونَ وَيُنهَكُونَ، وَالفِتيانُ يَعيَونَ وَيَسقُطُونَ،

31 а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!

أمّا الَّذِينَ يَضَعُونَ رَجاءَهُمْ فِي اللهِ فَسَيُجَدِّدُونَ قُوَّتَهُمْ، سَيُحَلِّقُونَ بِأجنِحَةٍ كَالنُّسُورِ. سَيَركُضُونَ وَلا يُنهَكُونَ، وَسَيَمشُونَ وَلا يَتعَبُونَ.