1 І пішов Самсон до Гази, і побачив там жінку блудницю, і ввійшов до неї.

وَذَهَبَ شَمْشُونُ يَوْماً إلَى غَزَّةَ. وَهُناكَ رَأى عاهِرَةً، فَعاشَرَها.

2 А аззеянам донесли, говорячи: Самсон прийшов сюди! І оточили вони, і чатували на нього всю ніч у міській брамі. І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: Будемо чатувати аж до ранішнього світу, і заб'ємо його.

فَقِيلَ لأهلِ غَزَّةَ: «قَدْ جاءَ شَمْشُونُ هُنا.» فَأحاطُوا بِالمَكانِ، وَكَمُنُوا لَهُ طَوالَ تِلْكَ اللَّيلَةِ عِنْدَ بَوّابَةِ المَدِينَةِ. وَلَزِمُوا الهُدُوءَ طَوالَ اللَّيلِ مُفَكِّرِينَ فِي نُفُوسِهِمْ: «نَنتَظِرُهُ حَتَّى الصَّباحِ ثُمَّ نَقتُلُهُ.»

3 І лежав Самсон аж до півночі. А опівночі встав, і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, та й вирвав їх разом із засувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхів'я гори, що навпроти Хеврону.

أمَّا شَمْشُونُ فَبَقِيَ فِي الفِراشِ حَتَّى مُنتَصَفِ اللَّيلِ. ثُمَّ أمْسَكَ بِشَقَّي بَوّابَةِ المَدِينَةِ وَالقائِمَتَينِ، وَقَلَعَهُما مَعَ القُضْبانِ الحَديدِيَّةِ، وَحَمَلَها كُلَّها إلَى قِمَّةِ التَّلَّةِ المُقابِلَةِ لِمَدِينَةِ حَبْرُونَ. شَمْشُونُ وَدَلِيلَة

4 І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім'я їй Деліла.

بَعْدَ هَذا، وَقَعَ شَمْشُونُ فِي غَرامِ امْرأةٍ تَسكُنُ فِي وادِي سُورَقَ اسْمُها دَلِيلَةُ.

5 І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: Намов його та й побач, у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв'яжемо його, щоб упокорити його? А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла.

وَصَعِدَ إلَيها سَادَةُ الفِلِسْطِيِّينَ وَقالُوا لَها: «احتالِي عَلَيهِ لِتَعْرِفِي ما الَّذِي يَجعَلُهُ بِهَذِهِ القُوَّةِ العَظِيمَةِ. وَاعرِفِي لَنا كَيفَ نَقوَى عَلَيهِ، لِكَي نُقَيِّدَهُ لِنُخضِعَهُ. حِينَئِذٍ، سَيُعطِيكِ كُلُّ واحِدٍ مِنّا ألفاً وَمِئَةَ مِثْقالٍ مِنَ الفِضَّةِ.»

6 І сказала Деліла до Самсона: Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв'язати, щоб упокорити тебе?

فَقالَتْ دَلِيلَةُ لِشَمْشُونَ: «أخبِرْنِي مِنْ فَضلِكَ عَمّا يَجعَلُكَ بِهَذِهِ القُوَّةِ العَظِيمَةِ، وَكَيفَ يُمكِنُ أنْ تُقَيَّدَ لِتُخْضَعَ.»

7 І сказав їй Самсон: Якщо зв'яжуть мене сімома мокрими шнурами, що ще не висушені, то ослабну та й стану, як кожен із людей.

فَقالَ لَها شَمْشُونُ: «إذا قَيَّدْتِنِي بِسَبعَةِ أوتارٍ جَدِيدَةٍ مِنْ أوتارِ الأقْواسِ الطَّرِيَّةِ، حِينَئِذٍ، أصِيرُ ضَعِيفاً كَأيِّ شَخْصٍ آخَرَ.»

8 І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів, що ще не були висушені, а вона зв'язала його ними.

فَجَلَبَ لَها سَادَةُ الفِلِسْطِيِّينَ سَبعَةَ أوتارٍ جَدِيدَةٍ مِنْ أوتارِ الأقواسِ الطَّرِيَّةِ، فَقَيَّدَتْهُ بِها.

9 А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті. І вона сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! І він розірвав ті шнури, як розривається нитка з клоччя, коли понюхає огню. І не пізнана була його сила.

وَكانَ هُناكَ رِجالٌ يَكْمُنُونَ لَهُ فِي الغُرفَةِ الدّاخِلِيَّةِ، فَقالَتْ لَهُ: «الفِلِسْطِيُّونَ هاجِمُونَ عَلَيكَ يا شَمْشُونُ.» لَكِنَّهُ قَطَعَ الأوتارَ كَما يَنقَطِعُ خَيطٌ إذا اشْتَمَّ رائِحَةَ النّارِ. فَلَمْ يُعرَفْ سِرُّ قُوَّتِهِ.

10 І сказала Деліла до Самсона: Оце ти обманив мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені тепер, чим можна зв'язати тебе?

فَقالَتْ دَلِيلَةُ لِشَمْشُونَ: «لَقَدْ ضَحِكْتَ عَلَيَّ، إذْ لَمْ تَقُلْ لِي إلّا أكاذِيبَ. فَالآنَ قُلْ لِي أرْجُوكَ كَيفَ يُمكِنُ تَقيِيدُكَ.»

11 А він їй сказав: Якщо справді зв'яжуть мене новими суканими шнурами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей.

فَقالَ لَها: «إذا رَبَطُونِي بِحِبالٍ جَدِيدَةٍ لَمْ تُستَخدَمْ مِنْ قَبلُ، حِينَئِذٍ، سَأصِيرُ ضَعِيفاً، وَسَأكُونُ كَأيِّ شَخصٍ آخَرَ.»

12 І взяла Деліла нові шнури, та й зв'язала його ними, і сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! А засідка сиділа в іншій кімнаті. І він зірвав їх зо своїх плечей, немов нитку.

فَأخَذَتْ دَلِيلَةُ حِبالاً جَدِيدَةً، وَقَيَّدَتْهُ بِها، ثُمَّ قالَتْ لَهُ: «الفِلِسْطِيُّونَ هاجِمُونَ عَلَيكَ يا شَمْشُونُ.» وَكانَ هُناكَ رِجالٌ كامِنُونَ لَهُ فِي الغُرفَةِ الدّاخِلِيَّةِ، لَكِنَّهُ قَطَعَها عَنْ ذِراعَيهِ كَخَيطٍ.

13 І сказала Деліла Самсонові: Досі ти обманював мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені, чим можна зв'язати тебе? А він їй сказав: Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою.

فَقالَتْ دَلِيلَةُ لِشَمْشُونَ: «إلَى مَتَى سَتَظَلُّ تَهزَأُ بِي وَتَكذِبُ عَلَيَّ؟ أخبِرْنِي كَيفَ يَمكِنُ تَقيِيدُكَ.» فَقالَ لَها: «إذا جَدَلْتِ سَبْعَ خُصَلٍ مِنْ شَعْرِي بِنَولِ النَّسْجِ، وَثَبَّتِّها بِوَتَدٍ، أفْقِدُ قُوَّتِي.»

14 І вона прибила їх ткацьким клинком, та й сказала до нього: Филистимляни на тебе, Самсоне! А він обудився зо сну свого, та й вирвав ткацького клинка тканини та основу.

وَبَينَما هُوَ نائِمٌ، أمْسَكَتْ دَلِيلَةُ سَبْعَ خُصَلٍ مِنْ شَعْرِهِ وَجَدَلَتْها بِنَولِ النَّسْجِ، وَثَبَّتَتْها بِوَتَدٍ، وَقالَتْ لَهُ: «الفِلِسْطِيُّونَ هاجِمُونَ عَلَيكَ.» لَكِنَّهُ أفاقَ مِنْ نَومِهِ، وَخَلَعَ الوَتَدَ، وَفَكَّ شَعْرَهُ المَجْدُولَ بِالنّولِ.

15 І сказала вона до нього: Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною? Оце тричі обманив ти мене, і не розповів мені, у чому твоя велика сила.

فَقالَتْ دَلِيلَةُ: «كَيفَ تَقُولُ إنَّكَ تُحِبُّنِي، وَأنتَ لا تَثِقُ بِي؟ ضَحِكْتَ عَلَيَّ ثَلاثَ مَرّاتٍ حَتَّى الآنَ، وَلَمْ تَقُلْ لِي ما يَجعَلُكَ بِهَذِهِ القُوَّةِ.»

16 І сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть.

وَهَكَذا ظَلَّتْ تُزعِجُهُ بِكَلامِها يَوماً بَعْدَ يَوْمٍ، وَتَضْغَطُ عَلَيهِ، حَتَّى جَعَلَتْهُ يَسْأمُ الحَياةَ.

17 І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назорей від утроби своєї матері. Якщо я буду оголений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна людина.

فَأخبَرَها بِكُلِّ سِرِّهِ وَقالَ: «لَمْ تَلمَسْ شَفرَةُ حِلاقَةٍ رَأسِي، فَأنا نَذِيرٌ للهِ مُنْذُ وِلادَتِي. فَإذا حُلِقَ شَعْرُ رَأْسِي، أفْقِدُ قُوَّتِي، وَأصِيرُ ضَعِيفاً كَأيِّ إنسانٍ آخَرَ.»

18 І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських володарів, говорячи: Прийдіть і цим разом, бо він розповів мені все своє серце. І прийшли до неї филистимські володарі, і знесли срібло в своїй руці.

فَأدْرَكَتْ دَلِيلَةُ أنَّهُ كانَ صادِقاً مَعَها هَذِهِ المَرَّةَ، فَذَهَبَتْ إلَى سَادَةِ الفِلِسْطِيِّينَ وَقالَتْ لَهُمْ: «تَعالَوا هَذِهِ المَرَّةَ، فَقَدْ صَدَقَ مَعِي.» فَذَهَبَ سَادَةُ الفِلِسْطِيِّينَ حامِلِينَ فِضَّتَهُمْ مَعَهُمْ.

19 А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови. І став він слабнути, і відступила від нього сила його.

وَتَرَكَتْ دَلِيلَةُ شَمْشُونَ يَنامُ عَلَى رُكبَتَيها. وَدَعَتْ رَجُلاً، وَطَلَبَتْ مِنْهُ أنْ يَقُصَّ الجَدائِلَ السَّبْعَ التِي عَلَى رَأسِ شَمْشُونَ. ثُمَّ أخَذَتْ تُذِلُّهُ، وَعَلِمَتْ أنْ قُوَّتَهُ قَدْ فارَقَتْهُ.

20 І сказала вона: Филистимляни на тебе, Самсоне! І збудився він зо сну свого та й сказав: Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся. А він не знав, що Господь відступився від нього.

ثُمَّ قالَتْ: «الفِلِسْطِيُّونَ هاجِمُونَ عَلَيكَ يا شَمْشُونُ!» فَأفاَقَ وَقالَ: «سَأخرُجُ فِي هَذِهِ المَرَّةِ أيضاً، وَسَأنقَضُّ عَلَى القُيُودِ.» لَكِنَّهُ لَمْ يَعرِفْ أنَّ اللهَ قَدْ فارَقَهُ!

21 І взяли його филистимляни, та й вибрали очі йому. І вони звели його до Гази, і зв'язали його мідяними ланцюгами, і він молов у домі ув'язнених.

فَقَبَضَ عَلَيهِ الفِلِسْطِيُّونَ، وَفَقَأُوا عَينَيهِ. وَنَزَلُوا بِهِ إلَى غَزَّةَ، وقَيَّدُوهُ بِسَلاسِلَ بُرُونزِيَّةٍ. وَجَعَلُوهُ طاحِنَ حُبُوبٍ فِي السِّجْنِ.

22 А волос голови його зачав рости по тому, як був він оголений.

لَكِنَّ شَعْرَ رَأْسِهِ بَدَأ يَنْمُو مِنْ جَدِيدٍ.

23 А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися. І сказали вони: Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого.

وَاحتَشَدَ سَادَةُ الفِلِسْطِيِّينَ لِيُقَدِّمُوا ذَبِيحَةً كَبيرَةً لإلَهِهِمْ داجُونَ، وَيَبتَهِجُوا بِانْتِصارِهِمْ، إذْ قالُوا: «نَصَرَنا إلَهُنا عَلَى شَمْشُونَ.»

24 І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю, який наші трупи намножив.

فَلَمّا رَآهُ الشَّعبُ، سَبَّحُوا إلَهَهُمْ وَقالُوا: «نَصَرَنا إلَهُنا عَلَى عَدُوِّنا الَّذِي دَمَّرَ أرْضَنا، وَقَتَلَ كَثِيرِينَ مِنْ شَعبِنا.»

25 І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: Покличте Самсона, і нехай він посмішить нас. І покликали Самсона з дому ув'язнених, і він витівав жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпами.

وَبَيْنَما كانُوا يَلهَونَ، قالُوا: «أحْضِرُوا شَمْشُونَ ليُرَفِّهَ عَنّا.» فأحْضَرُوا شَمْشُونَ مِنَ السِّجْنِ، فَقَدَّمَ أمامَهُمْ عَرضاً. ثُمَّ أوقَفُوهُ بَيِنَ عَمُودَينِ.

26 І сказав Самсон юнакові, що держав його за руку: Пусти мене, і дай доторкнутися мені до тих стовпів, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпруся на них.

فَقالَ شَمْشُونُ لِلصَّبِيِّ المُمسِكِ بِيَدِهِ: «ضَعْنِي فِي مَكانٍ أتَحَسَّسُ فِيهِ الأعمِدَةَ الَّتِي يَقُومُ عَلَيها البَيْتُ، فَأنا أُرِيدُ أنْ أتَّكِئَ عَلَيها.»

27 А той дім був повен чоловіків та жінок, і туди зібралися всі филистимські володарі, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, що приглядалися до жартів Самсона.

وَكانَ البَيتُ مَلِيئاً بِالرِّجالِ وَالنِّساءِ، وَكُلُّ سَادَةِ الفِلِسْطِيِّينَ هُناكَ. وَكانَ عَلَى السَّطحِ نَحْوَ ثَلاثَةِ آلافِ رَجُلٍ وَامرَأةٍ يَتَفَرَّجُونَ عَلَى شَمْشُونَ وَهُوَ يُسَلِّيهِمْ بِعُرُوضِهِ.

28 І кликнув Самсон до Господа, та й сказав: Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх!

ثُمَّ صَرَخَ شَمْشُونُ إلَى اللهِ وَقالَ: «أيُّها الرَّبُّ الإلَهُ ، اذْكُرْنِي فِي وُقُوفِي هَذِهِ المَرَّةَ فَقَطْ يا اللهُ، لِكَي أنتَقِمَ بِعَمَلٍ واحِدٍ مِنَ الفِلِسْطِيِّينَ لِأنَّهُمْ فَقَأُوا عَينَيَّ.»

29 І обняв Самсон обидва серединні стовпи, що на них міцно стояв той дім, і обперся на них, на одного правицею своєю, а на одного лівицею своєю.

ثُمَّ أمسَكَ شَمْشُونُ بِالعَمُودَينِ المُتَوَسِّطَينِ اللَّذَينِ يَقُومُ البَيتُ عَلَيهِما. فَاسْتَنَدَ عَلَيهِما، عَلَى واحِدٍ بِيُمناهُ، وَعَلَى الآخَرِ بِيُسْراهُ.

30 І сказав Самсон: Нехай помру я разом із филистимлянами! І він з великою силою сперся на стовпи, і впав той дім на володарів та на ввесь той народ, що в ньому... І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя.

ثُمَّ قالَ شَمْشُونُ: «لأمُتْ مَعَ الفِلِسْطِيِّينَ!» وَدَفَعَ العَمُودَينِ بِكُلِّ قُوَّتِهِ، فانهَدَمَ البَيتُ عَلَى السَادَةِ وَكُلِّ النَّاسِ. فَكانَ الَّذِينَ قَتَلَهُمْ عِندَ مَوتِهِ أكثَرَ مِنَ الَّذِينَ قَتَلَهُمْ أثناءَ حَياتِهِ.

31 І зійшли його брати та ввесь дім його батька, і понесли його, і винесли та й поховали його між Цор'а та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять літ.

ثُمَّ نَزَلَ إخْوَتُهُ وَكُلُّ عائِلَتِهِ وَأخَذُوهُ، وَأصعَدُوهُ وَدَفَنُوهُ بَينَ صُرْعَةَ وَأشْتَأُولَ فِي قَبْرِ أبِيهِ مَنُوحَ. وَكانَ شَمْشُونُ قَدْ قَضَى لإسْرائِيلَ مُدَّةَ عِشْرِينَ سَنَةً.