1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.

وَكانَ شاوُلُ مُوافِقاً عَلَى قَتلِهِ. وَفِي ذَلِكَ اليَومِ بَدَأ اضطِهادٌ شَدِيدٌ عَلَى الكَنِيسَةِ فِي مَدينَةِ القُدسِ. فَتَفَرَّقَ الجَمِيعُ فِي جَمِيعِ أنحاءِ اليَهُودِيَّةِ وَالسّامِرَةِ باسْتِثناءِ الرُّسُلِ. ضِيقٌ لِلمُؤمِنِين

2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.

وَدَفَنَ بَعضُ الرِّجالِ الأتقِياءِ إستِفانُوسَ، وَناحُوا عَلَيهِ نَوحاً شَدِيداً.

3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...

وَكانَ شاوُلُ يُحاوِلُ تَدمِيرَ الكَنِيسَةِ، فَكانَ يَدخُلُ مِنْ بَيتٍ إلَى آخَرَ، وَيَجُرُّ الرِّجالَ وَالنِّساءَ عَلَى حَدٍّ سَواءٍ، وَيَزُجُّ بِهِمْ فِي السِّجنِ.

4 Х одили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.

أمّا الَّذِينَ تَشَتَّتُوا مِنَ الكَنِيسَةِ فِي كُلِّ مَكانٍ، فَأخَذُوا يَنشُرُونَ البِشارَةَ فِي كُلِّ مَكانٍ. فِيلِبُّسُ يُعلِنُ البِشارَةَ فِي السّامِرَة

5 О сь Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

وَذَهَبَ فِيلِبُّسُ إلَى مَدِينَةِ السّامِرَةِ مُبَشِّراً بِالمَسِيحِ.

6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.

فَلَمّا سَمِعَهُ النّاسُ وَرَأَوْا المُعْجِزاتِ الَّتِي كانَ يُجرِيها، انتَبَهُوا انتِباهاً خاصّاً إلَى ما كانَ يَقُولُهُ.

7 І з багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.

فَقَدْ كانَتِ الأرواحُ النَّجِسَةُ تَخرُجُ بِصَرْخاتٍ عالِيَةٍ مِنْ أشخاصٍ كَثِيرِينَ مَسكُونِينَ بِها، كَما شُفِيَ مَشلُولُونَ وَعُرجٌ كَثِيرُونَ.

8 І радість велика в тім місті була!

فَكانَ هُناكَ فَرَحٌ عَظِيمٌ فِي تِلكَ المَدِينَةِ.

9 Б ув один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.

وَكانَ هُناكَ رَجُلٌ اسْمُهُ سِيمُونُ، مارَسَ السِّحرَ فِي تِلكَ المَدِينَةِ مُنذُ زَمَنٍ. وَكانَ يُثِيرُ دَهشَةَ أهلِ السّامِرَةِ بِسِحرِهِ مُدَّعِياً أنَّهُ شَخصٌ عَظِيمٌ.

10 Й ого слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!

وَكانَ كُلُّ النّاسِ، مِنْ صَغِيرِهِمْ إلَى كَبِيرِهِمْ، يَهْتَمُّونَ بِهِ اهتِماماً كَبِيراً، فَكانُوا يَقُولُونَ: «هَذا الرَّجُلُ هُوَ قُوَّةُ اللهِ الَّتِي تُدعَى ‹القُوَّةَ العَظِيمَةَ.›»

11 Й ого ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.

كانُوا مُهتَمِّيْنَ بِهِ لِأنَّهُ كانَ قَدْ أدهَشَهُمْ بِسِحرِهِ مُنذُ مُدَّةٍ طَوِيلَةٍ.

12 Т а коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.

لَكِنَّهُمْ صَدَّقُوا فِيلِبُّسَ عِندَما أعلَنَ لَهُمْ بِشارَةَ مَلَكُوتِ اللهِ وَاسْمَ يَسُوعَ المَسِيحِ، وَتَعَمَّدُوا رِجالاً وَنِساءً.

13 У вірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.

وَآمَنَ سِيمُونُ نَفسُهُ. وَبَعدَ أنْ تَعَمَّدَ بَقِيَ قَرِيباً مِنْ فِيلِبُّسَ. وَذُهِلَ لَمّا رَأى الْعَجائِبَ وَالمُعجِزاتِ العَظِيمَةَ الَّتِي كانَتْ تُجرَى.

14 Я к зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.

فَلَمّا سَمِعَ الرُّسُلُ المَوجُودُونَ فِي القُدسِ بِأنَّ أهلَ السّامِرَةِ قَبِلُوا رِسالَةَ اللهِ، أرسَلُوا بُطرُسَ وَيُوحَنّا إلَيْهِمْ.

15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,

وَعِندَ وُصُولِهِما، صَلَّيا مِنْ أجلِ المُؤمِنِينَ السّامِرِيِّيْنَ لِكَي يَقْبَلُوا الرُّوحَ القُدُسَ.

16 б о ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.

ذَلِكَ لِأنَّ الرُّوحَ لَمْ يَكُنْ بَعدُ قَدْ حَلَّ عَلَى أيٍّ مِنهُمْ، إلّا أنَّهُمْ كانوا قَدْ تَعَمَّدُوا بِاسْمِ الرَّبِّ يَسُوعَ المَسِيحِ.

17 Т оді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!

ثُمَّ وَضَعا أيدِيَهُما عَلَيهِمْ، فَقَبِلُوا الرُّوحَ القُدُسَ.

18 Я к побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

فَلَمّا رَأى سِيمُونُ أنَّ الرُّوحَ القُدُسَ يُعطَى بِوَضْعِ أيدِي الرَّسُولَينِ، عَرَضَ عَلَيهِما مالاً.

19 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!

وَقالَ: «أعطِيانِي أيضاً هَذِهِ المَقدِرَةَ، حَتَّى يَقْبَلَ الرُّوحَ القُدُسَ كُلُّ مَنْ أضَعُ يَدَيَّ عَلَيهِ.»

20 Т а промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!

فَقالَ بُطرُسُ: «لِتَهلِكْ أنتَ وَمالُكَ إلَى الأبَدِ، لِأنَّكَ اعتَقَدتَ أنَّكَ تَستَطِيعُ شِراءَ عَطِيَّةِ اللهِ بِمالٍ.

21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

وَلَيسَ لَكَ حِصَّةٌ أوْ نَصِيبٌ فِي هَذا الأمرِ، لِأنَّ قَلبَكَ لَيسَ سَلِيماً أمامَ اللهِ.

22 Т ож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!

فَتُبْ عَنْ شَرِّكَ هَذا وَصَلِّ إلَى الرَّبِّ، لَعَلَّهُ يُسامِحُكَ عَلَى الفِكرَةِ الآثِمَةِ الَّتِي فِي قَلبِكَ.

23 Б о я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.

فَأنا أراكَ مُمتَلِئاً مَرارَةً وَعَبداً لِلخَطِيَّةِ.»

24 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...

فَأجابَ سِيمُونُ: «صَلِّيا أنتُما إلَى الرَّبِّ مِنْ أجلِي حَتَّى لا يُصِيبَنِي شَيءٌ مِمّا ذَكَرتُما.»

25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.

وَبَعدَ أنْ قَدَّمَ الرَّسُولانِ شَهادَتَهُما وَتَكَلَّما بِكَلِمَةِ الرَّبِّ، عادا إلَى القُدسِ. وَكانا فِي طَرِيقِ عَودَتِهِما يُبَشِّرانِ قُرَىً سامِرِيَّةً كَثِيرَةً. فِيلِبُّسُ وَالَّرَجُلُ الحَبَشيّ

26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.

وَكَلَّمَ مَلاكٌ مِنْ عِندِ الرَّبِّ فِيلِبُّسَ فَقالَ: «قُمْ وَاذْهَبْ جَنُوباً إلَى الطَّرِيقِ الصَّحراوِيَّةِ النّازِلَةِ مِنَ القُدسِ إلَى غَزَّةَ.»

27 І , вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

فَاسْتَعَدَّ وَذَهَبَ. وَكانَ هُناكَ رَجُلٌ حَبَشِيٌّ هُوَ أحَدُ الخِصْيانِ المَسؤُولِينَ لَدَى المَلِكَةِ كَنداكَةَ مَلِكَةِ الحَبَشَةِ. كانَ مَسؤُولاً عَنْ خَزنَتِها كُلِّها، وَقَدْ ذَهَبَ إلَى القُدسِ لِيَعبُدَ اللهَ.

28 в ертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.

وَكانَ فِي طَرِيقِ عَودَتِهِ جالِساً فِي عَرَبَتِهِ يَقرَأُ كِتابَ النَّبِيِّ إشَعْياءَ.

29 А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.

فَقالَ الرُّوحُ لِفِيلِبُّسَ: «اذْهَبْ إلَى تِلكَ العَرَبَةِ وَلازِمها.»

30 П илип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?

وَعِندَما رَكَضَ فِيلِبُّسُ إلَى العَرَبَةِ، سَمِعَ الرَّجُلَ يَقرَأُ كِتابَ النَّبِيِّ إشَعْياءَ. فَقالَ لَهُ فِيلِبُّسُ: «أتَفهَمُ ما تَقرَأُهُ؟»

31 А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

فَقالَ: «وَكَيفَ يُمكِنُنِي أنْ أفهَمَ إنْ لَمْ يُفَسِّرْهُ لِي أحَدٌ؟» وَدَعا فِيلِبُّسَ أنْ يَصْعَدَ وَيَجلِسَ مَعَهُ.

32 А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

وَأمّا الفَقَرَةُ الَّتِي كانَ يَقرَأُها فَكانَتْ: «كَخَرُوفٍ يُساقُ إلَى الذَّبْحِ، وَكَحَمَلٍ صامِتٍ أمامَ الَّذِين يَجُزُّونَ صُوفَهُ، فَلا يَفتَحُ فَمَهُ.

33 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...

تَذَلَّلَ وَسُلِبَتْ حُقُوقُهُ. وَلَنْ يَذْكُرَ لَهُ أحَدٌ نَسلاً، لأنَّ حَياتَهُ انتُزِعَتْ مِنَ الأرْضِ.»

34 В ідізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?

فَقالَ الرَّجُلُ لِفِيلِبُّسَ: «قُلْ لِي، أرجُوكَ، عَمَّنْ يَتَحَدَّثُ النَّبِيُّ هُنا؟ هَلْ يَتَحَدَّثُ عَنْ نَفسِهِ أمْ عَنْ شَخصٍ آخَرَ؟»

35 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.

فَبَدَأ فِيلِبُّسُ يَتَحَدَّثُ، وَبَشَّرَهُ بِيَسُوعَ، مُبتَدِئاً مِنْ تِلكَ الفِقْرَةِ.

36 І , як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?

وَبَينَما كانا نازِلَينِ فِي الطَّرِيقِ، وَصَلا إلَى بُقعَةٍ فِيها ماءٌ. فَقالَ الرَّجُلُ: «انظُرْ! يُوجَدُ ماءٌ هُنا! فَهَلْ هُناكَ مانِعٌ مِنْ أنْ أتَعَمَّدَ؟»

37 А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!

فَأجابَ فِيلِبُّسُ: «إنْ كُنتَ قَدْ آمَنْتَ مِنْ كُلِّ قَلبِكَ، يُمكِنُ أنْ تَتَعَمَّدَ.» فَقالَ الرَّجُلُ: «أنا أؤمِنُ بِأنَّ يَسوعَ هُوَ ابْنُ اللهِ.»

38 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.

وَأمَرَ أنْ تَقِفَ العَرَبَةُ. فَنَزَلَ فِيلِبُّسُ وَالرَّجُلُ مَعاً إلَى الماءِ، وَعَمَّدَهُ فِيلِبُّسُ.

39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

وَعِندَما خَرَجا مِنَ الماءِ، نَقَلَ رُوحُ الرَّبِّ فِيلِبُّسُ بَعِيداً، فَلَمْ يَعُدِ الرَّجُلُ يَراهُ، لَكِنَّهُ تابَعَ طَرِيقَهُ مُبتَهِجاً.

40 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.

وَأمّا فِيلِبُّسُ، فَوَجَدَ نَفسَهُ فِي مَدِينَةِ أشدُودَ. وَارتَحَلَ عَبرَ كُلِّ البَلداتِ مُبَشِّراً، حَتَّى وَصَلَ إلَى مَدِينَةِ قَيصَرِيَّةَ.