1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.

Савл же одобрял убиение его. В те дни произошло великое гонение на церковь в Иерусалиме; и все, кроме Апостолов, рассеялись по разным местам Иудеи и Самарии.

2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.

Стефана же погребли мужи благоговейные, и сделали великий плач по нем.

3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...

А Савл терзал церковь, входя в домы и влача мужчин и женщин, отдавал в темницу.

4 Х одили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.

Между тем рассеявшиеся ходили и благовествовали слово.

5 О сь Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

Так Филипп пришел в город Самарийский и проповедывал им Христа.

6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.

Народ единодушно внимал тому, что говорил Филипп, слыша и видя, какие он творил чудеса.

7 І з багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.

Ибо нечистые духи из многих, одержимых ими, выходили с великим воплем, а многие расслабленные и хромые исцелялись.

8 І радість велика в тім місті була!

И была радость великая в том городе.

9 Б ув один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.

Находился же в городе некоторый муж, именем Симон, который перед тем волхвовал и изумлял народ Самарийский, выдавая себя за кого-то великого.

10 Й ого слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!

Ему внимали все, от малого до большого, говоря: сей есть великая сила Божия.

11 Й ого ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.

А внимали ему потому, что он немалое время изумлял их волхвованиями.

12 Т а коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.

Но, когда поверили Филиппу, благовествующему о Царствии Божием и о имени Иисуса Христа, то крестились и мужчины и женщины.

13 У вірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.

Уверовал и сам Симон и, крестившись, не отходил от Филиппа; и, видя совершающиеся великие силы и знамения, изумлялся.

14 Я к зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.

Находившиеся в Иерусалиме Апостолы, услышав, что Самаряне приняли слово Божие, послали к ним Петра и Иоанна,

15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,

которые, придя, помолились о них, чтобы они приняли Духа Святаго.

16 б о ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.

Ибо Он не сходил еще ни на одного из них, а только были они крещены во имя Господа Иисуса.

17 Т оді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!

Тогда возложили руки на них, и они приняли Духа Святаго.

18 Я к побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

Симон же, увидев, что через возложение рук Апостольских подается Дух Святый, принес им деньги,

19 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!

говоря: дайте и мне власть сию, чтобы тот, на кого я возложу руки, получал Духа Святаго.

20 Т а промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!

Но Петр сказал ему: серебро твое да будет в погибель с тобою, потому что ты помыслил дар Божий получить за деньги.

21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

Нет тебе в сем части и жребия, ибо сердце твое неправо пред Богом.

22 Т ож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!

Итак покайся в сем грехе твоем, и молись Богу: может быть, опустится тебе помысел сердца твоего;

23 Б о я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.

ибо вижу тебя исполненного горькой желчи и в узах неправды.

24 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...

Симон же сказал в ответ: помолитесь вы за меня Господу, дабы не постигло меня ничто из сказанного вами.

25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.

Они же, засвидетельствовав и проповедав слово Господне, обратно пошли в Иерусалим и во многих селениях Самарийских проповедали Евангелие.

26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.

А Филиппу Ангел Господень сказал: встань и иди на полдень, на дорогу, идущую из Иерусалима в Газу, на ту, которая пуста.

27 І , вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

Он встал и пошел. И вот, муж Ефиоплянин, евнух, вельможа Кандакии, царицы Ефиопской, хранитель всех сокровищ ее, приезжавший в Иерусалим для поклонения,

28 в ертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.

возвращался и, сидя на колеснице своей, читал пророка Исаию.

29 А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.

Дух сказал Филиппу: подойди и пристань к сей колеснице.

30 П илип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?

Филипп подошел и, услышав, что он читает пророка Исаию, сказал: разумеешь ли, что читаешь?

31 А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

Он сказал: как могу разуметь, если кто не наставит меня? и попросил Филиппа взойти и сесть с ним.

32 А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

А место из Писания, которое он читал, было сие: как овца, веден был Он на заклание, и, как агнец пред стригущим его безгласен, так Он не отверзает уст Своих.

33 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...

В уничижении Его суд Его совершился. Но род Его кто разъяснит? ибо вземлется от земли жизнь Его.

34 В ідізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?

Евнух же сказал Филиппу: прошу тебя: о ком пророк говорит это? о себе ли, или о ком другом?

35 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.

Филипп отверз уста свои и, начав от сего Писания, благовествовал ему об Иисусе.

36 І , як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?

Между тем, продолжая путь, они приехали к воде; и евнух сказал: вот вода; что препятствует мне креститься?

37 А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!

Филипп же сказал ему: если веруешь от всего сердца, можно. Он сказал в ответ: верую, что Иисус Христос есть Сын Божий.

38 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.

И приказал остановить колесницу, и сошли оба в воду, Филипп и евнух; и крестил его.

39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

Когда же они вышли из воды, Дух Святый сошел на евнуха, а Филиппа восхитил Ангел Господень, и евнух уже не видел его, и продолжал путь, радуясь.

40 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.

А Филипп оказался в Азоте и, проходя, благовествовал всем городам, пока пришел в Кесарию.