1 І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи:

В тот день воспела Девора и Варак, сын Авиноамов, сими словами:

2 Щ о в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа!

Израиль отмщен, народ показал рвение; прославьте Господа!

3 П очуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля!

Слушайте, цари, внимайте, вельможи: я Господу, я пою, бряцаю Господу Богу Израилеву.

4 Г осподи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою.

Когда выходил Ты, Господи, от Сеира, когда шел с поля Едомского, тогда земля тряслась, и небо капало, и облака проливали воду;

5 П еред Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.

горы таяли от лица Господа, даже этот Синай от лица Господа Бога Израилева.

6 З а днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами.

Во дни Самегара, сына Анафова, во дни Иаили, были пусты дороги, и ходившие прежде путями прямыми ходили тогда окольными дорогами.

7 Н е стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.

Не стало обитателей в селениях у Израиля, не стало, доколе не восстала я, Девора, доколе не восстала я, мать в Израиле.

8 К оли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!

Избрали новых богов, оттого война у ворот. Виден ли был щит и копье у сорока тысяч Израиля?

9 С ерце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа!

Сердце мое к вам, начальники Израилевы, к ревнителям в народе; прославьте Господа!

10 Т і, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте!

Ездящие на ослицах белых, сидящие на коврах и ходящие по дороге, пойте песнь!

11 Ч ерез крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ.

Среди голосов собирающих стада при колодезях, там да воспоют хвалу Господу, хвалу вождям Израиля! Тогда выступил ко вратам народ Господень.

12 З будися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів!

Воспряни, воспряни, Девора! воспряни, воспряни! воспой песнь! Восстань, Варак! и веди пленников твоих, сын Авиноамов!

13 Т оді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.

Тогда немногим из сильных подчинил Он народ; Господь подчинил мне храбрых.

14 В ід Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря.

От Ефрема пришли укоренившиеся в земле Амалика; за тобою Вениамин, среди народа твоего; от Махира шли начальники, и от Завулона владеющие тростью писца.

15 І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах!

И князья Иссахаровы с Деворою, и Иссахар так же, как Варак, бросился в долину пеший. В племенах Рувимовых большое разногласие.

16 Ч ого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах!

Что сидишь ты между овчарнями, слушая блеяние стад? В племенах Рувимовых большое разногласие.

17 П робуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває.

Галаад живет за Иорданом, и Дану чего бояться с кораблями? Асир сидит на берегу моря и у пристаней своих живет спокойно.

18 З авулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах.

Завулон--народ, обрекший душу свою на смерть, и Неффалим--на высотах поля.

19 Ц арі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли.

Пришли цари, сразились, тогда сразились цари Ханаанские в Фанаахе у вод Мегиддонских, но не получили нимало серебра.

20 І з неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.

С неба сражались, звезды с путей своих сражались с Сисарою.

21 К ішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя!

Поток Киссон увлек их, поток Кедумим, поток Киссон. Попирай, душа моя, силу!

22 Т оді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів!

Тогда ломались копыта конские от побега, от побега сильных его.

23 П рокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!

Прокляните Мероз, говорит Ангел Господень, прокляните, прокляните жителей его за то, что не пришли на помощь Господу, на помощь Господу с храбрыми.

24 Н ехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі.

Да будет благословенна между женами Иаиль, жена Хевера Кенеянина, между женами в шатрах да будет благословенна!

25 В оди він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко.

Воды просил он: молока подала она, в чаше вельможеской принесла молока лучшего.

26 Л іву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому..

руку свою протянула к колу, а правую свою к молоту работников; ударила Сисару, поразила голову его, разбила и пронзила висок его.

27 М іж ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав.

К ногам ее склонился, пал и лежал, к ногам ее склонился, пал; где склонился, там и пал сраженный.

28 Ч ерез вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його?

В окно выглядывает и вопит мать Сисарина сквозь решетку: что долго не идет конница его, что медлят колеса колесниц его?

29 М удрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:

Умные из ее женщин отвечают ей, и сама она отвечает на слова свои:

30 О сь здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию.

верно, они нашли, делят добычу, по девице, по две девицы на каждого воина, в добычу полученная разноцветная Сисаре, полученная в добычу разноцветная одежда, вышитая с обеих сторон, снятая с плеч пленника.

31 Н ехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ.

Так да погибнут все враги Твои, Господи! Любящие же Его как солнце, восходящее во всей силе своей! --И покоилась земля сорок лет.