1 Я к літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.
Как снег летом и дождь во время жатвы, так честь неприлична глупому.
2 Я к пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.
Как воробей вспорхнет, как ласточка улетит, так незаслуженное проклятие не сбудется.
3 Б атіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.
Бич для коня, узда для осла, а палка для глупых.
4 Н ерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Не отвечай глупому по глупости его, чтобы и тебе не сделаться подобным ему;
5 Н ерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.
но отвечай глупому по глупости его, чтобы он не стал мудрецом в глазах своих.
6 Х то через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.
Подрезывает себе ноги, терпит неприятность тот, кто дает словесное поручение глупцу.
7 Я к волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.
Неровно поднимаются ноги у хромого, --и притча в устах глупцов.
8 Я к прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.
Что влагающий драгоценный камень в пращу, то воздающий глупому честь.
9 Я к терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.
Что терн в руке пьяного, то притча в устах глупцов.
10 Я к стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.
Сильный делает все произвольно: и глупого награждает, и всякого прохожего награждает.
11 Я к вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.
Как пес возвращается на блевотину свою, так глупый повторяет глупость свою.
12 Ч и ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.
Видал ли ты человека, мудрого в глазах его? На глупого больше надежды, нежели на него.
13 Л інивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!
Ленивец говорит: 'лев на дороге! лев на площадях!'
14 Д вері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.
Дверь ворочается на крючьях своих, а ленивец на постели своей.
15 С вою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.
Ленивец опускает руку свою в чашу, и ему тяжело донести ее до рта своего.
16 Л інивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
Ленивец в глазах своих мудрее семерых, отвечающих обдуманно.
17 П са за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.
Хватает пса за уши, кто, проходя мимо, вмешивается в чужую ссору.
18 Я к той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,
Как притворяющийся помешанным бросает огонь, стрелы и смерть,
19 т ак і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...
так--человек, который коварно вредит другу своему и потом говорит: 'я только пошутил'.
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.
Где нет больше дров, огонь погасает, и где нет наушника, раздор утихает.
21 В угілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.
Уголь--для жара и дрова--для огня, а человек сварливый--для разжжения ссоры.
22 С лова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.
Слова наушника--как лакомства, и они входят во внутренность чрева.
23 Я к срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,
Что нечистым серебром обложенный глиняный сосуд, то пламенные уста и сердце злобное.
24 у стами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:
Устами своими притворяется враг, а в сердце своем замышляет коварство.
25 к оли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!
Если он говорит и нежным голосом, не верь ему, потому что семь мерзостей в сердце его.
26 Я к ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.
Если ненависть прикрывается наедине, то откроется злоба его в народном собрании.
27 Х то яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.
Кто роет яму, тот упадет в нее, и кто покатит вверх камень, к тому он воротится.
28 Б рехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.
Лживый язык ненавидит уязвляемых им, и льстивые уста готовят падение.