1 О тож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

И от сего трепещет сердце мое и подвиглось с места своего.

2 У важливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Слушайте, слушайте голос Его и гром, исходящий из уст Его.

3 й ого Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Под всем небом раскат его, и блистание его--до краев земли.

4 З а Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

За ним гремит глас; гремит Он гласом величества Своего и не останавливает его, когда голос Его услышан.

5 Б ог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Дивно гремит Бог гласом Своим, делает дела великие, для нас непостижимые.

6 Д о снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Ибо снегу Он говорит: будь на земле; равно мелкий дождь и большой дождь в Его власти.

7 В ін руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Он полагает печать на руку каждого человека, чтобы все люди знали дело Его.

8 І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

Тогда зверь уходит в убежище и остается в своих логовищах.

9 І з кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

От юга приходит буря, от севера--стужа.

10 В ід Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

От дуновения Божия происходит лед, и поверхность воды сжимается.

11 Т акож Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

Также влагою Он наполняет тучи, и облака сыплют свет Его,

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

и они направляются по намерениям Его, чтоб исполнить то, что Он повелит им на лице обитаемой земли.

13 в ін наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Он повелевает им идти или для наказания, или в благоволение, или для помилования.

14 Б ери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Внимай сему, Иов; стой и разумевай чудные дела Божии.

15 Ч и ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Знаешь ли, как Бог располагает ими и повелевает свету блистать из облака Своего?

16 Ч и ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Разумеешь ли равновесие облаков, чудное дело Совершеннейшего в знании?

17 т и, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Как нагревается твоя одежда, когда Он успокаивает землю от юга?

18 Ч и ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Ты ли с Ним распростер небеса, твердые, как литое зеркало?

19 Н авчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Научи нас, что сказать Ему? Мы в этой тьме ничего не можем сообразить.

20 Ч и Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Будет ли возвещено Ему, что я говорю? Сказал ли кто, что сказанное доносится Ему?

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Теперь не видно яркого света в облаках, но пронесется ветер и расчистит их.

22 І з півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

Светлая погода приходит от севера, и окрест Бога страшное великолепие.

23 В семогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Вседержитель! мы не постигаем Его. Он велик силою, судом и полнотою правосудия. Он не угнетает.

24 Т ому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

Посему да благоговеют пред Ним люди, и да трепещут пред Ним все мудрые сердцем!