1 О тож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Да! поради това сърцето ми трепери И се измества от мястото си.

2 У важливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Слушайте внимателно гърма на гласа Му, И шума, който излиза из устата Му.

3 й ого Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Праща го под цялото небе И светкавицата Си до краищата на земята;

4 З а Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

След нея рече глас, Гърми с гласа на величието Си, И не ги възпира щом се чуе гласа Му.

5 Б ог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Бог гърми чудно с гласа Си, Върши велики дела, които не можем да разбираме;

6 Д о снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Защото казва на снега: Вали на земята, - Също и на проливния дъжд и на поройните Си дъждове;

7 В ін руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Запечатва ръката на всеки човек, Така щото всичките човеци, които е направил, да разбират силата <Му>.

8 І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

Тогава зверовете влизат в скривалищата И остават в рововете си.

9 І з кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

От помещението си иде бурята, И студът от <ветровете> що разпръскват <облаците>.

10 В ід Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

Чрез духане от Бога се дава лед, И широките води замръзват;

11 Т акож Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

Тоже гъстия облак Той натоварва с влага, Простира на широко светкавичния Си облак,

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

Които според Неговото наставление се носят наоколо За да правят всичко що им заповядва По лицето на земното кълбо,

13 в ін наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Било, че за наказание, или за земята Си, Или за милост, ги докарва.

14 Б ери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Слушай това, Иове, Застани та размисли върху чудесните Божии дела.

15 Ч и ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Разбираш ли как им налага Бог <волята Си>. И прави светкавицата да свети от облака Му?

16 Ч и ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Разбираш ли как облаците увисват, Чудесните дела на Съвършения в знание? -

17 т и, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Ти, чиито дрехи стават топли, Когато земята е в затишие, поради южния <вятър>.

18 Ч и ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Можеш ли като Него да разпростреш небето, Което, като леяно огледало е здраво?

19 Н авчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Научи ни що да Му кажем, <Защото> поради невежество {Еврейски: Тъмнината.} ние не можем да наредим <думите си>.

20 Ч и Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Ще Му се извести ли, че желая да говоря, <Като зная че>, ако продума човек непременно ще бъде погълнат?

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

И сега <човеците> не могат да погледнат на светлината, Когато блещи на небето, като е заминал вятърът и го е очистил,

22 І з півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

Та е дошло златозарно сияние от север; <А как ще погледнат на> Бога, у Когото е страшна слава!

23 В семогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Всемогъщ е, не можем да Го проумеем, превъзходен е в сила; А правосъдието и преизобилната правда Той няма да отврати.

24 Т ому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

Затова Му се боят човеците; Той не зачита никого от високоумните {Еврейски: Мъдрите в сърце.}.