1 А Йов відповів та й сказав:

Тогава Иов в отговор рече:

2 Ч ув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Много такива неща съм слушал; Окаяни утешители сте всички.

3 Ч и настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Свършват ли се празните думи? Или що ти дава смелост та отговаряш?

4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

И аз можех да говоря като вас; Ако беше вашата душа на мястото на моята душа, Можех да натрупам думи против вас И да клатя глава против вас.

5 у стами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

<Но> аз бих ви подкрепил с устата си, И утехата от устните ми би олекчила <скръбта ви>.

6 Я кщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Ако говоря, болката ми не олеква; И ако мълча, до колко съм по-на покой?

7 Т а тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

Но сега Той ме много умори; Ти запусти цялото ми семейство.

8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Набръчкал си ме в свидетелство <против мене>; И мършавостта ми се издига срещу мене И заявява в лицето ми.

9 Й ого гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Разкъсва ме в гнева Си, и ме мрази; Скърца със зъбите Си против мене; Неприятелят ми остри очите си върху мене.

10 В они пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Зяпат против мене с устата си, Удрят ме по челюстта с хулене, Трупат се всички против мене.

11 Б ог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Бог ме предаде на неправедния, И ме хвърли в ръцете на нечестивите.

12 С покійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Бях в охолност, но Той ме разкъса, Дори хвана ме за врата и строши ме, И постави ме за Своя прицел.

13 Й ого стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Стрелците Му ме обиколиха; Пронизва бъбреците ми, и не щади; Излива жлъчката ми на земята.

14 В ін робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Съсипва ме с удар върху удар; Спуска се върху мене като исполин.

15 В ерету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Вретище съших върху кожата си, И окалях рога си в пръстта,

16 З ашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Лицето ми подпухна от плач, И мрачна сянка има върху клепачите ми,

17 х оч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Ако и да няма неправда в ръцете ми, И да е чиста молитвата ми.

18 Н е прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

О земле, не покривай кръвта ми! И за вика ми да няма място <за почивка>.

19 б о тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Ето и сега, свидетелят ми е на небесата, И свидетелството ми във височините.

20 Г лузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

Моите приятели ми се присмиват; <Но> окото ми рони сълзи към Бога,

21 і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Дано Той <сам> защити човека пред Бога, И човешкия син пред ближния му!

22 б о почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Защото, като се изминат малко години, Аз ще отида на път отгдето няма да се върна.