1 А Йов відповів та й сказав:

¶ Then Job answered and said,

2 Ч ув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Many times I have heard such things; miserable comforters are ye all.

3 Ч и настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Shall vain words have an end? Or what is it that emboldens thee to answer?

4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

I also could speak as ye do. I wish your soul were in my soul’s stead, that I could heap up words against you and shake my head at you.

5 у стами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

But I would strengthen you with my mouth, and the consolation of my lips would assuage the pain.

6 Я кщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

¶ Though if I speak, my pain does not cease; and if I forbear to speak, it does not depart from me.

7 Т а тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

But now he has made me weary; thou hast made desolate all my company.

8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

And thou hast filled me with wrinkles, which is a witness against me: and my leanness rising up in me bears witness to my face.

9 Й ого гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

His wrath has torn me and has been against me; he gnashed upon me with his teeth; my enemy sharpened his eyes upon me.

10 В они пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

They have opened their mouth against me; they have smitten me upon the cheek reproachfully; they have gathered themselves together against me.

11 Б ог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

God has delivered me unto the liar, and in the hands of the wicked he has caused me to tremble.

12 С покійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

I was prosperous, but he has broken me asunder; he has taken me by my neck and shaken me to pieces and set me up for his mark.

13 Й ого стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

His archers compassed me round about; he cleaved my kidneys asunder and did not spare; he poured out my gall upon the ground.

14 В ін робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

He broke me with breach upon breach; he ran upon me like a giant.

15 В ерету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

I have sewn sackcloth upon my skin and put dust over my head.

16 З ашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

My face is foul with weeping, and on my eyelids is the shadow of death,

17 х оч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

¶ even though there is no injustice in my hands, and my prayer has been pure.

18 Н е прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

O earth, do not cover my blood; and let there be no place where my cry is hidden.

19 б о тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Certainly my witness is even now in the heavens, and my record is on high.

20 Г лузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

Those who dispute with me are my friends, but my eyes shall pour out tears unto God.

21 і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

O that a man might dispute with God, as he can with his neighbour!

22 б о почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

When the counted years are come, then I shall go the way from which I shall not return.