1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

¶ And Jesus answered and spoke unto them again by parables and said,

2 Ц арство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

The kingdom of the heavens is like unto a certain man, a king, who made a marriage feast for his son

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

and sent forth his slaves to call those that were invited to the wedding, and they would not come.

4 З нову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

Again, he sent forth other slaves, saying, Tell those who are invited, Behold, I have prepared my dinner; my bulls and my fatlings are killed, and all things are ready; come unto the marriage.

5 Т а вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

But they made light of it and went their ways, one to his farm, another to his merchandise,

6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

and the others took his slaves and entreated them spitefully and slew them.

7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

But when the king heard of this, he became angry and sent forth his armies and destroyed those murderers and burned up their city.

8 Т оді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

Then he said to his slaves, The wedding is ready, but those who were called were not worthy.

9 Т ож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

Go ye therefore into the entrances of the highways and call as many as ye shall find to the marriage.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

So those slaves went out into the highways and gathered together everyone that they found, both bad and good; and the wedding was filled with guests.

11 Я к прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

And when the king came in to see the guests, he saw there a man who did not have on a wedding garment,

12 т а й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

and he said unto him, Friend, how didst thou come in here not having a wedding garment? And he was speechless.

13 Т оді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

Then the king said to the slaves, Bind him hand and foot and take him away and cast him into the darkness outside; there shall be weeping and gnashing of teeth.

14 Б о багато покликаних, та вибраних мало.

For many are called, but few are chosen.

15 Т оді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

¶ Then the Pharisees left and took counsel how they might entangle him in his word.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

And they sent out unto him their disciples with those of Herod, saying, Master, we know that thou art a lover of truth and teachest the way of God with truth and that thou takest care for no man, for thou art no respecter of persons of men.

17 С кажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Tell us therefore, What thinkest thou? Is it lawful to give tribute unto Caesar or not?

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

But Jesus perceived their wickedness and said, Why tempt ye me, ye hypocrites?

19 П окажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

Show me the coin of the tribute. And they presented unto him a denarius.

20 А Він каже до них: Чий це образ і напис?

And he said unto them, Whose is this image and superscription?

21 Т і відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

They say unto him, Caesar’s. Then said he unto them, Render therefore unto Caesar the things which are Caesar’s and unto God the things that are God’s.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

When they had heard these words, they marvelled and left him and went away.

23 Т ого дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

¶ The same day the Sadducees came to him, who say that there is no resurrection, and asked him,

24 т а й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

saying, Master, Moses said, If a man dies, having no children, his brother shall marry his wife and raise up seed unto his brother.

25 Б уло ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

Now there were with us seven brothers, and the first, when he had married a wife, deceased, and, having no seed, left his wife unto his brother;

26 Т ак само і другий, і третій, аж до сьомого.

likewise the second also, and the third, unto the seventh.

27 А по всіх вмерла й жінка.

And last of all the woman died also.

28 О тож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

Therefore in the resurrection whose wife shall she be of the seven? for they all had her.

29 І сус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

Then Jesus answered and said unto them, Ye do err, not knowing the scriptures nor the power of God.

30 Б о в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

For in the resurrection they neither marry nor are given in marriage, but are as the angels of God in heaven.

31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

But concerning the resurrection of the dead, have ye not read that which is spoken unto you by God, who saith,

32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

I AM the God of Abraham and the God of Isaac and the God of Jacob? God is not the God of the dead, but of the living.

33 А народ, чувши це, дивувався науці Його.

And when the multitude heard this, they were astonished at his doctrine.

34 Ф арисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

¶ Then the Pharisees, hearing that he had put the Sadducees to silence, gathered together.

35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

And one of them, who was an interpreter of the law, asked him a question, tempting him and saying,

36 У чителю, котра заповідь найбільша в Законі?

Master, which is the great commandment in the law?

37 В ін же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

Jesus said unto him, Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart and with all thy soul and with all thy mind.

38 Ц е найбільша й найперша заповідь.

This is the first and great commandment.

39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

And the second is like unto it, Thou shalt love thy neighbour as thyself.

40 Н а двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

On these two commandments hang all the law and the prophets.

41 К оли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

¶ While the Pharisees were gathered together, Jesus asked them,

42 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

saying, What think ye of the Christ? Whose son is he? They say unto him, The Son of David.

43 В ін до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

He said unto them, How then does David in Spirit call him Lord, saying,

44 П ромовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

The LORD said unto my Lord, Sit thou on my right hand until I make thine enemies thy footstool?

45 Т ож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

If David then calls him Lord, how is he his son?

46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

And no one was able to answer him a word, neither dared anyone from that day forth ask him any more questions.