1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

¶ Moreover, Job continued his parable and said,

2 О , коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

Oh, that I were as in months past, as in the days when God preserved me;

3 к оли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

when his lamp shone upon my head, and by its light I walked in the darkness;

4 я к був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

as I was in the days of my youth, when God was familiar in my tent;

5 к оли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

when the Almighty was yet with me, when my children were about me;

6 к оли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

when I washed my steps with butter, and the rock poured me out rivers of oil!

7 К оли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

¶ When I went out to the gate to judgment, when I had my seat prepared in the plaza!

8 я к тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

The young men would see me and hide themselves, and the aged would arise and stand.

9 з верхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

The princes would refrain from talking and lay their hand on their mouth;

10 х овався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

the voice of the principals would not be noticed, and their tongue would cleave to the roof of their mouth.

11 Б о яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

When the ears that heard me, called me blessed; and when the eyes that saw me, gave witness to me:

12 б о я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

because I delivered the poor that cried and the fatherless who had no one to help him.

13 Б лагословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

The blessing of the one that was ready to perish came upon me; and I caused the widow’s heart to sing for joy.

14 З одягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

I put on righteousness, and it clothed me as a robe; and my diadem was judgment.

15 О чима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

I was eyes to the blind and feet to the lame.

16 Б ідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

I was a father to the needy; and the cause which I did not know I searched out.

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

And I broke the fangs of the wicked and caused their teeth to release the prey.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

¶ Then I said, I shall die in my nest, and I shall multiply my days as the sand.

19 д ля води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

My root is spread out by the waters, and the dew shall remain upon my branches.

20 М оя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

My glory is renewed with me, and my bow is renewed in my hand.

21 М ене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

They would hear me and wait, and keep silent at my counsel.

22 П о слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

After my words they would not reply, but my reason dropped upon them.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

And they waited for me as for the rain, and they opened their mouth wide as for the latter rain.

24 К оли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

If I laughed at them, they did not believe it; and they did not cast down the light of my countenance.

25 В ибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

I approved their way and sat at the head and dwelt as a king in the army, as one that comforts the mourners.