1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському Краї, що дали їм на спадок священик Елеазар, і Ісус, син Навинів, та голови батьків племен Ізраїлевих синів.

¶ This is the inheritance of the sons of Israel in the land of Canaan, which Eleazar the priest and Joshua, the son of Nun, and the heads of the fathers of the tribes of the sons of Israel, distributed unto them.

2 Ж еребком приділили їхній спадок, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племенам і половині племени.

Their inheritance was by lot, as the LORD had commanded by the hand of Moses, to be given to the nine tribes and to the half tribe.

3 Б о дав Мойсей насліддя двох племен, та половини племени по той бік Йордану, а Левитам спадку не дав серед них.

For Moses had given the inheritance of two tribes and half a tribe on the other side of the Jordan, but unto the Levites he gave no inheritance among them.

4 Б о Йосипових синів було двоє поколінь, Манасія та Єфрем, а Левитам не дали спадку в Краю, а тільки міста на оселення та їхні пасовиська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

For the sons of Joseph were two tribes, Manasseh and Ephraim, and they gave no part unto the Levites in the land except cities to dwell in with their suburbs for their livestock and for their substance.

5 Я к наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили Край.

As the LORD had commanded Moses, so the sons of Israel did regarding the dividing of the land.

6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Калев, син Єфуннеїв, кеназзеянин: Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

¶ Then the sons of Judah came unto Joshua in Gilgal, and Caleb, the son of Jephunneh the Kenezite, said unto him, Thou knowest the thing that the LORD said unto Moses, the man of God, concerning me and thee in Kadeshbarnea.

7 Я був віку сорока літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа вивідати той Край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

I was forty years old when Moses, the slave of the LORD, sent me from Kadeshbarnea to spy out the land, and I brought him word again as it was in my heart,

8 А мої браття, що ходили зо мною, знесилили були серце народу, а я обставав за Господом, Богом моїм.

but my brethren that went up with me made the heart of the people melt; but I entirely followed the LORD my God.

9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: Поправді кажу, той Край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спадок тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обставав за Господом, Богом моїм.

And Moses swore on that day, saying, Surely the land on which thy feet have trodden shall be thy inheritance and thy sons’ for ever because thou hast entirely followed the LORD my God.

10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

And now, behold, the LORD has caused me to live, as he said, these forty-five years from the time that the LORD spoke these words unto Moses, while Israel has walked in the wilderness; and now, behold, I am this day eighty-five years old.

11 С ьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і виходити, і приходити.

As yet I am as strong today as I was in the day that Moses sent me; as my strength was then, even so is my strength now, for war and to go out and to come in.

12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там велетні та великі укріплені міста. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь.

Now, therefore, give me this mountain, of which the LORD spoke in that day; for thou didst hear in that day how the Anakims were there and that the cities were great and strong; peradventure, the LORD will be with me, and I shall drive them out, as the LORD said.

13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хеврон за спадок.

Then Joshua blessed him and gave unto Caleb, the son of Jephunneh, Hebron as inheritance.

14 Т ому став Хеврон Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзеянинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обставав за Господом, Богом Ізраїля.

Hebron, therefore, became the inheritance of Caleb, the son of Jephunneh the Kenezite, unto this day because he entirely followed the LORD God of Israel.

15 А ім'я Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між велетнів був найбільший чоловік. А Край заспокоївся від війни.

And the name of Hebron before was Kirjatharba; Arba had been a great man among the Anakims. And the land had rest from war.