1 Н ехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;

¶ Let us reckon men as ministers of Christ and stewards of the mysteries of God.

2 а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.

Moreover, it is required in stewards that each one be found faithful.

3 А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе.

But with me it is a very small thing that I should be judged by you or by man’s judgment; I do not even judge my own self.

4 Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.

For although I have nothing on my conscience, yet am I not hereby justified, but he that judges me is the Lord.

5 Т ому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.

Therefore, judge nothing before the time, until the Lord comes, who both will bring to light the hidden things of darkness and will make manifest the counsels of the hearts; and then shall each one have praise of God.

6 О це ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.

And these things, brethren, I have in a figure transferred to myself and to Apollos for your sakes, that in us ye might not learn above that which is written, lest because of one, some of you become puffed up against others.

7 Х то бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?

¶ For who makes thee to judge? and what hast thou that thou didst not receive? now if thou didst receive it, what dost thou glory of, as if thou hadst not received it?

8 В и вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!

Now ye are full, now ye are rich, ye reign as kings without us, and I wish ye did reign, that we also might reign with you.

9 Б о я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям.

For I think that God has set forth us the apostles last, as it were appointed to death; for we are made a spectacle unto the world and to angels and to men.

10 М и нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!

We are fools for Christ’s sake, but ye are prudent in Christ; we are weak, but ye are strong; ye are honourable, but we are despised.

11 М и до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,

Even unto this present hour we both hunger and thirst and are ill clad and are buffeted and have no certain dwellingplace

12 і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;

and labour, working with our own hands; being reviled, we bless; being persecuted, we suffer it;

13 я к лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!

being blasphemed, we intreat; we are made as the filth of this world and are the offscouring of all things unto this day.

14 Н е пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.

¶ I do not write these things to shame you, but to warn you, as to my beloved sons.

15 Б о хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...

For though ye may have ten thousand instructors in Christ, yet ye shall not have many fathers, for in Christ Jesus I have begotten you through the gospel.

16 Т ож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!

Therefore, I beseech you that ye imitate me.

17 Д ля цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.

¶ For this cause I have sent Timothy unto you, who is my beloved son and faithful in the Lord, who shall bring you into remembrance of my ways which are in Christ, as I teach everywhere in every congregation.

18 Д еякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.

Now some are puffed up as though I will never come to you.

19 Т а небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу.

But I will come to you shortly, if the Lord wills, and will know not the words of those who are puffed up, but the virtue.

20 Б о Царство Боже не в слові, а в силі.

For the kingdom of God is not in words, but in virtue.

21 Ч ого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности?

What will ye? Shall I come unto you with a rod or in charity and in the spirit of meekness?