1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

¶ Then Eliphaz, the Temanite, answered and said,

2 К оли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

If we attempt to commune with thee, thou wilt be grieved. But who can withhold himself from speaking?

3 Т аж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Behold, thou hast instructed many, and thou hast strengthened the weak hands.

4 т ого, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Thy words have upheld the one that was falling, and thou hast strengthened the feeble knees.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

But now that it is come upon thee, thou art grieved; it touches thee, and thou art troubled.

6 Х іба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Is not this thy fear, thy confidence, thy hope, and the integrity of thy ways?

7 П ригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

¶ Remember, I pray thee, who ever perished, being innocent? Or where were the righteous cut off?

8 Я к я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Even as I have seen, those that plow iniquity and sow wickedness, reap the same.

9 в они гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

By the breath of God they perish, and by the spirit of his anger they are consumed.

10 Л евине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

The roaring of the lion and the voice of the fierce lion and the teeth of the young lions, are broken.

11 Г ине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

The old lion perishes for lack of prey, and the stout lion’s whelps are scattered abroad.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

¶ Now the matter was also hidden from me, but my ear has perceived a little of it.

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

In imaginations of visions of the night, when deep sleep falls upon men,

14 с піткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

fear came upon me and trembling, which made all my bones to shake.

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Then a spirit passed before me which caused the hair of my flesh to stand up.

16 В ін стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

A ghost stood in front of me, whose face I did not recognize, and I heard it say,

17 Х іба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Shall mortal man be more just than God? Shall a man be more pure than his maker?

18 Т аж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Behold, he put no trust in his slaves, and his angels he charged with folly.

19 Щ о ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

How much more with those that dwell in houses of clay, whose foundation is in the dust, who shall be crushed by the moth!

20 В они товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

They are destroyed from morning to evening; they perish for ever without anyone regarding it.

21 С лава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Does their beauty perish with them? They die and do not know.