1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Тогава теманецът Елифаз проговаряйки рече: -

2 К оли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Ако започнем да ти говорим, ще ти дотегне ли? Но кой може се въздържа да не говори?

3 Т аж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Ето, ти си научил мнозина, И немощни ръце си укрепил.

4 т ого, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Твоите думи са заякчили колебаещия, И отслабнали колене си укрепил.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

А сега това дойде на тебе, и ти е дотегнало; Допира те, и смутил си се.

6 Х іба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

В страха ти от Бога не е ли твоето упование, И в правотата на пътищата ти твоята надежда?

7 П ригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Спомни си, моля, кой някога е погивал невинен, Или где са били изтребени праведните.

8 Я к я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

До колко съм аз видял, ония, които орат беззаконие, И сеят нечестие, това и жънат.

9 в они гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Изтребват се от дишането на Бога, И от духането на ноздрите Му погиват.

10 Л евине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Ревът на лъва и гласът на свирепия лъв замират, И зъбите на младите лъвове се изкъртват.

11 Г ине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Лъвът загива от нямане лов, И малките на лъвицата се разпръсват.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Тайно достига до мене едно нещо, И ухото ми долови един шепот от него:

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

Всред мислите от нощните видения, Когато дълбок сън напада човеците,

14 с піткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Ужас ме обзе, и трепет, И разтърси всичките ми кости;

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Тогава дух премина пред мене; Космите на тялото ми настръхнаха;

16 В ін стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Той застана, но не можах да позная образа му; Призрак се яви пред очите ми; В тишина чух тоя глас:

17 Х іба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Ще бъде ли смъртен човек праведен пред Бога? Ще бъде ли човека чист пред Създателя си?

18 Т аж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Ето, Той не се доверява на слугите Си, И на ангелите Си намира недостатък, -

19 Щ о ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

Колко повече в ония, които живеят в къщи от кал. Чиято основа е в пръстта, И които се смазват като че ли са молци!

20 В они товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Между заранта и вечерта се събират, Без да усети някой загубват се за винаги.

21 С лава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Величието, което е в тях, не се ли премахва? Умират и то без мъдрост.