1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Então respondeu Elifaz, o temanita, e disse:

2 К оли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Se alguém intentar falar-te, enfadarte-ás? Mas quem poderá conter as palavras?

3 Т аж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Eis que tens ensinado a muitos, e tens fortalecido as mãos fracas.

4 т ого, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

As tuas palavras têm sustentado aos que cambaleavam, e os joelhos desfalecentes tens fortalecido.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Mas agora que se trata de ti, te enfadas; e, tocando-te a ti, te desanimas.

6 Х іба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Porventura não está a tua confiança no teu temor de Deus, e a tua esperança na integridade dos teus caminhos?

7 П ригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Lembra-te agora disto: qual o inocente que jamais pereceu? E onde foram os retos destruídos?

8 Я к я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Conforme tenho visto, os que lavram iniquidade e semeiam o mal segam o mesmo.

9 в они гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Pelo sopro de Deus perecem, e pela rajada da sua ira são consumidos.

10 Л евине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Cessa o rugido do leão, e a voz do leão feroz; os dentes dos leõezinhos se quebram.

11 Г ине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Perece o leão velho por falta de presa, e os filhotes da leoa andam dispersos.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Ora, uma palavra se me disse em segredo, e os meus ouvidos perceberam um sussurro dela.

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

Entre pensamentos nascidos de visões noturnas, quando cai sobre os homens o sono profundo,

14 с піткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

sobrevieram-me o espanto e o tremor, que fizeram estremecer todos os meus ossos.

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Então um espírito passou por diante de mim; arrepiaram-se os cabelos do meu corpo.

16 В ін стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Parou ele, mas não pude discernir a sua aparencia; um vulto estava diante dos meus olhos; houve silêncio, então ouvi uma voz que dizia:

17 Х іба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Pode o homem mortal ser justo diante de Deus? Pode o varão ser puro diante do seu Criador?

18 Т аж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Eis que Deus não confia nos seus servos, e até a seus anjos atribui loucura;

19 Щ о ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

quanto mais aos que habitam em casas de lodo, cujo fundamento está no pó, e que são esmagados pela traça!

20 В они товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Entre a manhã e a tarde são destruidos; perecem para sempre sem que disso se faça caso.

21 С лава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Se dentro deles é arrancada a corda da sua tenda, porventura não morrem, e isso sem atingir a sabedoria?