1 П салом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Ó Deus, por que nos rejeitaste para sempre? Por que se acende a tua ira contra o rebanho do teu pasto?

2 С погадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Lembra-te da tua congregação, que compraste desde a antigüidade, que remiste para ser a tribo da tua herança, e do monte Sião, em que tens habitado.

3 п ідійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Dirige os teus passos para as perpétuas ruínas, para todo o mal que o inimigo tem feito no santuário.

4 Р евіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Os teus inimigos bramam no meio da tua assembléia; põem nela as suas insígnias por sinais.

5 в иглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

A entrada superior cortaram com machados a grade de madeira.

6 А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

Eis que toda obra entalhada, eles a despedaçaram a machados e martelos.

7 С вятиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

Lançaram fogo ao teu santuário; profanaram, derrubando-a até o chão, a morada do teu nome.

8 С казали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

Disseram no seu coração: Despojemo-la duma vez. Queimaram todas as sinagogas de Deus na terra.

9 Н аших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Não vemos mais as nossas insígnias, não há mais profeta; nem há entre nós alguém que saiba até quando isto durará.

10 А ж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Até quando, ó Deus, o adversário afrontará? O inimigo ultrajará o teu nome para sempre?

11 Д ля чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Por que reténs a tua mão, sim, a tua destra? Tira-a do teu seio, e consome-os.

12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Todavia, Deus é o meu Rei desde a antigüidade, operando a salvação no meio da terra.

13 Р озділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

Tu dividiste o mar pela tua força; esmigalhaste a cabeça dos monstros marinhos sobre as águas.

14 Т и левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Tu esmagaste as cabeças do leviatã, e o deste por mantimento aos habitantes do deserto.

15 Т и був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Tu abriste fontes e ribeiros; tu secaste os rios perenes.

16 Т вій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

Teu é o dia e tua é a noite: tu preparaste a luz e o sol.

17 в сі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Tu estabeleceste todos os limites da terra; verão e inverno, tu os fizeste.

18 П ам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Lembra-te disto: que o inimigo te afrontou, ó Senhor, e que um povo insensato ultrajou o teu nome.

19 Н е віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Não entregues

20 С поглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

Atenta para o teu pacto, pois os lugares tenebrosos da terra estão cheios das moradas de violência.

21 Н ехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Não volte envergonhado o oprimido; louvem o teu nome o aflito e o necessitado.

22 В стань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Levanta-te, ó Deus, pleiteia a tua própria causa; lembra-te da afronta que o insensato te faz continuamente.

23 Н е забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

Não te esqueças da gritaria dos teus adversários; o tumulto daqueles que se levantam contra ti sobe continuamente.