1 П салом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Why, O God, hast thou cast off for ever? doth thine anger smoke against the sheep of thy pasture?

2 С погадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Remember thine assembly, which thou hast purchased of old, which thou hast redeemed the portion of thine inheritance, this mount Zion, wherein thou hast dwelt.

3 п ідійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Lift up thy steps unto the perpetual desolations: everything in the sanctuary hath the enemy destroyed.

4 Р евіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Thine adversaries roar in the midst of thy place of assembly; they set up their signs signs.

5 в иглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

was known as he could lift up axes in the thicket of trees;

6 А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

And now they break down its carved work altogether, with hatchets and hammers.

7 С вятиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

They have set on fire thy sanctuary, they have profaned the habitation of thy name to the ground.

8 С казали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

They said in their heart, Let us destroy them together: they have burned up all God's places of assembly in the land.

9 Н аших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

We see not our signs; there is no more any prophet, neither is there among us any that knoweth how long.

10 А ж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

How long, O God, shall the adversary reproach? Shall the enemy contemn thy name for ever?

11 Д ля чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Why withdrawest thou thy hand, and thy right hand? out of thy bosom: consume.

12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

But God is my king of old, accomplishing deliverances in the midst of the earth.

13 Р озділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

Thou didst divide the sea by thy strength; thou didst break the heads of the monsters on the waters:

14 Т и левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Thou didst break in pieces the heads of leviathan, thou gavest him to be meat to those that people the desert.

15 Т и був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Thou didst cleave fountain and torrent, thou driedst up ever-flowing rivers.

16 Т вій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

The day is thine, the night also is thine; thou hast prepared the moon and the sun:

17 в сі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Thou hast set all the borders of the earth; summer and winter—thou didst form them.

18 П ам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Remember this, that an enemy hath reproached Jehovah, and a foolish people have contemned thy name.

19 Н е віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Give not up the soul of thy turtle-dove unto the wild beast; forget not the troop of thine afflicted for ever.

20 С поглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

Have respect unto the covenant; for the dark places of the earth are full of the dwellings of violence.

21 Н ехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Oh let not the oppressed one return ashamed; let the afflicted and needy praise thy name.

22 В стань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Rise up, O God, plead thine own cause: remember how the foolish man reproacheth thee all the day;

23 Н е забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

Forget not the voice of thine adversaries: the tumult of those that rise up against thee ascendeth continually.