1 І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

And they came to the other side of the sea, to the country of the Gadarenes.

2 І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

And immediately on his going out of the ship there met him out of the tombs a man possessed by an unclean spirit,

3 В ін мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

who had his dwelling in the tombs; and no one was able to bind him, not even with chains;

4 б о часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

because he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been torn asunder by him, and the fetters were shattered; and no one was able to subdue him.

5 І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

And continually night and day, in the tombs and in the mountains, he was crying and cutting himself with stones.

6 А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

But seeing Jesus from afar off, he ran and did him homage,

7 і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

and crying with a loud voice he says, What have I to do with thee, Jesus, Son of the Most High God? I adjure thee by God, torment me not.

8 Б о сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

For he said to him, Come forth, unclean spirit, out of the man.

9 І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

And he asked him, What is thy name? And he says to him, Legion is my name, because we are many.

10 І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

And he besought him much that he would not send them away out of the country.

11 П асся ж там на горі гурт великий свиней.

Now there was there just at the mountain a great herd of swine feeding;

12 І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

and they besought him, saying, Send us into the swine that we may enter into them.

13 І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

And Jesus allowed them. And the unclean spirits going out entered into the swine, and the herd rushed down the steep slope, into the sea (about two thousand), and were choked in the sea.

14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

And those that were feeding them fled and reported it in the city and in the country. And they went out to see what it was that had taken place.

15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

And they come to Jesus, and they see the possessed of demons sitting clothed and sensible, that had had the legion: and they were afraid.

16 С амовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

And they that had seen related to them how it had happened to the possessed by demons, and concerning the swine.

17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

And they began to beg him to depart from their coasts.

18 А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

And as he went on board ship, the man that had been possessed by demons besought him that he might be with him.

19 І сус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

And he suffered him not, but says to him, Go to thine home to thine own people, and tell them how great things the Lord has done for thee, and has had mercy on thee.

20 І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

And he went away and began to proclaim in the Decapolis how great things Jesus had done for him; and all wondered.

21 І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

And Jesus having passed over in the ship again to the other side, a great crowd gathered to him; and he was by the sea.

22 І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

And there comes one of the rulers of the synagogue, by name Jairus, and seeing him, falls down at his feet;

23 і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

and he besought him much, saying, My little daughter is at extremity; that thou shouldest come and lay thy hands upon her so that she may be healed, and may live.

24 І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

And he went with him, and a large crowd followed him and pressed on him.

25 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

And a certain woman who had had a flux of blood twelve years,

26 щ о чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

and had suffered much under many physicians, and had spent everything she had and had found no advantage from it, but had rather got worse,

27 я к зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

having heard concerning Jesus, came in the crowd behind and touched his clothes;

28 Б о вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

for she said, If I shall touch but his clothes I shall be healed.

29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

And immediately her fountain of blood was dried up, and she knew in her body that she was cured from the scourge.

30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

And immediately Jesus, knowing in himself the power that had gone out of him, turning round in the crowd said, Who has touched my clothes?

31 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

And his disciples said to him, Thou seest the crowd pressing on thee, and sayest thou, Who touched me?

32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

And he looked round about to see her who had done this.

33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

But the woman, frightened and trembling, knowing what had taken place in her, came and fell down before him, and told him all the truth.

34 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

And he said to her, Daughter, thy faith has healed thee; go in peace, and be well of thy scourge.

35 Я к Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

While he was yet speaking, they come from the ruler of the synagogue's, saying, Thy daughter has died, why troublest thou the teacher any further?

36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

But Jesus, having heard the word spoken, says to the ruler of the synagogue, Fear not; only believe.

37 І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

And he suffered no one to accompany him save Peter and James, and John the brother of James.

38 І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

And he comes to the house of the ruler of the synagogue, and sees the tumult, and people weeping and wailing greatly.

39 А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

And entering in he says to them, Why do ye make a tumult and weep? the child has not died, but sleeps.

40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

And they derided him. But he, having put all out, takes with the father of the child, and the mother, and those that were with him, and enters in where the child was lying.

41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

And having laid hold of the hand of the child, he says to her, Talitha koumi, which is, interpreted, Damsel, I say to thee, Arise.

42 І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

And immediately the damsel arose and walked, for she was twelve years old. And they were astonished with great astonishment.

43 А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

And he charged them much that no one should know this; and he desired that should be given her to eat.