1 Т ого часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.

Now at the same time there were present some who told him of the Galileans whose blood Pilate mingled with their sacrifices.

2 І сус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?

And he answering said to them, Think ye that these Galileans were sinners beyond all the Galileans because they suffered such things?

3 Н і, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

No, I say to you, but if ye repent not, ye shall all perish in the same manner.

4 А бо ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?

Or those eighteen on whom the tower in Siloam fell and killed them, think ye that they were debtors beyond all the men who dwell in Jerusalem?

5 Н і, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!

No, I say to you, but if ye repent not, ye shall all perish in like manner.

6 І Він розповів оцю притчу: Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.

And he spoke this parable: A certain had a fig-tree planted in his vineyard, and he came seeking fruit upon it and did not find.

7 І сказав винареві: Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу; зрубай його, нащо й землю марнує воно?

And he said to the vinedresser, Behold, three years I come seeking fruit on this fig-tree and find none: cut it down; why does it also render the ground useless?

8 А той йому в відповідь каже: Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм,

But he answering says to him, Sir, let it alone for this year also, until I shall dig about it and put dung,

9 ч и року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його.

and if it shall bear fruit—but if not, after that thou shalt cut it down.

10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.

And he was teaching in one of the synagogues on the sabbath.

11 І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.

And lo, a woman having a spirit of infirmity eighteen years, and she was bent together and wholly unable to lift her head up.

12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї.

And Jesus, seeing her, called to, and said to her, Woman, thou art loosed from thine infirmity.

13 І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога!

And he laid his hands upon her; and immediately she was made straight, and glorified God.

14 О звався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього.

But the ruler of the synagogue, indignant because Jesus healed on the sabbath, answering said to the crowd, There are six days in which ought to work; in these therefore come and be healed, and not on the sabbath day.

15 А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?

The Lord therefore answered him and said, Hypocrites! does not each one of you on the sabbath loose his ox or his ass from the manger and leading away, water ?

16 Ч и ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?

And this, who is a daughter of Abraham, whom Satan has bound, lo, eighteen years, ought she not to be loosed from this bond on the sabbath day?

17 А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!

And as he said these things, all who were opposed to him were ashamed; and all the crowd rejoiced at all the glorious things which were being done by him.

18 В ін же промовив: До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю?

And he said, To what is the kingdom of God like? and to what shall I liken it?

19 П одібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді. І воно виросло, і деревом стало, і кублилось птаство небесне на віттях його.

It is like a grain of mustard which a man took and cast into his garden; and it grew and became a great tree, and the birds of heaven lodged in its branches.

20 І знову сказав Він: Із чим порівняю Я Божеє Царство?

And again he said, To what shall I liken the kingdom of God?

21 П одібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне.

It is like leaven, which a woman took and hid in three measures of meal until the whole was leavened.

22 І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.

And he went through one city and village after another, teaching, and journeying to Jerusalem.

23 І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм:

And one said to him, Sir, such as are to be saved few in number? But he said unto them,

24 С илкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!

Strive with earnestness to enter in through the narrow door, for many, I say to you, will seek to enter in and will not be able.

25 Я к устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви!

From the time that the master of the house shall have risen up and shall have shut the door, and ye shall begin to stand without and to knock at the door, saying, Lord, open to us; and he answering shall say to you, I know you not whence ye are:

26 Т оді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти...

then shall ye begin to say, We have eaten in thy presence and drunk, and thou hast taught in our streets;

27 А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!

and he shall say, I tell you, I do not know you whence ye are; depart from me, all workers of iniquity.

28 Б уде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж вигнаних геть...

There shall be the weeping and the gnashing of teeth, when ye shall see Abraham and Isaac and Jacob and all the prophets in the kingdom of God, but yourselves cast out.

29 І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!

And they shall come from east and west, and from north and south, and shall lie down at table in the kingdom of God.

30 І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!

And behold, there are last who shall be first, and there are first who shall be last.

31 Т ієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе...

The same hour certain Pharisees came up, saying to him, Get out, and go hence, for Herod is desirous to kill thee.

32 А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.

And he said to them, Go, tell that fox, Behold, I cast out demons and accomplish cures to-day and to-morrow, and the third I am perfected;

33 О днак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.

but I must needs walk to-day and to-morrow and the following, for it must not be that a prophet perish out of Jerusalem.

34 Є русалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

Jerusalem, Jerusalem, the that kills the prophets and stones those that are sent unto her, how often would I have gathered thy children together, as a hen her brood under her wings, and ye would not.

35 О сь ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!

Behold, your house is left unto you; and I say unto you, that ye shall not see me until it come that ye say, Blessed he that comes in the name of Lord.