1 У мову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

I made a covenant with mine eyes; and how should I fix my regard upon a maid?

2 І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

For what would have been portion of +God from above, and what the heritage of the Almighty from on high?

3 Х іба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

Is not calamity for the unrighteous? and misfortune for the workers of iniquity?

4 Х іба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

Doth not he see my ways, and number all my steps?

5 Я кщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

If I have walked with falsehood, and my foot hath hasted to deceit,

6 т о нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

(Let me be weighed in an even balance, and +God will take knowledge of my blamelessness;)

7 Я кщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

If my step have turned out of the way, and my heart followed mine eyes, and if any blot cleaveth to my hands;

8 т о нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

Let me sow, and another eat; and let mine offspring be rooted out.

9 Я кщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

If my heart have been enticed unto a woman, so that I laid wait at my neighbour's door,

10 т о хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

Let my wife grind for another, and let others bow down upon her.

11 Б о гидота оце, й це провина підсудна,

For this is an infamy; yea, it is an iniquity the judges:

12 б о огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

For it is a fire that consumeth to destruction, and would root out all mine increase.

13 Я кщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

If I have despised the cause of my bondman or of my bondmaid, when they contended with me,

14 т о що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

What then should I do when God riseth up? and if he visited, what should I answer him?

15 Ч и ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

Did not he that made me in the womb make him? and did not One fashion us in the womb?

16 Ч и бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

If I have withheld the poor from desire, or caused the eyes of the widow to fail;

17 Ч и я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

Or have eaten my morsel alone, so that the fatherless ate not thereof,

18 Т аж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

(For from my youth he grew up with me as with a father, and I have guided the from my mother's womb;)

19 Я кщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

If I have seen any perishing for want of clothing, or any needy without covering;

20 ч и ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my lambs;

21 Я кщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

If I have lifted up my hand against an orphan, because I saw my help in the gate:

22 х ай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

let my shoulder fall from the shoulder-blade, and mine arm be broken from the bone!

23 Б о острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

For calamity from God was a terror to me, and by reason of his excellency I was powerless.

24 Ч и я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

If I have made gold my hope, or said to the fine gold, My confidence!

25 Ч и тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

If I rejoiced because my wealth was great, and because my hand had gotten much;

26 К оли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

If I beheld the sun when it shone, or the moon walking in brightness,

27 т о коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

And my heart have been secretly enticed, so that my mouth kissed my hand:

28 ц е так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

This also would be an iniquity for the judge, for I should have denied the God who is above.

29 Ч и я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

If I rejoiced at the destruction of him that hated me, and exulted when evil befell him;

30 Т аки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

(Neither have I suffered my mouth to sin by asking his life with a curse;)

31 Х іба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

If the men of my tent said not, Who shall find one that hath not been satisfied with his meat?—

32 Ч ужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

The stranger did not lodge without; I opened my doors to the pathway.

33 Ч и ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

If I covered my transgressions as Adam, by hiding mine iniquity in my bosom,

34 Б о тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

Because I feared the great multitude, and the contempt of families terrified me, so that I kept silence, and went not out of the door, …

35 О , якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

Oh that I had one to hear me! Behold my signature: let the Almighty answer me! And let mine opponent write an accusation!

36 Ч и ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

Would I not take it upon my shoulder? I would bind it on to me a crown;

37 Ч исло кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I come near to him.

38 Я кщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

If my land cry out against me, and its furrows weep together;

39 я кщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

If I have eaten the fruits thereof without money, and have tormented to death the souls of its owners:

40 т о замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

Let thistles grow instead of wheat, and tares instead of barley. The words of Job are ended.