1 У мову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

»Hice un compromiso con mis ojos de no poner la mirada en ninguna doncella.

2 І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

¿Cómo podría Dios premiarme por eso? ¿Qué me daría el Todopoderoso en las alturas?

3 Х іба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

¿Acaso él no castiga a los malvados? ¿Acaso no hay dolor para los malhechores?

4 Х іба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

¿Acaso Dios no vigila mis pasos y se fija en todo lo que hago?

5 Я кщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

»Si acaso me he conducido con mentira, o me he apresurado a engañar a todo el mundo,

6 т о нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

que Dios me pese en su balanza, para que compruebe que soy inocente.

7 Я кщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

Si acaso me he apartado del camino, y permití que mis ojos guiaran mis sentidos; o dejé que mis manos tomaran algo ajeno,

8 т о нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

¡que otro coseche lo que yo siembre, y que mis siembras sean desarraigadas!

9 Я кщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

»Si me dejé seducir por la mujer ajena, y esperé a que mi prójimo saliera de su casa,

10 т о хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

¡que mi esposa cocine para otro, y que otros hombres la posean!

11 Б о гидота оце, й це провина підсудна,

Esos actos son malvados, son inicuos, y deben ser castigados por los jueces.

12 б о огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

Son un fuego que consume hasta el sepulcro, y que acabaría con todas mis posesiones.

13 Я кщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

»Si no hubiera atendido a mi siervo y a mi sierva cuando me reclamaban que les hiciera justicia,

14 т о що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

¿con qué cara podría presentarme ante Dios, y responderle cuando me preguntara por ellos?

15 Ч и ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

¡El mismo Dios nos dio vida en el vientre! ¡A ellos y a mí nos dio forma en la matriz!

16 Ч и бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

»¿Acaso impedí la felicidad del pobre, o dejé que las viudas desfallecieran de hambre?

17 Ч и я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

¿Acaso me aparté para comer a solas, para no compartir mi pan con los huérfanos?

18 Т аж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

¡Más bien, para los huérfanos fui un padre, y protegí a las viudas como a mi propia madre!

19 Я кщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

»¿Acaso vi a alguien totalmente desnudo, y dejé al pobre sin un abrigo con qué cubrirse?

20 ч и ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

¡Más bien, me bendijo de todo corazón cuando entró en calor con mis vestidos de lana!

21 Я кщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

»Jamás alcé mi mano contra el huérfano, cuando estuvo en mi mano impartir justicia.

22 х ай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

¡Que se me zafen los brazos sin miento! ¡Que se me rompan los huesos del brazo!

23 Б о острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

¡Siempre he sido temeroso de Dios! ¡Ante su gran poder, nada puedo hacer!

24 Ч и я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

»Jamás puse mi esperanza en las riquezas, ni deposité en el oro toda mi confianza.

25 Ч и тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

Jamás me alegré de que mis posesiones aumentaran por el buen trabajo de mis manos.

26 К оли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

Jamás disfruté del sol radiante, ni de las bellas noches de luna,

27 т о коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

con la idea de adorarlos en secreto y de enviarles un beso con la mano.

28 ц е так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

¡Eso hubiera sido un gran pecado, pues habría pecado contra el Dios Altísimo!

29 Ч и я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

Jamás me alegré al ver caer a mi enemigo, ni me regocijé cuando le sobrevino el mal.

30 Т аки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

Jamás le pedi a Dios maldecir a alguno; para no pecar, prefería quedarme callado.

31 Х іба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

Jamás permití que mis siervos abusaran de alguno de mis huéspedes.

32 Ч ужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

Jamás un extranjero que llamó a mi puerta pasó la noche fuera de mi casa.

33 Ч и ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

»Si acaso como humano encubrí mis faltas, si guardé el secreto de mi maldad,

34 Б о тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

fue por temor al desprecio de los nobles y a lo que el pueblo pensara de mí; pero guardé silencio y no salí de mi casa.

35 О , якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

»¡Cómo quisiera que alguien me escuchara! Aunque mi enemigo me someta a juicio, confío en que el Todopoderoso hablará por mí.

36 Ч и ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

Con mucho gusto aceptaré su juicio; con mucho gusto lo portaré como corona.

37 Ч исло кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

Le daré cuenta de todas mis acciones, y me presentaré ante él, orgulloso como un príncipe.

38 Я кщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

»Si mis tierras hablan contra mí, y lloran de dolor por lo que les hice;

39 я кщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

si saqué provecho de ellas, sin retribución, o me aproveché de la bondad de sus dueños,

40 т о замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

¡que en lugar de trigo me rindan abrojos! ¡Que me den espinos en lugar de cebada!» Aquí terminan los discursos de Job.