1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Job retomó la palabra y dijo:

2 О , коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

«¡Cómo quisiera volver a los tiempos pasados, a los días en que Dios me brindaba protección;

3 к оли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

días en que su lámpara brillaba sobre mí, días en que a su luz andaba yo en la oscuridad,

4 я к був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

cuando estaba yo en la flor de mi vida y el favor de Dios reposaba en mi hogar.

5 к оли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

En aquel tiempo, el Omnipotente estaba conmigo, y mis hijos estaban en derredor mío;

6 к оли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

me daba entonces el lujo de chapotear en leche, y de extraer de las piedras torrentes de aceite;

7 К оли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

cuando salía yo a las puertas de la ciudad, me cedían un lugar para impartir justicia.

8 я к тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

Los jóvenes, al verme, me cedían el paso, y los ancianos me recibían de pie.

9 з верхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

La gente importante se quedaba callada, y con respeto se tapaban la boca.

10 х овався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

A pesar de ser poderosos, guardaban silencio, como si la lengua se les quedara pegada.

11 Б о яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

“Bienaventurado”, me decían al escucharme, y los que me veían lo confirmaban.

12 б о я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

»Y es que yo atendía el clamor de los pobres, y ayudaba a los huérfanos sin protección.

13 Б лагословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

Los que estaban por morir me bendecían; a las viudas les alegraba el corazón.

14 З одягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

La justicia caracterizaba mis actos; la justicia me cubría: era mi atuendo.

15 О чима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

Para los ciegos, yo era sus ojos; para los cojos, yo era sus pies;

16 Б ідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

para los pobres, yo era su padre; para los extranjeros, yo era su defensor.

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

Yo aplacaba la furia de los malvados, y a sus víctimas las libraba de su poder.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

Creía yo que moriría en mi lecho, y que tendría muchos años de vida.

19 д ля води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

Creí ser como un árbol plantado junto al agua, con verdes ramas, bañadas de rocío;

20 М оя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

Creí también que podría ser más rico, y que en mis manos mi poder iría en aumento.

21 М ене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

»Cuando yo hablaba, todo el mundo callaba y esperaba a escuchar mis consejos.

22 П о слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

Nadie contradecía mis advertencias, sino que aceptaban con gusto mis razones.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Se quedaban a la espera de mis palabras, como tierra seca en espera de las lluvias tardías.

24 К оли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

Apenas podían creer que yo les sonriera; y no se perdían una sola de mis sonrisas.

25 В ибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Yo decidía lo que tenían que hacer, y en la mesa yo ocupaba la cabecera; era como un rey al frente de su ejército, ¡como alguien que consuela a los que lloran!